вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" травня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1156/20
Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С., попередньо дослідивши матеріали
позовної заяви Головного управління ДПС у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області
до Публічного акціонерного товариства «Луганськ-Лада», м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області
про зобов'язання визнати кредиторські вимоги та вчинити інші дії
04.05.2020 Головне управління ДПС у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Луганськ-Лада» (далі - відповідач, ПАТ «Луганськ-Лада»), в якій просить суд зобов'язати відповідача визнати кредиторські вимоги позивача в загальному розмірі 743 860,28грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів, а також до проміжного ліквідаційного балансу ПАТ «Луганськ-Лада» в порядку черговості встановленому законодавством.
Дослідивши подану позовну заяву, судом встановлено, що остання не відповідає вимогам розділу III Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 7-10 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, позивач вищевказаних положень ГПК України не виконав та відповідних відомостей у позовній заяві не зазначив.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення (ч. 1 ст. 172 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Державний реєстр).
Із змісту витягу із Державного реєстру, станом на 04.05.2020, вбачається, що місцезнаходженням ПАТ «Луганськ-Лада» є: « 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 41, офіс 10».
Водночас, позивачем як доказ направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів надано суду, зокрема, опис вкладення у цінний лист, із змісту якого вбачається, що відповідні документи були направлені на адресу: « 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 25, офіс 10».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не було дотримано вимоги встановлені п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України.
Крім того, ч. 2 ст. 164 ГПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.ч. 1,2 ст. 91 ГПК України).
Частиною 5 ст. 91 ГПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. Відповідно до умов якого, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом»; назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
Так, проаналізувавши надані позивачем докази, судом встановлено, що деякі з них (податкові декларації за 2012-2013 роки; заява про визнання кредиторських вимог №621/10/12-32-10-02-10 від 30.01.2020; повідомлення про результатами розгляду грошових вимог №02/20-03-28/38 від 28.03.2020; повідомлення про результати розгляду грошових вимог №02/20-03-27/37 від 27.03.2020) не засвідчені належним чином у встановленому законом порядку, а відтак, у суду відсутні підстави вважати, що подані документи є належними доказами у розумінні ст. 76-79, 91 ГПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2018 №904/8549/17).
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви мають бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 102,00грн.
Як вбачається із змісту позовної заяви, ГУ ДПС заявлено вимогу немайнового характеру, проте, доказів які підтверджують сплату судового збору у розмірі 2 102,00грн у встановленому порядку суду надано не було.
Водночас, ГУ ДПС разом із позовною заявою подано клопотання (вх. №8773/20) про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі №910/628/20. В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Скорик проти України» (щодо доступу до суду), та зазначає, що ГУ ДПС є органом державної влади та повністю фінансується з державного бюджету. Управлінням фінансового-бухгалтерського забезпечення ГУ ДПС було повідомлено про неможливість своєчасної та в повному обсязі сплати судового збору у розмірі 2 102,00грн за подання відповідної заяви, у зв'язку із недостатністю коштів на рахунку КЕВК 2800 «Інші поточні видатки», з якого сплачується судовий збір. Вважає, що зазначений факт є об'єктивною та поважною причиною несвоєчасності сплати судового збору. Таким чином, просить клопотання задовольнити. На підтвердження обставин викладених у клопотанні позивач надав суду виписку за 21.04.2020.
Розглянувши зазначене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Водночас, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору лише, щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 06.05.2019 у справі № 904/2425/18, ухвалах Касаційного господарського суду від 29.11.2019 №913/444/18, від 06.02.2020 №911/1418/17).
Як зазначалось вище, предметом даного позову є зобов'язання відповідача включити до реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу відповідних грошових вимог, а не той, який визначений п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, на позивача не поширюються умови, визначені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які передбачені для відстрочення судового збору.
Крім того, у своєму клопотанні позивачем не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище заявника протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду позовної заяви та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі. Також незрозумілим є посилання позивача на справу №910/628/20, до ухвалення рішення у якій ГУ ДПС просить відстрочити сплату судового збору.
До того ж, суд звертає увагу позивача на те, що ст. 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому самі лише обставини, пов'язані із відсутністю фінансування ГУ ДПС, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для його відстрочення.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення такого клопотання.
Додаткового суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, доступ до правосуддя у контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Таким чином, відмова у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Ураховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не було дотримано вимоги встановлені п.п. 7-10 ч. 3 ст. 162, ч.ч. 1, 2 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи те, що відповідну позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити зазначений позов без руху та надати ГУ ДПС час на усунення недоліків.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234-235 ГПК України, суд -
1. Клопотання Головного управління ДПС у Луганській області ( вх. №8773/20 від 04.05.2020) про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.
2. Позовну заяву Головного управління ДПС у Луганській області - залишити без руху.
3. Запропонувати Головному управлінню ДПС у Луганській області протягом десяти днів з дня отримання ним цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України, а саме, надати суду:
інформацію про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
інформацію щодо доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);
інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви;
належним чином засвідчені копії податкових декларацій за 2012-2013 роки; заяви про визнання кредиторських вимог №621/10/12-32-10-02-10 від 30.01.2020; повідомлення про результатами розгляду грошових вимог №02/20-03-28/38 від 28.03.2020; повідомлення про результати розгляду грошових вимог №02/20-03-27/37 від 27.03.2020;
докази сплати судового збору у розмірі 2 102,00грн у встановленому законом порядку.
4. У разі невиконання Головного управління ДПС у Луганській області п. 3 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
5. Звернути увагу позивача на те, що у разі надіслання відповідних документів до суду засобами поштового зв'язку, невідкладно повідомити про це суд на його електронну пошту (inbox@ko.arbitr.gov.ua) із обов'язковим зазначенням штрих-коду поштового відправлення.
6. Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).
Відповідно до ч. 2 ст.235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 08.05.2020 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 08.05.2020.