Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/6596/20
Провадження №1-кп/523/1066/20
08.05.2020 року м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 та обвинуваченого, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження №12020161490000489 від 27 квітня 2020 року із звинувачення
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кілії Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працевлаштованого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України,
Близько 16 години 15 хвилин 26 квітня 2020 року ОСОБА_5 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту по вул. 7-ма Пересипська в м. Одесі, діючи з корисливих мотивів та умислом на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до раніше незнайомої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирвав з її рук мобільний телефон марки «iPhone X», вартістю 19000 грн, на що вона схопила обвинуваченого за одяг, після чого той, намагаючись звільнитися, наніс потерпілій два удари рукою в область голови, тобто вчинив насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої. Розпорядитися відкрито викраденим майном обвинувачений не зумів з причини, що не залежала від його волі, оскільки був в подальшому затриманим іншими очевидцями.
Обвинувачений свою вину у вчинених діяннях визнав повністю та показав, що мав матеріальні труднощі, у зв'язку із чим вирішив вирвати у випадкової перехожої телефон, що та тримала в руці. Коли ж це вдалося, потерпіла встигла схопити його за воріт куртки, на що він двічі вдарив ліктем руки в її обличчя, але збігти з цим телефоном з місця події не зумів, оскільки був затриманим іншими перехожими. У вчиненому щиро кається.
Отримавши показання обвинуваченого, що повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, з'ясувавши правильність розуміння всіма учасниками судового засідання змісту цих обставин та відсутності їх оспорювань, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши правові наслідки застосування положень ч.3 ст.349 КПК України, за клопотанням прокурора, підтриманого потерпілою та обвинуваченим, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів на доведення вини ОСОБА_5 у вміненому йому діянні.
Таким чином суд визнає доведеним вчинення ОСОБА_5 дій, які полягали в тому, що він близько 16 години 15 хвилин 26 квітня 2020 року, перебуваючи на зупинці громадського транспорту по вул. 7-ма Пересипська в м. Одесі, діючи з корисливих мотивів та умислом на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до раніше незнайомої ОСОБА_6 , вирвав з її рук мобільний телефон марки «iPhone X», вартістю 19000 грн, на що вона схопила обвинуваченого за одяг, після чого той, намагаючись звільнитися, наніс потерпілій два удари рукою в область голови, тобто вчинив насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої. Розпорядитися відкрито викраденим майном обвинувачений не зумів з причини, що не залежала від його волі, оскільки був в подальшому затриманим іншими очевидцями.
Зазначені дії суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, як закінчений замах, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
При призначенні ОСОБА_5 покарання суд визнає його щире каяття в якості обставини, яка пом'якшує покарання, а також констатує про відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Суд також враховує дані про ОСОБА_5 як про особу, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, офіційно працює за робітничою спеціальністю.
На підставі викладеного, з урахуванням особи винуватого, відсутності до нього будь-яких позовних вимог, а також позиції прокурора та потерпілої, які не наполягали на призначенні ОСОБА_5 суворого покарання, суд вважає можливим виправлення останнього без відбування покарання у виді позбавлення волі, із встановленням іспитового строку, у зв'язку із чим, до нього слід застосувати положення ст.ст.75,76 КК України.
Долю долученого до матеріалів кримінального провадження речового доказу слід вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до пунктів 1-2 ч.1 ст.76 цього ж кодексу зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - скасувати.
Після набрання вироком законної сили долучений до кримінального провадження в якості речового доказу мобільний телефон марки «iPhone X» - вважати повернутим потерпілі ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.
Головуючий
ОСОБА_1