Справа №522/13937/13-ц
Провадження 4-с/522/86/20
07 травня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді Бондаря В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Бойко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одеса скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Тарутинського районного відділу Державної виконавчої служби Одеської області Головного територіального управління юстиції в Одеській області, боржник - ОСОБА_2 ,
До Приморського районного суду м. Одеси 30.05.2019 року надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Тарутинського районного відділу ДВС Одеської області, згідно якої заявник оскаржує дії старшого державного виконавця Міндової Т.І. при виконанні виконавчого провадження ВП №43631748 у частині складання нею довідки-розрахунку заборгованості по аліментам станом на 31.05.2019 року.
В обґрунтування скарги заявниця посилалась на те, що Приморським районним судом м. Одеси було направлено до Приморського відділу ДВС виконавчий лист із примусового виконання рішення суду від 26.08.2013 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь заявниці аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З Приморського відділу ДВС виконавче провадження було передане Тарутинському районному відділу ДВС Одеської області ГТУЮ в Одеській області та згідно попереднього розрахунку станом на 03.05.2014 року сума боргу складала 4950 грн.. Вказувала, що з того часу боржник сплачує аліменти рідко і при тому, що суму яку він повинен сплачувати кожен місяць складає лише 450 грн. 28.05.2019 року вона отримала довідку-розрахунок заборгованості по аліментам, складену державним виконавцем Тарутинського районного відділу ДВС Одеської області Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міндовою Тетяною Іллівною, відповідно до якої аліментна заборгованість боржника станом на 31.05.2019 року (хоча довідка розрахунок нею була отримана 28.05.2019 року) складає 8217, 45 грн.. Заявниця вказувала, що дана сума заборгованості не відповідає дійсності.
Вказувала, що судом було визначено, що аліменти сплачуються у твердій грошовій сумі. Проте в розрахунку вказані якісь накладні, відповідно до яких дитині надавався одяг та інші речі, при цьому посилалась на те, що ні вона, ні дитина не отримувала ті речі, які були вказані як аліменти за лютий 2015 року, травень 2015 року, вересень 2015 року, грудень 2015 року, березень 2018 року, квітень 2018 року та липень 2018 року. Посилалась, що виконавець приймала до уваги фальсифіковані квитанції та накладні, при цьому жодних актів прийому-передачі одягу та речей між нею, або державним виконавцем та боржником складено не було; в деяких чеках була зазначена валюта «рубль», проте державним виконавцем не було здійснено конвертацію валюти за курсом НБУ. З огляду на викладене, вважає дії старшого державного виконавця Міндової Т.І. при виконанні виконавчого провадження ВП №43631748 у частині складання нею довідки-розрахунку заборгованості по аліментам станом на 31.05.2019 року неправомірними, оскільки нею не було здійснено перевірку об'єктивності даних відрахування аліментних платежів та відповідно складання довідки розрахунку боргу.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (головуюча Домусчі Л.В.) від 10.09.2019 року скаргу задоволено, дії старщого державного виконавця визнано неправомірними.
ОСОБА_2 не погоджуючись з ухвалою суду подав апеляційну скаргу, в результаті розгляду якої Постановою Одеського апеляційного суду від 20.02.2020 року апеляційну скаргу було задоволено, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2019 року скасовано, а скаргу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа повернулася до Приморського районного суду м.Одеси та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2020 року була передана судді Бондарю В.Я.
Ухвалою суду від 30.03.2020 року справу прийнята до розгляду судді Бондаря В.Я. та призначено судове засідання на 09.04.2020 року.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 09.04.2020 року, розгляд справи було відкладено на 29.04.2020 року.
Розгляд справи у судовому засіданні 29.04.2020 року було відкладено на 07.05.2020 року, у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 , та у зв'язку з тим, що він подав заяву про відкладення розгляду справи.
До суду 05.05.2020 року надійшли пояснення Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), згідно яких вказали, що вважають скаргу ОСОБА_1 безпідставною, адже до довідки, яку оспорює заявниця державним виконавцем складалися аналогічні розрахунки заборгованості, які включали оспорювані ОСОБА_1 квитанції, втім заявниця раніше не оспрювала включення таких квитанції до розрахунку заборгованості.
У судовому засіданні 07.05.2020 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали заявлені вимоги та просили задовольнити подану скаргу.
ОСОБА_2 просив відкласти розгляд справи, у зв'язку з веденням на території України карантину та просив суд надати йому безплатного адвоката. По суті скарги, сказав, що не може надавати пояснень без адвоката.
Представник Тарутинського районного відділу Державної виконавчої служби Одеської області Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання, у наданих поясненнях від 05.05.2020 року просив розглядати справу без участі представника відділу, зважаючи на епідеміологічну ситуацію в країні.
Судом відмовлено протокольною ухвалою у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.
Відтак, ОСОБА_2 з'явився до судового засідання, незважаючи на введений на території України карантин, також ОСОБА_2 попередньо подавав заяву про відкладення розгляду справи, яка була задоволена судом.
Стаття 447 ЦПК України визначає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Скарга ОСОБА_1 надійшла до Приморського районного суду м. Одеси 30.05.2019 року, а в провадженні судді Бондаря В.Я. перебуває з 30.03.2020 року.
Чинним законодавством України, в цілому, та Законом України «Про безоплатну правову допомогу», зокрема, не передбачено зобов'язання суду звертатися до центрів безоплатної правової допомоги чи до інших суб'єктів, які надають таку допомогу, на вимогу учасника справи, з метою гарантування йому представництва інтересів в цивільному судочинстві.
Таким чином, вимога ОСОБА_2 про надання йому безоплатного адвоката, не може бути задоволена судом. Втім, з моменту прийняття справи до провадження судді ОСОБА_5 минуло більше місяця і ОСОБА_2 мав змогу скористатися правом (у разі віднесення до суб'єктів надання безоплатної допомоги) на отримання безоплатної правової допомоги, втім цього не зробив.
Також варто відзначити, що посилання ОСОБА_2 на те, що договір з попереднім представником було розірвано не підтверджено жодним доказом, з матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга підписана ОСОБА_2 , всі заяви написані ним та у судовому засіданні брав участь ОСОБА_2 особисто.
Таким чином, суд вбачає в діях ОСОБА_2 затягування розгляду скарги, а введення карантину на території України, зважаючи на особисту явку до судового засідання не є поважно причиною відкладення розгляду справи, тому суд відмовив у задоволені заяви ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступного висновку.
За змістом ст. 129, 129-1 Конституції України, та у відповідності до ст. 18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Згідно з п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мін'юсту від 02.04.2012 року №512/5, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Судом встановлено, що 28 серпня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси у справі №522/13937/13-ц було винесено рішення, за яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 450 грн. щомісяця, починаючи з 03 червня 2013 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Виконавчий лист був виданий судом 26.09.2013 року.
З матеріалів виконавчого провадження ВП №43631748 вбачається, що постановою державного виконавця Другого Приморського відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 15.05.2014 року виконавче провадження за виконавчим листом №522/13937/13-ц було закінчено на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно розрахунку державного виконавця Другого Приморського відділ ДВС ОМУЮ від 14.05.2014 року, розмір заборгованості боржника ОСОБА_2 станом на 03.05.2014 року склала 4 950, 00 грн.
29 травня 2014 року за вказаним виконавчим листом №522/13937/13-ц від 26.08.2013 року виконавче провадження було відкрито державним виконавцем відділу ДВС Тарутинського районного управління юстиції Бєляковою В.О.
31 травня 2019 року старшим державним виконавцем Тарутинського районного відділу ДВС Одеської області Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міндовою Т.І. було складено довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина.
Не погоджуючись із такою довідкою, заявниця звернулась до суду з відповідною скаргою.
У відповідності до п.26 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами статті 74 Закону про виконавче провадження, відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (з наступними змінами) "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб". При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості.
Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні.
У відповідності до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.
У відповідності до п.7 вказаного розділу Інструкції, у разі надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця заяви стягувача про видачу довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів орган державної виконавчої служби, приватний виконавець протягом трьох робочих днів видають стягувачу довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів (далі - довідка) (додаток 16), яка скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
У відповідності до п.4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:
звіту про здійснені відрахування та виплати;
квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;
заяв та (або) розписок стягувача;
інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;
інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суду було надано дві довідки розрахунку боргу ОСОБА_2 зі сплати заявнику аліментів, одна - долучена ОСОБА_1 (а.с.6-7) до скарги, інша - державним виконавцем разом із матеріалами виконавчого провадження (а.с.64-65).
Згідно довідки, наданої заявником, розмір боргу ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 31.05.2019 року склав 8 217, 45 грн., при цьому вказано про сплату боржником коштів по аліментам на загальну суму 24 139, 00 грн.
Згідно довідки, наявної у матеріалах витребуваного виконавчого провадження, розмір боргу ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 31.05.2019 року склав 5 889, 45 грн., при цьому вказано про сплату боржником коштів по аліментам на загальну суму 26 467, 00 грн..
При цьому в обох довідках вказані наступні суми коштів, які були зараховані державним виконавцем до сплати боржником аліментів:
- лютий 2015 року - 756 грн. (чек): джемпер, толстовка, брюки;
- березень 2015 року - 2700 грн. (на рахунок ДВС);
- травень 2015 року - 1300 грн. (чек) велосипед;
- вересень 2015 року - 3670 грн. (накладна, чек, квитанція) машина, джемпер, футболка, сорочка, костюм, брюки, толстовка;
- жовтень 2015 року - 5000 грн. (на рахунок ДВС);
- листопад 2015 року - 200 грн. (на рахунок ДВС);
- вересень 2016 року - 300 грн. (на рахунок ДВС);
- листопад 2016 року - 300 грн. (на рахунок ДВС);
- травень 2017 року - 600 грн. (на рахунок ДВС);
- листопад 2017 року - 500 грн. (на рахунок ДВС);
- грудень 2017 року - 798 грн. (чек);
- березень 2018 року - 2298 грн. (чек);
- квітень 2018 року - 5490 грн. (на рахунок ДВС, накладна) кросівки;
- липень 2018 року - 1025 грн. (чек рахунок) костюм, костюм літній, піджак.
Статтею 81 СК України встановлено, що Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 26.02.1993 №146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
Суд погоджується із доводами заявника та її представника, з приводу того, що розмір аліментів був визначений судом у твердій грошовій сумі та серед доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, не входять речі, які були придбані боржником для дитини.
Окрім того, з наданих суду копій квитанцій та чеків, які були прийняті державним виконавцем від боржника у якості сплати ним аліментів, не вбачається призначення даних речей саме для дитини ОСОБА_3 , а також те, що дані речі були передані стягувачу для реального використання.
Також, згідно чеків за лютий 2015 року (а.с.38), вересень 2015 року (а.с.42), валюта, за яку було придбано товар, вказано рубль. При цьому, доказів щодо конвертації такої валюти згідно курсу НБУ матеріали виконавчого провадження не містять.
З огляду на викладене суд погоджується із доводами заявника, викладеною нею у скарзі.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Крім того, варто відзначити, що Тарутинський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подав до суду розрахунок заборгованості ОСОБА_2 , згідно якого станом на 30.04.2020 року «заборгованість на 30 число поточного місяця» становить 52 585,95 грн., в той час як в колонці «сукупний розмірі заборгованості» вказано 26 467 грн. При цьому, всього сплачено аліментів на таку ж суму 26 467 грн. З цього ж розрахунку, можна підрахувати, що сума аліментів, що підлягають стягненню за період з червня 2019 року по квітень 2020 року становить 11 898,50 грн.
Станом на 29.05.2020 року розмір заборгованості становить 5889,45 грн.
При додавані 5889,45 грн. (заборгованість станом на 29.05.2019 року) та 11 898,50 грн. (сума аліментів, що має бути сплачена за період червень 2019 року- квітень 2020 року) не отримується ані 26 467 грн., ані 52 585,95 грн.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення скарги.
Старший державний виконавець Тарутинського районного відділу Державної виконавчої служби Одеської області Головного територіального управління юстиції в Одеській області (нині Тарутинський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) має здійснити перерахунок розміру, аліментів враховуючи докази сплати аліментів, з вказівкою призначення платежу та враховуючи реальність отримання таких коштів на утримання сина.
На підставі ст.ст. 18, 26, 27, 42, 45, 49 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Тарутинського районного відділу Державної виконавчої служби Одеської області Головного територіального управління юстиції в Одеській області, боржник - ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Тарутинського районного відділу Державної виконавчої служби Одеської області Головного територіального управління юстиції в Одеської області Міндової Тетяни Іллівни при виконанні нею виконавчого провадження ВП №43631748 в частині складення нею довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 31.05.2019 року.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 денний строк з дня її проголошення, але не менше ніж строк дії карантину в Україні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 08.05.2020 року.
Суддя В.Я.Бондар