вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" травня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3015/19
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Денисевич К.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (Київська обл., м. Бровари)
про стягнення 5 656 915,10 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Абросімов С.С. - довіреність від 24.12.2019;
від відповідача: не прибув.
Публічне акціонерне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (далі - позивач) подало до господарського суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі - відповідач) 5 656 915,10 грн заборгованості, з яких: 5 102 516,64 грн основного боргу, 184 634,22 грн 3% річних та 369 764,24 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 221/2017/КЗА-1209 від 28.11.2017 в частині своєчасної сплати боргу за виготовлений та поставлений товар.
Ухвалою від 09.12.2019 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 24.12.2019 та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 8 ст. 165 ГПК України, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, однак не пізніше ніж у строк до 24.12.2019 (включно).
21.12.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання від 21.12.2019 вих. №2316/12-19 про продовження строків підготовчого засідання та строків для написання відзиву.
Ухвалою від 24.12.2019 Господарський суд Київської області продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 11.02.2020, продовжив відповідачу строк для подання відзиву до 08.01.2020 включно, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 22.01.2020 включно та встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 05.02.2020 включно.
10.02.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання від 10.02.2020 вих.№200/02-20 про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.
В судовому засіданні 11.02.2020 Господарський суд Київської області розглянув вищевказане клопотання відповідача від 10.02.2020 вих.№200/02-20 та дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Ухвалою від 11.02.2020 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.03.2020.
17.02.2020 до суду від позивача надійшов детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, від 13.02.2020.
03.03.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання від 03.03.2020 вих. № 315/03-20 про розгляд справи, призначеної на 03.03.2020, без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 03.03.2020 Господарський суд Київської області оголосив перерву до 24.03.2020.
У зв'язку з запровадженням карантину у м. Києві з 12.03.2020 по 03.04.2020 та мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", Господарський суд Київської області ухвалою від 19.03.2020 відклав розгляд справи № 911/3015/19 на період після 03.04.2020, про дату, час і місце проведення наступного судового засідання для розгляду справи № 911/3015/19 ухвалив повідомити учасників справи додатково шляхом направлення на їх адреси ухвали суду.
23.03.2020 до суду засобами електронного зв'язку від відповідача надійшло клопотання від 23.03.2020 вих. 399/03-20 про відкладення розгляду справи не раніше дати закінчення карантину у м. Києві. До клопотання в якості додатків, серед іншого, додано документи, які вказують на недоліки товару, виготовленого позивачем на замовлення відповідача, однак поновити строк для подання вказаних доказів відповідач у клопотанні не просить.
Таким чином, суд встановив, що при поданні клопотання від 23.03.2020 вих. 399/03-20, відповідач фактично просив суд долучити в обґрунтування своїх заперечень проти позову нові докази, копії яких в матеріалах справи були відсутні.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 80 ГПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За приписами ч. 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на відсутність клопотання відповідача про поновлення строку на подання до справи нових доказів після закриття підготовчого провадження у справі, з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого, суд дійшов висновку про залишення без розгляду документів відповідача, поданих серед додатків до клопотання від 23.03.2020 вих. 399/03-20, копії яких в матеріалах справи станом на 11.02.2020 були відсутні.
Ухвалою від 14.04.2020 Господарський суд Київської області призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 05.05.2020.
04.05.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання від 04.05.2020 вих. № 577/05-20 про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Проти відкладення розгляду справи заперечив.
Представник відповідача в судове засідання не прибув.
Протокольною ухвалою від 05.05.2020 Господарский суд Київської області відхилив клопотання відповідача від 04.05.2020 вих. № 577/05-20 про відкладення розгляду справи через наявність введених карантинних заходів, виходячи з наступного.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 дію карантину продовжено до 24.04.2020, а постановами Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" № 291 від 22.04.2020 та від 04.05.2020 № 343 карантин продовжено до 11.05.2020 і до 22.05.2020 відповідно.
Зокрема, за змістом ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Положеннями ст. 32 цього ж Закону зазначено, що обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
На території України та безпосередньо у м. Києві введені заходи для протидії поширенню коронавірусу, а саме обмежено роботу установ, організацій та транспорту загального користування.
Отже, на даний час дійсно введені обмежувальні заходи, які впливають на здійснення роботи усіх установ та організацій.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а за ч.1 ст. 7 того ж Закону визначено завдання суду, серед яких є своєчасність розгляду і вирішення судових справ.
Таким чином, своєчасність вирішення справ та дотримання процесуальних строків є обов'язком суду, виконання якого забезпечує досягнення завдань господарського судочинства, встановлених ч.3 ст. 2 ГПК України.
Разом з тим, дотримання строків судочинства не є самоціллю судового розгляду, оскільки у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні, а тому у випадку мотивованої неможливості прийняття участі у судовому розгляді суд не зможе досягти вказаного завдання та забезпечити дотримання принципів судочинства.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За ч. 1 ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я.
Отже, у випадку наявності введеного карантину обов'язком суду є здійснення судочинства з урахуванням необхідності захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, їх представників, у тому числі на охорону здоров'я, яке досягається вжиттям безпосередньо судом відповідних дій та заходів щодо безпечного розгляду справи.
У даному випадку в Господарському суді Київської області вжиті відповідні санітарні заходи, які направлені на забезпечення роботи суду в умовах карантину, а тому неявка представника відповідача не є поважною, оскільки наявність введеного карантину не означає, що сам по собі цей факт є підставою для неприбуття у судове засідання, так як для такого неприбуття потребується надання доказів впливу карантинних заходів на безпосередню явку у судове засідання.
Підсумовуючи наведене, суд виходить із наявності факту забезпечення судом (як установою) безпечного розгляду даної справи, у тому числі для представників сторін, а тому неявка представника відповідача не є поважною.
Поряд з цим, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Отже, відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вказує, що відповідачу шляхом направлення ухвал було запропоновано висловитися з приводу надісланої до суду позовної заяви та надати свої пояснення у справі шляхом подання відзиву на позов, однак відповідач правом на заперечення позовних вимог з посиланням на конкретні докази та нормативне обгрунтування підстав відмови в задоволенні позову, у встановлений судом строк, який був продовжений за клопотанням відповідача, не скористався.
При вирішенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом також враховано, що з початку відкриття провадження у справі до введенння на території України, зокрема в м. Києві, карантинних заходів, відбулося три судові засідання у справі (два у підготовчому провадженні та одне по суті), на які відповідач не прибув, а згідно з клопотанням від 03.03.2020 вих. № 315/03-20 відповідач взагалі просив розглянути справу, призначену до розгляду по суті на 03.03.2020, без участі його представника.
До того ж, суд зазначає, що у відповідності до приписів ч. 4 ст. 197 ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача у даному випадку в судове засідання, призначене на 05.05.2020, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому судом було прийнято рішення про розгляд справи без його участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд
28.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі - покупець) та Публічним акціонерним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (далі - постачальник) було укладено договір № 221/2017/КЗА-1209 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується провести оплату та прийняти вироби на умовах та у терміни, передбачені договором.
Відповідно до п. 2.1 договору кількість, комплектність, найменування та ціна виробів вказані в Додатку 1, що складає невід'ємну частину договору.
Згідно з п. 4.2 договору загальна вартість договору становить 7 653 774,96 грн (сім мільйонів шістсот п'ятдесят три тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 96 копійок), в т. ч. ПДВ (20%) - 1 275 629,16 грн.
За умовами п. п. 5.1 - 5.3 договору передбачено, що оплата покупцем виробів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунку). Всі витрати по перерахуванню коштів на поточний рахунок постачальника сплачуються покупцем.
Покупець зобов'язаний здійснити постачальнику попередню оплату в розмірі п'ятдесят відсотків від загальної вартості партії виробів за цим договором у термін до:
- перша партія - до 30.11.2017,
- друга партія - до 25.12.2017,
- третя партія - до 27.01.2018.
Остаточний розрахунок в розмірі п'ятдесят відсотків від загальної вартості відповідної партії виробів за цим договором здійснюється покупцем впродовж 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку-фактури постачальника після повідомлення постачальником про готовність відповідної партії виробів до відвантаження.
У відповідності до п. п. 3.1 та 3.2 договору постачальник здійснює поставку виробів на умовах FCA м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (згідно з правилами Інкотермс-2010) окремими партіями у наступні терміни:
- перша партія виробів у кількості чотирьох комплектів - чотири місяці з моменту отримання передоплати в повному обсязі згідно п. 5.2 договору за першу партію виробів;
- друга партія виробів у кількості чотирьох комплектів - чотири місяці з моменту отримання передоплати в повному обсязі згідно п. 5.2 договору за другу партію виробів;
- третя партія виробів у кількості чотирьох комплектів - чотири місяці з моменту отримання передоплати в повному обсязі згідно п. 5.2 договору за третю партію виробів.
Під комплектом виробів слід розуміти по одній одиниці виробів поз. № 1 та по дві одиниці кожної поз. № 2, поз. № 3 Специфікації (Додаток 1до договору).
Дозволяється дострокова поставка виробів по відношенню до термінів відвантаження, вказаних в п. 3.1 договору. Часткове відвантаження виробів дозволяється.
Відповідно до п. п. 10.1, 10.2 договору даний договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до моменту закінчення гарантійних зобов'язань постачальника.
28.11.2017 між сторонами було підписано Додаток 1 до договору "Специфікація", згідно з якою було погоджено до постачання найменування виробів, ціну за одиницю без ПДВ, грн, кількість комплектів, суму без та з ПДВ, грн.
Так, постачальник зобов'язався поставити покупцю 12 комплектів стабілізаторів озброєння СВУ-500-3Ц-02, а також по 24 комплекти електродвигунів ЭДМ20М ЮКАИ.527144.001 та датчиків ДУ04 ЮКАИ.527499.004.
Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов вищевказаного договору постачальник виготовив та поставив покупцю вироби на загальну суму вказану у договорі, однак покупець розплатився лише за першу партію товару, заборгувавши постачальнику грошові кошти за другу та третю партії поставлених виробів. При цьому, покупець в своїх листах, адресованих постачальнику, гарантував проведення повної оплати за отримані вироби, однак остаточного розрахунку за договором так і не здійснив, що стало підставою для звернення постачальника до суду з даним позовом.
Повно встановивши обставини справи та здійснивши аналіз чинного законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, господарський суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За ст. 509 ЦК України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту містяться в ст. 193 ГК України.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Суд встановив, що умовами договору сторони передбачили як строки поставки товару (п. 3.1), так і строки проведення передоплати (п. 5.2) та остаточного розрахунку за нього (п.5.3).
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до п.5.2 договору та відповідно до банківської виписки від 29.11.2017 покупцем було здійснено передоплату за першу партію виробів на суму 1 275 629,16 грн.
Листом від 02.02.2018 вих. № 555/64 постачальник повідомив покупця про готовність до відвантаження стабілізаторів озброєння СВУ-500-3Ц-02 у кількості 4-х комплектів, електродвигунів ЭДМ20М та датчиків ДУ04 у кількості 8 штук згідно з договору. Також вказаним листом постачальник направив покупцю рахунок-фактуру № 4 від 02.02.2018 на оплату остаточного розрахунку в розмірі 50% від загальної вартості першої партії виробів на суму 1 275 629,16 грн. Позивачем стверджено, а відповідачем не заперечено, що рахунок-фактуру № 4 від 02.02.2018 останнім було отримано 09.02.2019.
21.02.2018 на підставі накладної № 19 на відпуск товарно-матеріальних цінностей постачальник поставив покупцю 1 комплект стабілізаторів озброєння СВУ-500-3Ц-02 та по 2 комплекти електродвигунів ЭДМ20М та датчиків ДУ04. Всього виробів на загальну суму 637 814,58 грн.
Листом від 05.03.2018 покупець гарантував постачальнику повну оплату рахунку-фактури № 4 від 02.02.2018 на суму 1 275 629,16 грн до 20.03.2018, однак фактично покупець розрахувався з постачальником за поставку першої партії виробів згідно з даних банківської виписки лише 16.04.2018.
Остаточна поставка товару у кількості 3-х комплектів стабілізаторів озброєння СВУ-500-3Ц-02 та по 6 комплектів електродвигунів ЭДМ20М та датчиків ДУ04 на загальну суму 1 913 443,74 грн відбулася постачальником на підставі накладної № 57 на відпуск товарно-матеріальних цінностей 17.04.2018.
Оскільки оплата авансу за поставку товару відбулася покупцем в межах строку, вказаного в договорі, однак остаточний розрахунок за товар був проведений з порушенням строку поставки, суд констатує неналежне виконання покупцем своїх грошових зобов'язань перед постачальником щодо своєчасної оплати поставки першої партії виробів.
Листом від 24.04.2018 вих. № 555/326 постачальник повідомив покупця про готовність до відвантаження йому стабілізаторів озброєння СВУ-500-3Ц-02 у кількості 8-ми комплектів, а також електродвигунів ЭДМ20М та датчиків ДУ04 у кількості 16 штук згідно з договору. Також вказаним листом постачальник повідомив покупцю, що відвантаження виробів буде здійснено після оплати авансу згідно з рахунку-фактури № 24 від 18.04.2018 та рахунку-фактури № 25 від 18.04.2018.
23.05.2018 за вих. № 555/377 та 18.10.2018 за вих. № 555/843 постачальником було направлено на адресу покупця листи з проханням провести попередню оплату за поставку другої та третьої партії виробів згідно з виставлених рахунків на суму 2 551 258,32 грн.
31.05.2019 постачальник знову направив покупцю листа за вих. № 555/427 про готовність до відвантаження йому виробів згідно другої та третьої партії. Повідомив, що передоплата за вказаний товар у сумі 2 551 258,32 грн станом на час направлення листа так і не надійшла. Разом з листом постачальник направив покупцю рахунок-фактуру № 29 від 29.05.2019 та рахунок-фактуру № 30 від 29.05.2019 для проведення остаточної оплати за другу та третю партії товару, а саме стабілізаторів озброєння СВУ-500-3Ц-02 у кількості 8-ми комплектів, а також електродвигунів ЭДМ20М та датчиків ДУ04 у кількості 16 штук, на загальну суму поставки у розмірі 2 551 258,32 грн.
Відповідно до даних Укрпошти, покупець отримав листа від 31.05.2019 вих. № 555/427 разом з рахунками-фактури № 29 від 29.05.2019 та № 30 від 29.05.2019 - 07.06.2019. Таким чином, суд встановив, що у покупця виник обов'язок здійснити остаточний розрахунок з постачальником за другу та третю партії виробів до 14.06.2019 включно (07.06.2019 + 5 б.д.)
Гарантійним листом від 20.06.2019 вих. № 1090/06-19 покупець гарантував проведення оплати за другу та третю партії виробів на суму 5 102 516,64 грн до 02.09.2019, після чого 26.06.2019 постачальником на підставі накладної № 103 на відпуск товарно-матеріальних цінностей було відвантажено покупцю 8 штук стабілізаторів озброєння СВУ-500-3Ц-02 та 16 штук електродвигунів ЭДМ20М і датчиків ДУ04 на загальну суму 5 102 516,64 грн.
Суд встановив, що покупець свої грошові зобов'язання по своєчасному проведенню авансу та остаточній оплаті за поставку другої та третьої партій виробів у порядку та строки, передбачені умовами договору, ні станом на 02.09.2019 ні станом на час звернення постачальника до суду не виконав.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги постачальника в частині стягнення з покупця 5 102 516,64 грн основного боргу обґрунтовані, заявлені відповідно до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, отже підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог постачальника щодо нарахування і стягнення на свою користь з покупця інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, постачальник просить стягнути з покупця інфляційні втрати в сумі 369 764,24 грн, а також 184 634,22 грн 3% річних за період з моменту виникнення заборгованості по кожному належному до сплати платежу (авансу та остаточної оплати) межах трьох партій поставок виробів окремо по дату фактичного погашення боргу або кінцеву дату - 25.11.2019.
Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних втрат, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.
Водночас, при перевірці вищевказаного розрахунку щодо обґрунтованості стягнення з покупця суми 3% річних, судом було встановлено, що постачальником при правильному визначенні періоду прострочки, у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань, було невірно визначено кількість днів прострочки, за які підлягають розрахунку 3% річних.
Здійснивши перерахунок річних, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 167 334,59 грн. У стягненні 17 299,63 грн 3% річних слід відмовити.
Відповідно до статей 74 та 77 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував заявлені у суді позовні вимоги, в той час як відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 5 639 615,47 грн, з яких: 5 102 516,64 грн основного боргу, 167 334,59 грн 3% річних та 369 764,24 грн інфляційних втрат. У стягненні 17 299,63 грн 3% річних суд відмовляє за безпідставністю заявлених вимог.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується відшкодування інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс з огляду на укладений з Адвокатським об'єднанням "Когнітор" договір № 23/10/2019-01/КЗА-1729 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 30.10.2019, то господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 4 вищезазначеної статті ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід зазначити, що на обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката при підготовці даного позову до суду, позивачем було надано копію договору № 23/10/2019-01/КЗА-1729 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 30.10.2019, копію банківської виписки за 25.11.2019 про сплату 40000,00 грн, копію акту № 23/10/2019-01/КЗА-1729/001 приймання-передання наданих юридичних (адвокатських) послуг від 10.02.2020, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.07.2019 № 000525 та копію довіреності від 24.12.2019.
Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом позивачу при підготовці ним позову до суду та представленні інтересів позивача під час розгляду даної справи, зважаючи, що відповідачем не було подано до суду обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі суми, що є меншою від заявленої позивачем до відшкодування, господарський суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн по даній справі є обґрунтованими та співмірними об'єму наданих і отриманих позивачем юридичних послуг, тому керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК України та зважаючи на задоволення позову частково, господарський суд дійшов висновку, що останні підлягають відшкодуванню позивачу також частково, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 74-80, 118, 119, 123, 126, 129, 197, 202, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд
1. Позов Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" 5 656 915,10 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (07400, Київська обл., місто Бровари, Бульвар Незалежності, будинок 14, код ЄДРПОУ 32499006) на користь Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, будинок 10, код ЄДРПОУ 14309356): 5 102 516 (п'ять мільйонів сто дві тисячі п'ятсот шістнадцять) гривень 64 копійки основного боргу, 167 334 (сто шістдесят сім тисяч триста тридцять чотири) гривні 59 копійок 3% річних, 369 764 (триста шістдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні 24 копійки інфляційних втрат, 84 594 (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 24 копійки судового збору та 39877 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 67 копійок витрат на правову допомогу.
3. У іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено: 08.05.2020.
Суддя В.М. Антонова