м. Вінниця
27 квітня 2020 р. Справа № 120/3494/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною зобов'язанння вчинити дії,-
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною зобов'язанння вчинити дії.
11.12.2019 року Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято рішення, яке набрало законної сили 20.02.2020 року у справі № 120/3494/19-а, згідно якого позовні вимоги задоволено: зобов'язано військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки з 01.01.2016 року по 01.08.2019 року.
24.03.2020 року представником позивача на адресу суду подано заяву про роз'яснення рішення суду від 11.12.2019 року у справі № 120/3494/19-а посилаючись на те, що з метою добровільного виконання рішення суду позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 , в якій знаходиться фінансовий підрозділ, щодо нарахування та виплати належних йому коштів. Додатково надано адвокатський запит, яким у відповідачів витребовувалась інформація, стосовно суми грошової компенсації нарахованої позивачеві та згідно якого просив надати повний розрахунок із зазначенням усіх складових, у тому числі, враховуючи вимоги п. 3 розділу ХХХІ "Виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197, стосовно розміру грошової компенсації за всі невикористанні дні відпустки із обчисленням з розрахунку 3,8 календарних дня, як для осіб, які мають вислугу 20 і більше календарних років.
Однак із наданої довідки-розрахунку від 10.01.2020 року позивачем встановлено, що вказаний коефіцієнт не було застосовано, у зв'язку з чим він звернувся до суду.
Надалі, 27.03.2020 року представником позивача на адресу суду подано заяву в порядку ст. 383 КАС України згідно якої просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки на виконання рішення суду від 11.12.2019 року у справі № 120/3494/19-а. Оскільки відповідачем при нарахуванні вказаної компенсації не було застосовано коефіцієнт 3,8, який передбачено п. 3 розділу ХХХІ "Виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197.
Не погоджуючись із позицією позивача представником військової частини надано заперечення на вище зазначені заяви мотивоване тим, що відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються додаткові відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, а відтак, порядок нарахування та обчислення компенсації за неотримані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій здійснюються із урахуванням п. 5 розділу ХХХІ вказаного порядку, а саме, компенсується в повному обсязі 14 календарних днів за рік, незалежно від повних прослужених військовослужбовцем років на момент звільнення.
Заяви призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.04.2020 року.
Представником позивача заявлено клопотання в якому зазначає, що не заперечує щодо розгляду заяв в порядку письмового провадження.
23.04.2020 року представником відповідача надано заяву про відкладення судового засідання мотивуючи її тим, що на території України запроваджено карантинні заходи.
Відповідно до п. 3 ст. 254 КАС України передбачена можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження або в судовому засіданні, причому неприбуття в судове засідання осіб, які були повідомлені належним чином, не перешкоджає розгляду такої заяви. Зазначені норми також кореспондуються із п. 5 ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду.
Отже, враховуючи зазначене, беручи до уваги, що розгляд заяв обмежується встановленими строками, а також, відсутні підстави які перешкоджають їх розгляду, суд вирішив продовжити розгляд заяв в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо заяви про роз'яснення виконання рішення суду від 11.12.2019 року у справі № 120/3494/19-а суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок роз'яснення судового рішення внормований ст. 254 КАС України.
Положеннями ч. 1 ст. 254 КАС України визначено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" судам роз'яснено, що за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду (п.19).
З аналізу вказаних норм встановлено, що в даному випадку законодавець передбачає можливість роз'яснення рішення, яке може підлягати виконанню, в тому числі й примусовому, а метою такого роз'яснення має бути точне та неухильне виконання судового рішення. Тобто, роз'яснення судового рішення є одним із способів усунення його недоліків, які в подальшому можуть викликати певні ускладнення при його виконанні, або взагалі перешкодити виконанню судового рішення.
Судом встановлено, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року у справі № 120/3494/19-а набуло законної сили 20.02.2020 року.
Вирішуючи питання стосовно роз'яснення рішення у цій справі суд допускає, що у зв'язку з відсутністю у рішенні суду (в резолютивній частині) прямої вказівки на те, що зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та здійснити виплату грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2019 року з врахуванням вимог п. 3 розділу ХХХІ "Виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197, як для осіб, які мають вислугу 20 і більше календарних років, в учасників справи можуть виникати певні труднощі в його виконанні.
У зв'язку з цим слід зазначити наступне.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу він набув право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки та військовою частиною протиправно не було проведено з ОСОБА_1 усіх розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації, а відтак, судом зобов'язано відповідача нарахувати на виплатити грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки.
Хоча судом у резолютивній частинні рішення не було зобов'язано військову частину виплачувати грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки за ту кількість днів на якій наполягає представник позивача, відтак, суд вважає за належне роз'яснити порядок здійснення нарахування компенсації за невикористання дні додаткової відпустки.
Суд акцентує увагу на п. 3 розділу ХХХІ "Виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197, яким визначено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:
тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;
тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.
Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
Таким чином, з метою відновлення порушених прав позивача суд зазначає, що при звільненні ОСОБА_1 зі служби, військовою частиною мало б бути враховано, що виплата грошової компенсації у разі звільнення за невикористанні дні додаткової відпустки врегульовано нормами Порядку № 260, зокрема розділом ХХХІ "Виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" та розрахунок має бути здійснений із застосуванням коефіцієнту 3,8 календарних дня.
Що стосується заперечень відповідача відносно застосування п. 3 розділу ХХХІ "Виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку № 260 є таким, що суперечать вимогам Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про відпустки" якими передбачена можливість надання додаткової відпустки тривалістю 14 календарних днів на рік. А, при обчисленні та виплаті грошового забезпечення військовослужбовцям при звільненні слід застосовувати п. 5 розділу ХХХІ Порядку.
Суд акцентує увагу, що порядок надання додаткових відпусток врегульовано Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про відпустки", а виплату належного грошового забезпечення урегульовано Порядком №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".
Із зазначеного слідує, що в даному випадку визначається не тривалість відпустки, а розмір грошової компенсації що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби при звільненні із урахуванням передбачених пільг. Відтак, суд не приймає до уваги вказані заперечення військової частини.
Вирішуючи питання стосовно заяви поданої у порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення, суд зазначає, що вказана заява є передчасною, оскільки роз'яснюючи рішення від 11.12.2019 року у цій справі, суд усунув недоліки, які могли викликати певні ускладнення при його виконанні. Відтак, в задоволенні вказаної заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 14, 254, 256, 370, 383 КАС України суд, -
Заяву представника позивача про роз'яснення судового рішення від 11.12.2019 року у адміністративній справі № 120/3494/19-а задовольнити.
Роз'яснити, що відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року у справі № 120/3494/19-а військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 зобов'язані нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2019 року з врахуванням вимог п. 3 розділу ХХХІ "Виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197.
В задоволенні заяви поданої у порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду від 07.04.2020 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Альчук Максим Петрович