Рішення від 05.05.2020 по справі 924/1115/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2020 р. Справа № 924/1115/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз",

м. Хмельницький

до комунального підприємства "Міськтепловоденергія" Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 711084,94 грн., з яких: 167766,78 грн. - інфляційні втрати, 135255,72 грн. - 3% річних, 408062,44 грн. - пеня.

Представники сторін:

позивач: не викликався

відповідач: не викликався

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 125209,37 грн., з яких: 42392,14 грн. - інфляційних втрат, 46082,69 грн. - 3% річних, 36734,53 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.11.2019р. відкрито провадження у справі №924/1115/19, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.12.2019р. прийнято збільшення позовних вимог, викладене у заяві акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" від 12.12.2019р., у зв'язку з чим предметом позову стало: стягнення 630152,16 грн., з яких: 167766,78 грн. - інфляційні втрати, 126793,69 грн. - 3% річних, 335592,04 грн. - пеня. Також даною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2020р. прийнято зміну предмету позову, викладену у заяві позивача від 16.01.2020р. Предметом спору стало стягнення 3906892,25 грн., з яких: 3251576,62 грн. - основна заборгованість за надані послуги розподілу природного газу у листопаді - грудні 2019 року; 167766,78 грн. - інфляційні втрати, 129259,12 грн. - 3% річних, 358289,73 грн. - пеня.

12.02.2020р. судом залишено без розгляду клопотання позивача від 21.02.2020р. про зменшення позовних вимог, про що постановлено ухвалу, яка занесена в протокол судового засідання від 12.02.2020р.

Ухвалою суду від 18.02.2020р. прийнято зменшення та збільшення позовних вимог, викладені у заявах акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" від 17.02.2020р. у зв'язку з чим предметом спору стало стягнення 1427822,73 грн., з яких: 716737,79 грн. - заборгованість за надані послуги розподілу природного газу в грудні 2019р., 167766,78 грн. - інфляційні втрати, 135255,72 грн. - 3% річних, 408062,44 грн. - пеня.

18.02.2020р. судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:00 год. 11.03.2020р.

В судовому засіданні 11.03.2020р. судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви на 15:00 год. 17.03.2020р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.03.2020р. закрито провадження у справі №924/1115/19 за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" м. Хмельницький до комунального підприємства "Міськтепловоденергія" Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський в частині стягнення суми 716737,79 грн. заборгованості за надані послуги розподілу природного газу в грудні 2019р. та повернуто акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 47937,10 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №33 від 17.01.2020р. відповідно до п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”.

Згідно ухвали суду суд 17.03.2020р. за клопотанням відповідача, враховуючи неможливість прибуття представника через скасування міжміських рейсів та запровадження невідкладних заходів щодо введення загальнонаціонального карантину, судове засідання було відкладено на 14:00 год. 23.03.2020р.

Ухвалою суду від 23.03.2020р. враховуючи клопотання учасників справи, наявність епідеміологічної ситуації у країні, установлення карантину на усій території України, розгляд справи відкладено на 12:00 год. 06.04.2020р.

Ухвалою суду від 06.04.2020р. зважаючи на клопотання відповідача, впровадження карантину та враховуючи положення ч. 4 Розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України, зокрема, щодо продовження строку розгляду справи по суті (ст. 195 ГПК України) на строк дії карантину, розгляд справи відкладено на 10:00 год. 05.05.2020р. з повідомленням учасників справи.

04.05.2020р. до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника АТ „Хмельницькгаз”.

Відповідач у клопотанні від 04.05.2020р. повторно просить відкласти на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання через скасування міжміських рейсів.

При розгляді клопотання відповідача судом враховується, що явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов'язковою. Під час судового розгляду по суті 11.03.2020р. судом було заслухано позиції сторін. Також учасниками справи подано заяви по суті справи (відзив, відповідь на відзив, заперечення), в яких висловлено у письмовому вигляді позиції сторін. Крім того, після закриття підготовчого провадження у справі та переходу до судового розгляду по суті представником відповідача подавалися клопотання від 06.04.2020р. та від 24.04.2020р. про долучення додаткових доказів, з обґрунтуванням причин їх неподання у встановлений законом строк. Дані докази долучені судом до матеріалів справи.

Враховуючи, що учасниками справи висловлено свої позиції у письмовому вигляді та усно в судовому засіданні 11.03.2020р., суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні.

Позиція позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом до суду, в якому з урахування збільшення та зменшення позовних вимог, зміни предмету позову та закриття провадження в частині основного боргу, просить стягнути з відповідача 711084,94 грн., з яких: 167766,78 грн. - інфляційні втрати, 135255,72 грн. - 3% річних, 408062,44 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору розподілу природного газу № 094210GC53EP016 від 31.12.2015р., укладеного шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві від 24.12.2019р. просить в позові відмовити. Наголошує, що оплата за послуги розподілу природного газу проводилася в порядку та на умовах, визначених постановами Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р., №20 від 11.01.2005р., №256 від 04.03.2002р. та п. 6.4. договору через поточні рахунки із спеціальним режимом використання у спеціальному режимі розрахунків, при якому відповідач не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за розподіл природного газу.

Також у клопотанні від 20.01.2020р. відповідач просить зменшити належну до стягнення пеню на 90 відсотків. В обґрунтування клопотання посилається на скрутне фінансове становище відповідача, яке є єдиним підприємством, що здійснює надання послуг з централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення у м. Кам'янець-Подільському, наявність дебіторської заборгованості населення, наявність різниці в тарифах.

Заперечення та відповідь позивача на відзив відповідача.

Позивач у запереченні на клопотання від 10.02.2020р. просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені в повному обсязі та зазначає, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" також знаходиться у складному фінансовому стані.

У відповіді на відзив від 17.02.2019р. позивач наголошує, що згідно ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Тому вважає посилання відповідача на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або відсутність вини (ст. ст. 614, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України) безпідставним та таким, що не звільняють від обов'язку сплатити основний борг, пеню, 3% річних, інфляційні втрати за невчасне виконання грошового зобов'язання. Також вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що він не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем, оскільки відповідачем неодноразово здійснювалися розрахунки з позивачем із рахунку, відкритого в АБ "Укргазбанк".

Крім того, позивач враховуючи зауваження відповідача з приводу здійснених нарахувань надав додаткові пояснення від 23.06.2020р. та уточнений розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, в якому чітко визначено періоди нарахування. У наданому розрахунку зазначено більший розмір 3% річних та менший розмір пені, інфляційних втрат.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до заяви-приєднання №094210GС53ЕР016 від 31.12.2015 р. до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), КП "Міськтепловоденергія" приєдналось до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498 (далі договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу ГРС (п. 1.2 договору).

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

За умовами п. 2.3 договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та кодексом газорозподільних систем.

За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмір, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 договору).

У розділі VI договору сторони погодили порядок розрахунків. Зокрема, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3 договору).

Згідно з п. 6.4 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 6.5 договору).

У пункті 6.6 договору зазначено, що надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 7.1 договору передбачені обов'язки оператора ГРМ, зокрема: розміщувати на сайті чинні тарифи за послуги з розподілу природного газу та поточну редакцію тексту цього договору і Кодексу газорозподільних систем, а у разі внесення до цього договору в установленому законодавством порядку відповідних змін своєчасно їх публікувати в офіційних друкованих виданнях, які публікуються на території його ліцензованої діяльності (пп. 1 п. 7.1 договору); за письмовою вимогою споживача безкоштовно надати йому завірену письмову форму цього договору протягом десяти днів з дня надання оператору ГРМ такої вимоги (пп. 6. п. 7.1 договору).

При цьому оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором (пп. 1 п. 7.2 договору).

Згідно з пп. 1, пп. 3 п. 7.3 договору споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи в межах величини приєднаної потужності його об'єкта та передачу належних споживачу об'ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього договору; вимагати від оператора ГРМ письмову форму цього договору, завірену печаткою оператора ГРМ.

За умовами пп. 1 п. 7.4 договору споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1 договору).

Сторони у п. 8.2 договору погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору у період з жовтня 2016р. по грудень 2019р. позивачем надавалися відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: №ХМ000020876 від 31.10.2016р. на суму 1858228,86 грн.; № ХМ000023038 від 30.11.2016р. на суму 3145727,22 грн.; №ХМ000025614 від 31.12.2016р. на суму 3886733,83 грн.; №ХМ0000002469 від 31.01.2017р. на суму 4698496,42 грн.; №ХМ000004792 від 28.02.2017 р. на суму 3723046,00 грн.; №ХМ000007031 від 31.03.2017р. на суму 1753258,50 грн.; № ХМ000008257 від 30.04.2017 р. на суму 224 462,06 грн.; №ХМ000008911 від 31.05.2017 р. на суму 81325,51 грн.; №ХМ000010285 від 30.06.2017 р. на суму 13218,44 грн.; №ХМ000010810 від 31.07.2017 р. на суму 1754,17 грн.; №ХМ000011888 від 31.08.2017р. на суму 1392,77 грн.; №ХМ0000132957 від 30.09.2017р. на суму 1795,60 грн. №ХМ000013570 від 31.10.2017р. на суму 819181,86 грн.; №ХМ0000037575 від 30.11.2017 р. на суму 2687925,11 грн.; №ХМ000039992від 31.04.2017 р. на суму 3167460,84 грн.; №ХМ000000577 від 31.01.2018 р. на суму 3702719,44 грн.; №ХМ000002646 від 28.02.2018 р. на суму 3458006,53 грн.; № ХМ000006339 від 31.03.2018р. на суму 3632713,92 грн.; №ХМ000007589 від 30.04.2018р. на суму 545262,24 грн.; № ХМ000009285 від 31.05.2018 р. на суму 44949,98 грн.; №ХМ000010117 від 30.06.2018 р. на суму 51384,56 грн.; №ХМ000011000 від 31.07.2018 р. на суму 6852,42 грн.; №ХМ000011871 від 31.08.2018 р. на суму 1255,63 грн.; №ХМ000012618 від 30.09.2018р. на суму 26061,19 грн.; №ХМ000015043 від 31.10.2018р. на суму 334 058,62 грн.; №ХМ000016557 від 30.11.2018р. на суму 2205444,55 грн.; №ХМ000018982 від 31.12.2018р. на суму 3439026,31 грн.; №ХМЯ89000201 від 31.01.2019р. на суму 3486203,16 грн.; №ХМЯ89002798 від 28.02.2019р. на суму 2509518,67 грн.; №ХМЯ89005297 від 31.03.2019 р. на суму 1909568,50 грн.; №ХМЯ89006573 від 30.04.2019р. на суму 679 497,23 грн.; №ХМЯ89008070 від 31.05.2019р. на суму 375851,66 грн.; ХМЯ89009382 від 30.06.2019р. на суму 276409,45 грн.; №ХМЯ89010379 від 31.07.2019р. на суму 210621,14 грн.; №ХМЯ89011973 від 31.08.2019р. на суму 140262,40 грн.; №ХМЯ89013285 від 30.09.2019р. на суму 191061,70 грн.; №ХМЯ89014650 від 31.10.2019р. на суму 417117,61 грн.; №ХМЯ89016449 від 30.11.2019р. на суму 1953732,71 грн.; №ХМЯ89019368 від 31.12.2019р. на суму 2840988,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач розрахувався за поставлений позивачем природний газ за відповідні періоди, однак з порушенням термінів встановлених договором.

Відповідачем надано до матеріалів справи акти звіряння розрахунків за надані населенню субсидії по тепло енергії підписані між КП "Міськтепловоденергія" та Департаментом соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради за період з грудня 2016р. по жовтень 2019р.

На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано Звіти незалежного аудита щодо фінансової звітності комунального підприємства "Міськтепловоденергія" Кам'янець-Подільської міської ради за 2017 та 2018 роки, складені приватною аудиторською фірмою „Світлана-Аудит”.

Згідно з п. 4.1.9 Аудиторського висновку (Звіту незалежного аудитора) за період з 01.01.2017р. - 31.12.2017р. станом на 31.12.2017р. у КП "Міськтепловоденергія" обчислюється наступна дебіторська заборгованість: за товари, роботи, послуги - 47716 тис. грн.; за виданими авансами - 7939 тис. грн., за розрахунками з бюджетом - 8155 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість - 1397 тис. грн. Станом на 01.01.2017р. сума сумнівних боргів за даними бухгалтерського обліку становить 66 тис. грн., розмір якої залишився станом на 31.12.2017р. За наданими матеріалами претензійно-позовної роботи підприємством вживаються заходи про стягнення заборгованості з користувачів. Протягом 2017р. подано 191 позов до суду на загальну суму 2625 тим. грн. та сплачено судовий збір в сумі 188,1 тис. грн.

Також станом на 31.12.2017р. у КП "Міськтепловоденергія" обліковувалися довгострокові зобов'язання, зокрема: довгострокові кредити банків в сумі 260768 тис. грн. та інші довгострокові зобов'язання в сумі 21870 тис. грн.; поточні зобов'язання, зокрема: поточні кредити банків в сумі 3000 тис. грн., поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги в сумі 101295 тис. грн., поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом в сумі 772 тис. грн., заборгованість по заробітній платі за грудень 2017р. в сумі 539 тис. грн., поточна кредиторська заборгованість за одержаними авансами в сумі 42461 тис. грн., інші поточні зобов'язання в сумі 11004 тис. грн. (п. 4.2.1., 4.2.2. Звіту).

Як зазначено у п. 4.3.3. Звіту сума непокритого збитку підприємства станом на 31.12.2017р. склала 110173 тис. грн. Крім того на позабалансовому рахунку підприємства обліковується різниця в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, що надані населенню в сумі 97602,5 тис. грн. Також обліковується різниця в тарифах на теплопостачання, що надані бюджетним установам та організаціям в сумі 9522,4 тис. грн., в тому числі за 2017р. в сумі 7048,4 тис. грн.

У Звіті за 2017р. (п. 4.5.4.) зроблено висновок, що проведені розрахунки свідчать про те, що на дату балансу 31.12.2017р. підприємство має нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, є збитковим.

Згідно Звіту незалежного аудита щодо фінансової звітності комунального підприємства "Міськтепловоденергія" від 15.05.2019р. у відповідача станом на 31.12.2018р. обчислюється наступна дебіторська заборгованість: за товари, роботи, послуги - 59827 тис. грн.; за виданими авансами - 10826 тис. грн., за розрахунками з бюджетом - 4018 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість - 846 тис. грн. Станом на 01.01.2018р. сума сумнівних боргів за даними бухгалтерського обліку становить 66 тис. грн. Залишок сумнівних боргів на 31.12.2018р. - 296 тис. грн. За наданими матеріалами претензійно-позовної роботи підприємством вживаються заходи про стягнення заборгованості з користувачів. Протягом 2018р. подано 210 позовів до суду на загальну суму 2204,3 тис. грн. та сплачено судовий збір в сумі 100,9 тис. грн. (п. 4.1.9. Звіту).

Станом на 31.12.2018р. у КП "Міськтепловоденергія" обліковуються в довгострокові зобов'язання, зокрема: довгострокові кредити банків в сумі 342609 тис. грн., інші довгострокові зобов'язання в сумі 20869,7 тис. грн.; поточні зобов'язання, зокрема: поточні кредити банків в сумі 5900 тис. грн., поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги в сумі 196478 тис. грн., поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом в сумі 2215 тис. грн., заборгованість по заробітній платі за грудень 2018р. в сумі 4076,9 тис. грн., поточна заборгованість за одержаними авансами становить 17173 тис. грн., інші поточні зобов'язання в сумі 18119 тис. грн. (п. п. 4.2., 4.4. Звіту).

У п. 4.5.3 Звіту зазначено, що сума непокритого збитку підприємства станом на 31.12.2018р. склала 173169,7 тис. грн. Крім того, на позабалансовому рахунку підприємства обліковується різниця в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, що надані населенню в сумі 163457 тис. грн. Також обліковується різниця в тарифах на теплопостачання, що надані бюджетним установам та організаціям в сумі 10314,65 тис. грн. У 2018р. підприємство отримало відшкодування різниці в тарифах на теплопостачання, що надані бюджетним установам та організаціям в сумі 355,6 тис. грн.

У звіті вказано, що у 2018р. діяльність є нерентабельною, а підприємство збитковим. Зобов'язання підприємства не покриваються його активами на 47763 тис. грн., а з урахуванням того, що основні засоби не належать підприємству (їх власником є міська рада), то для забезпечення сплати зобов'язань підприємству не вистачає 519719 тис. грн. при довгострокових та поточних зобов'язаннях в сумі 649614 тис. грн., що свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства. Таким чином, зроблено висновок, що проведені розрахунки свідчать про те, що на дату балансу 31.12.2018р. підприємство має нестійкий фінансовий стан та є збитковим (п. 4.7.4. Звіту).

Звіти незалежного аудита щодо фінансової звітності комунального підприємства "Міськтепловоденергія" проводилися на основі балансів (звітів про фінансовий стан) за 2017р. та 2018р.

Листом від 29.05.2019р. за №19040-10-10/14042 Міністерство фінансів України повідомило КП "Міськтепловоденергія", що згідно зі статтею V договору про субкредитування від 20.11.2014р. №13010-05/102 між Міністерством фінансів України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кам'янець-Подільською міською радою та КП "Міськтепловоденергія", станом на 15.06.2019р. КП "Міськтепловоденергія" повинно сплатити 719504,44 доларів США на рахунок Державної казначейської служби України.

У квітні 2020р. Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з КП "Міськтепловоденергія" простроченої заборгованості за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку в сумі 17303919,80 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.04.2020р. відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до КП "Міськтепловоденергія" про стягнення заборгованості.

Також відповідачем надано докази відкриття проваджень в порядку господарського судочинства у справах щодо стягнення з КП "Міськтепловоденергія" грошових коштів: ухвала господарського суду Хмельницької області від 17.02.2020р. про відкриття провадження у справі №924/111/20 за позовом ТОВ „Торговий Дім „Будшлях” до КП "Міськтепловоденергія" про стягнення 1722059,17 грн.; ухвала господарського суду Хмельницької області від 17.02.2020р. про відкриття провадження у справі №924/112/20 за позовом ТОВ „Торговий Дім „Будшлях” до КП "Міськтепловоденергія" про стягнення 2494126,40 грн., ухвала господарського суду Хмельницької області від 07.04.2020р. про відкриття провадження у справі №924/324/20 за позовом ТОВ „Термо-Ізол” до КП "Міськтепловоденергія" про стягнення 1509041,32 грн.

У свою чергу позивачем на підтвердження свого скрутного фінансового становища надано витяг з Акту від 24.05.2019р.№ 183 складеного Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, на сторінці 33 якого вказано, що фактично за 2017р. тарифна виручка від реалізації послуг з розподілу природного газу становила 413757,7 тис. при фактичних витратах 438026,7 тис грн., в результаті чого ПАТ "Хмельницькгаз" отримало збиток - 24268,98 тис. грн. При цьому, фактичні обсяги транспортування природного газу за 2017р. збільшені на 53,3 млн. куб. м. або на 8,3 % в порівнянні з обсягами планової структури тарифу.

На сторінці 42 Акту від 24.05.2019р. № 183 зазначено, що фактично на 2018р. тарифна виручка від реалізації послуг з розподілу природного газу становила 381666,55 тис. грн., при витратах 551019,20 тис. грн. та отриманому збитку в розмірі 169352,65 тис. грн.

Враховуючи, що відповідач невчасно здійснював оплату послуг з розподілу природного газу за договором №094210GС53ЕР016 від 31.12.2015р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" 711084,94 грн., з яких: 167766,78 грн. - інфляційні втрати, 135255,72 грн. - 3% річних, 408062,44 грн. - пеня.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем (надалі - Кодекс), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу І).

Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Крім того, цим Кодексом регулюються взаємовідносини: між оператором газорозподільної системи і газодобувними підприємствами та виробниками біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, які підключені (приєднуються) до газорозподільної системи; між оператором газорозподільної системи та несанкціонованими споживачами, які втручаються в роботу газорозподільної системи, у тому числі шляхом самовільного підєднання несанкціонованого газопроводу (пункт 3 глави 1 розділу І Кодексу).

Згідно пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх обєкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до п. 4 глави 3 Розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (пункти 3, 4 глави 3 Розділу VI Кодексу).

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2498 від 30.09.2015 р. (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за №1384/27829) затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір).

Як убачається з матеріалів справи, 31.12.2015 р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (оператор ГРМ) та КП "Міськтепловоденергія" (споживач) укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання №094210GС53ЕР016 від 31.12.2015р. до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Відповідно до п. 2.1 договору оператор ГРМ (позивач) зобов'язується надати споживачу (відповідачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору у період з жовтня 2016р. по грудень 2019р. позивачем надавалися відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі природного газу: №ХМ000020876 від 31.10.2016р. на суму 1858228,86 грн.; № ХМ000023038 від 30.11.2016р. на суму 3145727,22 грн.; №ХМ000025614 від 31.12.2016р. на суму 3886733,83 грн.; №ХМ0000002469 від 31.01.2017р. на суму 4698496,42 грн.; №ХМ000004792 від 28.02.2017 р. на суму 3723046,00 грн.; №ХМ000007031 від 31.03.2017р. на суму 1753258,50 грн.; № ХМ000008257 від 30.04.2017 р. на суму 224 462,06 грн.; №ХМ000008911 від 31.05.2017 р. на суму 81325,51 грн.; №ХМ000010285 від 30.06.2017 р. на суму 13218,44 грн.; №ХМ000010810 від 31.07.2017 р. на суму 1754,17 грн.; №ХМ000011888 від 31.08.2017р. на суму 1392,77 грн.; №ХМ0000132957 від 30.09.2017р. на суму 1795,60 грн. №ХМ000013570 від 31.10.2017р. на суму 819181,86 грн.; №ХМ0000037575 від 30.11.2017 р. на суму 2687925,11 грн.; №ХМ000039992від 31.04.2017 р. на суму 3167460,84 грн.; №ХМ000000577 від 31.01.2018 р. на суму 3702719,44 грн.; №ХМ000002646 від 28.02.2018 р. на суму 3458006,53 грн.; № ХМ000006339 від 31.03.2018р. на суму 3632713,92 грн.; №ХМ000007589 від 30.04.2018р. на суму 545262,24 грн.; № ХМ000009285 від 31.05.2018 р. на суму 44949,98 грн.; №ХМ000010117 від 30.06.2018 р. на суму 51384,56 грн.; №ХМ000011000 від 31.07.2018 р. на суму 6852,42 грн.; №ХМ000011871 від 31.08.2018 р. на суму 1255,63 грн.; №ХМ000012618 від 30.09.2018р. на суму 26061,19 грн.; №ХМ000015043 від 31.10.2018р. на суму 334 058,62 грн.; №ХМ000016557 від 30.11.2018р. на суму 2205444,55 грн.; №ХМ000018982 від 31.12.2018р. на суму 3439026,31 грн.; №ХМЯ89000201 від 31.01.2019р. на суму 3486203,16 грн.; №ХМЯ89002798 від 28.02.2019р. на суму 2509518,67 грн.; №ХМЯ89005297 від 31.03.2019 р. на суму 1909568,50 грн.; №ХМЯ89006573 від 30.04.2019р. на суму 679 497,23 грн.; №ХМЯ89008070 від 31.05.2019р. на суму 375851,66 грн.; ХМЯ89009382 від 30.06.2019р. на суму 276409,45 грн.; №ХМЯ89010379 від 31.07.2019р. на суму 210621,14 грн.; №ХМЯ89011973 від 31.08.2019р. на суму 140262,40 грн.; №ХМЯ89013285 від 30.09.2019р. на суму 191061,70 грн.; №ХМЯ89014650 від 31.10.2019р. на суму 417117,61 грн.; №ХМЯ89016449 від 30.11.2019р. на суму 1953732,71 грн.; №ХМЯ89019368 від 31.12.2019р. на суму 2840988,36 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 6.4 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, відповідач повністю здійснив розрахунки з позивачем за надані послуги з розподілу газу з жовтня 2016р. по грудень 2019р.

Оскільки відповідач здійснював розрахунки невчасно та не в повному обсязі, позивач, з урахуванням збільшення та зменшення позовних вимог, зміни предмету позову та закриття провадження в частині основного боргу, просить стягнути з відповідача 167766,78 грн. інфляційних втрат, 135255,72 грн. 3% річних, 408062,44 грн. пені.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 167766,78 грн. - інфляційних втрат, зокрема за зобов'язаннями: лютого 2017р. - 12293,43 грн.; березня 2017р. - 66798,72 грн.; травня 2017р. - 4716,88 грн.; листопада 2017р. - 8231,44 грн.; грудня 2017р. - 42270,58 грн.; січня 2018р. - 32470,33 грн.; квітня 2019р. - 985,09 грн. Арифметично вірною загальна сума інфляційних втрат, які нараховані позивачем за періоди, визначені у розрахунку становить 167766,47 грн.

В уточненому розрахунку, поданому 26.03.2020р. (під час розгляду справи по суті) позивачем загальну суму інфляційних втрат визначено в розмірі 167766,47 грн.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем за зобов'язаннями квітня 2019р. нараховано інфляційні втрати в розмірі 985,09грн. на суму заборгованості 98509,01 грн. за період червня 2019р. Однак, згідно Повідомлення Державної служби статистики України від 12.07.2019р. індекс споживчих цін у червні 2019р. становив 99,5 %, тобто інфляції не було. Тому позивачем безпідставно нараховані інфляційні втрати за період червня 2019р., зазначивши індекс інфляції 101,00 %.

В інші періоди, позивачем правомірно нараховані інфляційні втрати на суми заборгованості, які існували більше місяця.

Враховуючи зазначене, до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 166781,38 грн. У стягненні 985,40 грн. (167766,78 - 166781,38) інфляційних втрат суд відмовляє.

Щодо 3% річних.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 135255,72 грн. 3% річних згідно з поданим розрахунком. Також 26.03.2020р. представником позивача було надано уточнений розрахунок 3% річних, в якому чітко визначено періоди нарахування та згідно якого розмір 3% річних склав 136701,01 грн. (на 1445,29 грн. більше, ніж заявлено до стягнення).

Судом береться до уваги уточнений розрахунок позивача, однак в межах сум та періодів нарахування (днів прострочення), які заявлені та визначені у первинному розрахунку (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Аналізуючи подані позивачем розрахунки, суд вбачає підстави для стягнення 3% річних в загальному розмірі 132170,04 грн., зокрема:

- за зобов'язаннями жовтня 2016р. - 1,93 грн. (враховується уточнений розрахунок, оскільки у первинному розрахунку нарахування було здійснено за період до моменту настання прострочення);

- за зобов'язаннями листопада 2016р. - 1604,67 грн. (згідно первинного розрахунку). В уточненому розрахунку позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 1756,58 грн., оскільки в одному із періодів (з 10.12.2016р. по 15.12.2016р.) збільшено фактичну кількість днів нарахування. Однак, стягненню не може підлягати більша сума 3% річних, ніж була фактично заявлена за відповідний період.

- за зобов'язаннями грудня 2016р. - 2131,34 грн. (враховується уточнений розрахунок, оскільки у первинному розрахунку не було враховано усі проплати здійснені в один день 13.01.2017р. та 16.01.2017р.);

- за зобов'язаннями січня 2017р. - 7259,74 грн. (враховується уточнений розрахунок, оскільки у первинному розрахунку не було враховано усі проплати здійснені в один день за період з 28.02.2017р. по 15.03.2017р.);

- за зобов'язаннями лютого 2017р. - 13065,16 грн. (враховується уточнений розрахунок згідно якого нарахування 3% річних становить 13107,94 грн., оскільки у первинному розрахунку не було враховано усі проплати здійснені в один день у період з 27.04.2017р. по 18.09.2017р. Однак, у періоді з 27.06.20017р. по 03.07.2017р. позивачем здійснено помилку у визначення днів прострочення та нараховано 3% річних за 10 днів замість 7 днів. Тому за вказаний період правомірним є нарахування 223,44 грн., а не 318,83 грн., як зазначено в уточненому розрахунку);

- за зобов'язаннями березня 2017р. - 21962,56 грн.;

- за зобов'язаннями травня 2017р. - 1486,52 грн.;

- за зобов'язаннями жовтня 2017р. - 1393,21 грн.;

- за зобов'язаннями листопада 2017р. - 2704,72 грн. (згідно первинного розрахунку). В уточненому розрахунку позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 5403,56 грн., оскільки на суму заборгованості 548762,34 грн. нараховано 3% річних за більшу кількість днів, ніж було заявлено первинно. Однак, стягненню не може підлягати більша сума 3% річних, ніж була фактично заявлена за відповідний період.

- за зобов'язаннями грудня 2017р. - 17896,54 грн. Як вбачається із розрахунків, позивачем у періоді з 10.01.2017р. по 27.02.2017р. здійснено помилку у визначення днів прострочення та нараховано 3% річних за 56 днів замість 49 днів. Тому за вказаний період правомірним є нарахування 10397,57 грн., а не 11850,47 грн.;

- за зобов'язаннями січня 2018р. - 17662,70 грн.;

- за зобов'язаннями лютого 2018р. - 9522,15 грн.;

- за зобов'язаннями березня 2018р. - 4183,93 грн. (враховується уточнений розрахунок згідно якого нарахування 3% річних становить 4214,47 грн., оскільки у первинному розрахунку не було враховано усі проплати здійснені в один день у період з 04.03.2018р. по 31.05.2018р. Однак, у періоді з 24.04.2018р. по 02.05.2018р. позивачем здійснено помилку у визначення днів прострочення та нараховано 3% річних за 10 днів замість 9 днів. Тому за вказаний період правомірним є нарахування 282,61 грн., а не 313,15 грн.);

- за зобов'язаннями квітня 2018р. - 18,59 грн. (враховується первинний та уточнений розрахунок, оскільки в первинному розрахунку не було враховані усі платежі, які здійснювалися в один день за період з 12.06.2018р по 19.06.2019р., а в уточненому розрахунку позивачем здійснено нарахування 3% річних на суму заборгованості 60596,02 грн. за більшу кількість днів, ніж було заявлено первинно. Однак, стягненню не може підлягати більша сума 3% річних, ніж була фактично заявлена за відповідний період;

- за зобов'язаннями жовтня 2018р. - 499,31 грн.;

- за зобов'язаннями листопада 2018р. - 3197,72 грн.;

- за зобов'язаннями грудня 2018р. - 5570,70 грн.;

- за зобов'язаннями січня 2019р. - 5364,11 грн.;

- за зобов'язаннями лютого 2019р. - 3662,82 грн.;

- за зобов'язаннями березня 2019р. - 2375,92 грн.;

- за зобов'язаннями квітня 2019р. - 618,85 грн.;

- за зобов'язаннями травня 2019р. - 78,80 грн.;

- за зобов'язаннями червня 2019р. - 481,27 грн.;

- за зобов'язаннями липня 2019р. - 527,05 грн.;

- за зобов'язаннями серпня 2019р. - 247,61 грн. (при підрахунку позивачем зроблена арифметична помилка та загальну суму визначено на 0,01 коп. більше (247,62 грн.), ніж фактично нараховано за відповідні періоди);

- за зобов'язаннями вересня 2019р. - 148,52 грн.;

- за зобов'язаннями жовтня 2019р. - 158,39 грн. (враховується уточнений розрахунок, оскільки у первинному розрахунку позивачем безпідставно здійснено нарахування за більшу кількість днів);

- за зобов'язаннями листопада 2019р. - 3884,38 грн. (при підрахунку позивачем зроблена арифметична помилка та загальну суму визначено на 0,01 коп. більше (3884,39 грн.), ніж фактично нараховано за відповідні періоди);

- за зобов'язаннями грудня 2019р. - 4460,83 грн.

З огляду на вищезазначене, до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 132170,04 грн. У стягненні 3085,68 грн. 3% річних (135255,72 - 132170,04) суд відмовляє.

Щодо пені.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 408062,44 грн. пені. В уточненому розрахунку, поданому 26.03.2020р. позивачем чітко визначено періоди нарахування пені та після перерахунку загальний розмір пені склав 339114,43 грн. (на 68948,04 грн. менше, ніж заявлено до стягнення).

Проаналізувавши подані розрахунки пені та здійснивши власні розрахунки за окремі періоди за допомогою ІПС „Законодавство”, суд доходить висновку, що правомірним є нарахування пені в загальному розмірі 337640,14 грн., зокрема:

- за зобов'язаннями листопада 2018р. - 38477,77 грн. (враховується уточнений розрахунок, оскільки у первинному розрахунку позивачем невірно здійснено нарахування пені в розмірі 82658,85 грн. на суму заборгованості 388218,14 грн. за 38 днів прострочення. Згідно уточненого розрахунку розмір пені за період з 21.12.2018р. по 27.01.2019р. склав 14550,20 грн., що є правомірним. Однак при підрахунку позивачем зроблена арифметична помилка та загальний розмір пені визначено на 0,01 коп. більше (38477,78 грн.), ніж фактично нараховано за відповідні періоди, визначені в уточненому розрахунку);

- за зобов'язаннями грудня 2018р. - 67031,56 грн.;

- за зобов'язаннями січня 2019р. - 64545,67 грн.;

- за зобов'язаннями лютого 2019р. - 44074,29 грн.;

- за зобов'язаннями березня 2019р. - 28232,13 грн. (з урахуванням проведеного судом перерахунку за період з 27.06.2019р. по 24.07.2019р. (28 днів прострочення) із суми заборгованості 395,47 грн., згідно якого пеня становить 10,55 грн., а не 10,62, як заявлено позивачем);

- за зобов'язаннями квітня 2019р. - 7221,82 грн. (з урахуванням проведеного судом перерахунку згідно якого за період з 10.05.2019р. по 24.07.2019р. із суми заборгованості 98509,01 грн. розмір пені становить 7162,82 грн. та за період з 25.07.2019р. по 29.07.2019р. із суми заборгованості 12668,56 грн. - 59,00 грн.);

- за зобов'язаннями травня 2019р. - 916,07 грн. (з урахуванням проведеного судом перерахунку згідно якого за період з 10.06.2019р. по 29.07.2019р. із суми заборгованості 19227,50 розмір пені становить 916,07 грн.);

- за зобов'язаннями червня 2019р. - 5497,31 грн. (з урахуванням проведеного судом перерахунку за окремі періоди, згідно якого за період з 10.07.2019р. по 29.07.2019р. із суми заборгованості 139684,58 грн. розмір пені становить 26636,79 грн., за період з 28.08.2019р. по 22.09.2019р. із суми заборгованості 14000,49 грн. - 332,56 грн.);

- за зобов'язаннями липня 2019р. - 5888,81 грн. (з урахуванням проведеного судом перерахунку, згідно якого за період з 10.08.2019р. по 22.09.2019р. із суми заборгованості 109983,23 грн. розмір пені становить 4251,68 грн.);

- за зобов'язаннями серпня 2019р. - 2731,23 грн.;

- за зобов'язаннями вересня 2019р. - 1630,19 грн. (з урахуванням проведеного судом перерахунку, згідно якого за період з 22.10.2019р. по 27.10.2019р. із суми заборгованості 48863,55 грн. розмір пені становить 257,04 грн.);

- за зобов'язаннями жовтня 2019р. - 1612,15 грн. (враховується уточнений розрахунок, згідно якого нараховано 1641,15 грн. пені, оскільки у первинному розрахунку позивачем безпідставно здійснено нарахування за більшу кількість днів. Однак здійснюючи перерахунок пені, суд встановив, що за період з 15.11.2019р. по 18.12.2019р. із суми заборгованості 44108,61 грн. розмір пені становить 1244,71 грн. );

- за зобов'язаннями листопада 2019р. - 30710,72 грн. (в межах загальної суми, заявленої до стягнення за відповідні періоди). Під час перерахунку, судом встановлено, що правомірним є нарахування пені за зобов'язаннями листопада 2019р. на загальну суму 35027,73 грн. Однак, враховуючи, що позивачем при підрахунку загальної суми пені за визначені періоди здійснено помилку та заявлено до стягнення меншу суму - 30710,72 грн., яка і підлягає стягненню).

- за зобов'язаннями грудня 2019р. - 39070,42 грн. (з урахуванням проведеного судом перерахунку). При перерахунку судом було враховано, що позивачем на суму заборгованості 716737,79 грн. здійснено нарахування за 11 днів прострочення, однак невірно зазначено кінцевий термін розрахунку - 16.01.2020р., оскільки зазначена дата передує початковому терміну розрахунку - 31.01.2020р. Враховуючи, що позивачем визначено 11 днів прострочення, кінцевим терміном нарахувань є 10.02.2020р. Здійснюючи перерахунок, судом встановлено, що за період з 10.01.2020р. по 26.01.2020р. із суми заборгованості 2262102,07 грн. розмір пені становить 28368,98 грн.; за період - 27.01.2020р. із суми заборгованості 2145576,62 грн. - 1582,80 грн.; за період - 28.01.2020р. із суми заборгованості 2045576,62грн. - 1509,03 грн.; за період з 29.01.2020р. по 30.01.2020р. із суми заборгованості 1945576,62 грн. - 2870,52 грн.; за період з 31.01.2020р. по 10.02.2020р. із суми заборгованості 716737,39 - 4739,09 грн.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, посилається на несвоєчасне відшкодування з бюджету різниці в тарифах, неможливість розпоряджатися коштами, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, взяттям державою на себе бюджетних зобов'язань.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено вище, відповідно до п. 6.4 Типового договору розподілу природного газу якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Аналогічну норму містить і ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Тому посилання відповідача на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або відсутність вини (ст. 614, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України) є безпідставними та такими, що не звільняють від обов'язку сплатити пеню, 3 % річних, інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

З приводу посилання відповідача на неможливість своєчасного виконання грошових зобов'язань за договором у зв'язку з відсутністю можливості розпоряджатися коштами, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

На виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" (далі - Порядок № 217).

Вказаною постановою Кабінету Міністрів України (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 № 1086) врегульовано механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

За приписами пункт 8 Порядку № 217 усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

Тобто, у відповідності до статті 1 Порядку останній визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

Таким чином, вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, та зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами й не впливає на них.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16, від 27.02.2020р. у справі №924/12/19.

Враховуючи зазначене, твердження відповідача про те, що з прийняттям Порядку від 18.06.2014 № 217 та відкриттям рахунків з спеціальним режимом використання було змінено порядок та строки проведення розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, ані зазначеним Порядком, ані іншим законодавством та договором не виключається та не забороняється проведення розрахунків за надані послуги з використанням звичайних поточних рахунків. При цьому, наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать про те, що відповідач не позбавлений можливості самостійно здійснювати розрахунки з позивачем з інших рахунків, зокрема, відкритого у АБ „Укргазбанк”.

Також під час вирішення даного спору не може бути прийнято до уваги посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.05.2019р. у справі №924/296/18, оскільки дана постанова прийнята за інших фактичних обставин справи.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90 відсотків. В обґрунтування клопотання посилається на скрутне фінансове становище відповідача, яке є єдиним підприємством, що здійснює надання послуг з централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення у м. Кам'янець-Подільському, наявність дебіторської заборгованості населення, наявність різниці в тарифах.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.

Дослідивши наведені в клопотанні доводи та надані на їх підтвердження докази, суд доходить висновку, що обґрунтування відповідачем щодо наявності важкого майнового стану підприємства дійсно мають місце.

Зазначене підтверджується балансами (звітами про фінансовий стан) за 2017р. та 2018р., Звітами незалежного аудита щодо фінансової звітності комунального підприємства "Міськтепловоденергія" Кам'янець-Подільської міської ради за 2017 та 2018 роки, складені приватною аудиторською фірмою „Світлана-Аудит”, в яких за результатами дослідження фінансової діяльності відповідача зроблено висновок, що підприємство має нестійкий (передкризовий) фінансовий стан та є збитковим.

Зокрема, згідно п. 4.3.3. Звіту незалежного аудита за 2017р. сума непокритого збитку підприємства станом на 31.12.2017р. склала 110173 тис. грн., згідно з п. 4.5.3 Звіту незалежного аудита за 2018р. сума непокритого збитку підприємства станом на 31.12.2018р. склала 173169,7 тис. грн. Таким чином, вбачається тенденція збільшення вартості непокритого збитку відповідача.

Як слідує з п. 4.7.4. Звіту незалежного аудита за 2018р. зобов'язання підприємства не покриваються його активами на 47763 тис. грн., а з урахуванням того, що основні засоби не належать підприємству (їх власником є міська рада), то для забезпечення сплати зобов'язань підприємству не вистачає 519719 тис. грн. при довгострокових та поточних зобов'язаннях в сумі 649614 тис. грн., що свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства.

Також судом враховується та обставина, що відповідачу не відшкодовано різницю у тарифах.

Так, згідно п. 4.3.3. Звіту незалежного аудита за 2017р. на позабалансовому рахунку підприємства відповідача обліковується різниця в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, що надані населенню в сумі 97602,5 тис. грн. Також обліковується різниця в тарифах на теплопостачання, що надані бюджетним установам та організаціям в сумі 9522,4 тис. грн., в тому числі за 2017р. в сумі 7048,4 тис. грн. Як слідує з п. 4.5.3 Звіту незалежного аудита за 2018р. на позабалансовому рахунку підприємства обліковується різниця в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, що надані населенню в сумі 163457 тис. грн. Також обліковується різниця в тарифах на теплопостачання, що надані бюджетним установам та організаціям в сумі 10314,65 тис. грн. У 2018р. підприємство отримало відшкодування різниці в тарифах на теплопостачання, що надані бюджетним установам та організаціям в сумі 355,6 тис. грн.

Тобто, різниця в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, що надані населенню та бюджетним установам та організаціям також щорічно збільшується.

Під час розгляду питання про зменшення пені береться до уваги те, що відповідач є комунальним підприємством, що створене для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості; сплата штрафних санкцій в повному обсязі, у даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання м. Кам'янець-Подільського.

Крім того, судом враховується ступінь виконання зобов'язань відповідача, який під час розгляду справи в суді повністю погасив основну заборгованість за договором.

Разом з тим, суд вважає, що зменшення розміру пені на 90%, про що просить відповідач, фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Водночас судом враховується, що позивач також знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується витягом з Акту від 24.05.2019р. №183 складеного Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, в якому зазначено, що фактично за 2017р. тарифна виручка від реалізації послуг з розподілу природного газу становила 413757,7 тис. при фактичних витратах 438026,7 тис грн., в результаті чого ПАТ "Хмельницькгаз" отримало збиток - 24268,98 тис. грн. При цьому, фактичні обсяги транспортування природного газу за 2017р. збільшені на 53,3 млн. куб. м. або на 8,3 % в порівнянні з обсягами планової структури тарифу. Фактично на 2018р. тарифна виручка від реалізації послуг з розподілу природного газу становила 381666,55 тис. грн., при витратах 551019,20 тис. грн. та отриманому збитку в розмірі 169352,65 тис. грн.

Судом не може бути прийняте до уваги посилання відповідача на те, що позивачем у 2017р. отримано чистий прибуток в розмірі 2751528 тис. грн., у 2018р. - 2658484 тис. грн., оскільки надані відповідачем докази на їх підтвердження - звіт та висновки ревізійної комісії ПАТ „Хмельницькгаз” за 2018р. не підписані головою ревізійної комісії ПАТ „Хмельницькгаз”.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

З огляду на вищенаведене, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, наявність непокритого збитку відповідача, наявність різниці в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, ступінь виконання зобов'язань за договором (погашення основної заборгованості), оскільки відповідач є комунальним підприємством, що створене для задоволення потреб споживачів (населення та установам бюджетної сфери м. Кам'янець-Подільського) в теплопостачанні, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд дійшов висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, передбаченими ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та зменшити розмір належної до стягнення пені на 50%. Таким чином, до стягнення підлягає пеня в розмірі 168820,07 грн. (337640,14 * 50%).

В решті частини клопотання відповідача про зменшення пені суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 467771,49 грн. з яких: 166781,38 грн. - інфляційні втрати; 132170,04 грн. - 3% річних; 168820,07 грн. - пеня.

У решті позову щодо стягнення 243313,45 грн., з яких: 985,40 грн. - інфляційні втрати; 3085,68 грн. 3% річних; 239242,37 грн. - пеня суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, при розподілі судового збору щодо вимоги про стягнення штрафу та пені судом беруться до уваги приписи п. 9 ст. 129 ГПК України та у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір із суми пені, яка зменшена судом, покладається на КП "Міськтепловоденергія". Враховуючи зазначене, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 9548,87 грн. (1,5 % від правомірно заявлених вимог в розмірі 636591,56 грн.).

Також позивачем заявлено клопотання про стягнення (відшкодування) з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги визначає взаємні права й обов'язки адвоката (адвокатського об'єднання) та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката (адвокатського об'єднання) при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах. Договір про надання правової допомоги, по суті, є договором про надання послуг у розумінні статті 902 Цивільного кодексу України, що узгоджується з нормами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка передбачає, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно зі статтею 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність” Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №910/16223/18.

У додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №922/1163/18 зроблено наступні правові висновки:

„(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.”

Як вбачається з матеріалів справи 20.07.20017р. між адвокатським об'єднанням „Правовий Альянс” (виконавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз” (замовник) укладено договір про надання правової допомоги №38SHm14181-17/20117-14, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх.

Додатковою угодою №3 від 03.06.2019р. сторони внесли зміни до договору №38SHm14181-17/20117-14 від 20.07.20017р. щодо найменування замовника - з ПАТ „Хмельницькгаз” на АТ „Хмельницькгаз”.

21.10.2019р. сторони уклали додаткову угоду №5 до договору №38SHm14181-17/20117-14 від 20.07.20017р., в якій погодили, що виконавець зобов'язується надати замовнику професійну правничу допомогу щодо підготовки позовної заяви АТ „Хмельницькгаз” до КП „Міськтепловоденергія” про стягнення 125209,37 грн. (3% рчних, інфляційних втрат та пені) за неналежне виконання грошового зобов'язання по договору розподілу природного газу № 094210GC53EP016 від 31.12.2015р., а також надати правничу допомогу в ході судового розгляду справи за поданою позовною заявою в суді першої інстанції (п. 1 додаткової угоди). Захист прав та законних інтересів замовника здійснюється адвокатами виконавця (п. 2 додаткової угоди).

Довіреністю №007Др-51-0619 від 19.06.2019р. АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" уповноважив адвоката адвокатського об'єднання „Правовий Альянс” Доценко О.О. представляти інтереси товариства у суді.

В п. 3, 4 додаткової угоди №5 від 21.10.2019р. сторони визначили, що загальна вартість послуг, що надаються виконавцем за умовами даної додаткової угоди складає 12000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Вартість послуг, що вказана в п. 3 додаткової угоди сплачується замовником на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 днів після підписання даної додаткової угоди.

Наказом адвокатського об'єднання „Правовий Альянс” №6-усл від 01.02.2019р. затверджена ставка адвокатського гонорару адвокатів під час представництва інтересів клієнта у господарських справах (у тому числі надання консультацій перед підготовкою позовної заяви) в розмірі 950,00 грн. (з ПДВ) - вартість однієї години роботи адвоката.

Адвокатом до матеріалів справи надано розрахунок, опис робіт, їх тривалість та вартість наданої правничої допомоги у справі №924/1115/19, з якого вбачається здійснення робіт на суму 15200,00 грн.: правовий аналіз наданих клієнтом документів - 950,00 грн.; складання позовної заяви - 950,00 грн.; здійснення розрахунку - 2850,00 грн. (3 год.); правовий аналіз відзиву - 950,00 грн.; підготовчка відповіді на відзив - 1900,00 грн. (2 год.); підготовка заяви про зміну предмета позову - 950,00 грн.; здійснення уточненого розрахунку - 2850,00 грн. (3 год.); участь в підготовчих засіданнях - 2850,00 грн. (3 год.); участь у судових засіданнях по суті - 950 год.

Позивачем здійснено оплату гонорару адвокатському об'єднанню „Правовий Альянс” за договором №38SHm14181-17/20117-14 в розмірі 12000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №46251 від 13.11.2019р.

Отже, як свідчать матеріали справи, сторонами в додатковій угоді №5 до договору №38SHm14181-17/20117-14 від 20.07.20017р. встановлено фіксований розмір гонорару адвоката, порядок та умови його оплати, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом відображені у розрахунку, описі робіт у справі №924/1115/19. Вартість послуг, яка узгоджена сторонами (12000,00 грн.) сплачена позивачем.

При розгляді заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом також враховується, що адвокат Доценко О.О. здійснювала представництво інтересів АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" в суді у справі №924/1115/19, повноваження якої підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 10.10.2018р. та довіреністю №007Др-51-0619 від 19.06.2019р.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу були надані позивачем до закінчення судових дебатів у справі.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Судом враховується, що відповідачем не заперечувався орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, під час подання відзиву. При цьому, у позові було зазначено, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що із загальної суми заявленої до стягнення - 711084,94 грн. (100%) правомірною є сума 636591,56 грн. (89,52%), з яких: 166781,38 грн. - інфляційні втрати; 132170,04 грн. - 3% річних; 337640,14 грн. - пеня (з якої підлягає стягненню 50% пені).

Таким чином, суд вбачає наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог, що становить 10742,40 грн. (89,52% із заявлених 12000,00 грн.). Даний розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та не заперечувався відповідачем під час розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Міськтепловоденергія", (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва, буд. 123, код ЄДРПОУ 36588183) на користь акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (29019, м. Хмельницький, пр. Миру, буд. 41, код ЄДРПОУ 05395598) 166781,38 грн. (сто шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят одну гривню 38 коп.) інфляційних втрат; 132170,04 грн. (сто тридцять дві тисячі сто сімдесят гривень 04 коп.) 3% річних; 168820,07 грн. (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень 07 коп.) пені, 10742,40 грн. (десять тисяч сімсот сорок дві гривні 40 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, 9548,87 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 87 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину (ч. 4 розділу Х ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено 08.05.2020р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (29019, м.Хмельницький, пр.Миру, 41);

3- відповідачу, комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" (32300, Хмельницька область, м.Кам'янець-Подільський, вул.Тімірязєва, 123)

Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Попередній документ

89132152

Наступний документ

89132154

Інформація про рішення:

№ рішення:	89132153
№ справи:	924/1115/19
Дата рішення:	05.05.2020
Дата публікації:	12.05.2020
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Хмельницької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (11.05.2021)
Дата надходження:	28.04.2021
Предмет позову:	про виправлення описки в ухвалі

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

20.01.2020 11:00	Господарський суд Хмельницької області
12.02.2020 11:00	Господарський суд Хмельницької області
18.02.2020 10:00	Господарський суд Хмельницької області
11.03.2020 11:00	Господарський суд Хмельницької області
17.03.2020 15:00	Господарський суд Хмельницької області
23.03.2020 14:00	Господарський суд Хмельницької області
06.04.2020 12:00	Господарський суд Хмельницької області
05.05.2020 10:00	Господарський суд Хмельницької області
30.06.2020 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
14.07.2020 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
24.02.2021 10:30	Господарський суд Хмельницької області
11.03.2021 10:00	Господарський суд Хмельницької області
23.03.2021 12:30	Господарський суд Хмельницької області
06.04.2021 12:00	Господарський суд Хмельницької області
15.04.2021 12:00	Господарський суд Хмельницької області
11.05.2021 14:30	Господарський суд Хмельницької області