ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2020Справа № 910/3195/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. розглянувши в судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ - ГРУП" (вул. Євгена Коновальця, буд. 32- г, оф. 249, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 34603314)
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (Боричів узвіз, буд. 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 26199714)
про стягнення коштів 57 055,54 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ - ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення суми 57 055,54 грн. помилково перерахованих коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було сплачено грошові кошти в загальному розмірі 54033,81 грн згідно Адресних програм № 55 та № 56 до Договору № 00369/08 від 22.04.2008 року, проте наказ (на підставі якого було укладено адресні програми) №341 від 01.11.2016 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради в частині встановлення пріоритетів ТОВ «Прайм-Груп» скасовано. В зв'язку з чим, на думку позивача грошові кошти у розмірі 54 033,81 грн на підставі ст 1212 ЦК України, підлягають поверненню позивачу, крім того, позивачем нараховано до стягнення 1 665,00 грн 3% річних, 1 356,73 грн інфляційних.
Ухвалою від 05.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України, ухвала суду від 05.03.2020 отримана позивачем 17.03.2020.
Відповідач письмового відзиву на позов, у т.ч. у встановлений строк, не подав. Ухвала суду від 05.03.2020 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу, вказану у позовній заяві, проте повернулося повідомлення без відмітки про отримання.
Відомостей щодо зміни місцезнаходження відповідача суду не надано.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.03.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між ТОВ «ПРАЙМ-ГРУП» (далі - позивач) та КП «КИЇВРЕКЛАМА» (далі - відповідач) укладено Договір №00369/08 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м.Києва від 22.04.2008 р.
Позивач в установленому порядку звернувся до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявами про видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами разом із необхідними документами за адресами: Оболонський район, проспект Героїв Сталінграду, 17; Солом'янський район, вул. Липківського Василя (Урицького), 38; Дніпровський район, вул. Братиславська, 13; Дніпровський район, вул. Миколайчука Івана (Серафимовича), 7а; Святошинський район, проспект академіка Палладіна біля магазину "Епіцентр"; Голосіївський район, проспект Голосіївський (40-річчя Жовтня),46/1; Голосіївський район, проспект Голосіївський (40-річчя Жовтня, 15); Дніпровський район, проспект Броварський, АЗС "Авіа". Оболонський район, проспект Героїв Сталінграду, 17; Солом'янський район, вул. Липківського Василя (Урицького), 38; Дніпровський район, вул. Братиславська, 13; Дніпровський район, вул. Миколайчука Івана (Серафимовича), 7а; Святошинський район, проспект академіка Палладіна біля магазину "Епіцентр"; Голосіївський район, проспект Голосіївський (40-річчя Жовтня),46/1; Голосіївський район, проспект Голосіївський (40- річчя Жовтня, 15); Дніпровський район, проспект Броварський, АЗС "Авіа".
Наказом Департаменту містобудування та архітектури № 341 "Про встановлення строку пріоритетів" від 01.11.2016 р. за позивачем встановлено пріоритети на місця розташування рекламних засобів згідно з додатком до цього наказу, в тому числі щодо об'єктів за вищевказаними адресами.
Відповідно до п. 4.11 Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради 22.09.2011 № 37/6253 протягом трьох робочих днів з дати прийняття керівником дозвільного органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розміщення РЗ, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, розповсюджувач реклами укладає з КП "Київреклама" договір на право тимчасового користування місцем.
Враховуючи зазначене, Позивачем на виконання вимог п. 4.11 Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Київ, укладено Адресні програми №55 від 06.12.2016 р., №56 від 22.02.2017 р. до Договору №00369/08 від 22.04.2008 р. та відповідно до умов яких, регулярно здійснювалась оплата за тимчасове користування місцями за вищевказаними адресами.
Так, згідно Адресних програм №55 від 06.12.2016 р. та №56 від 22.02.2017 р., Позивач в період 01.11.2016 р. по 30.04.2017 р. щомісячно здійснював оплати у відповідності до виставлених Відповідачем рахунків, що всього становить 54033,81 грн., що підтверджується розрахунком здійснених оплат згідно Адресних програм №55 та №56 до Договору №00369/08 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м.Києва від 22.04.2008 р., виписками по рахунку ТОВ «ПРАЙМ-ГРУП», копіями рахунків та Актів, які містяться в матеріалах справи.
Оскільки Департамент, при прийнятті рішення про встановлення пріорітету для розміщення рекламних засобів Позивача не виконав вимоги Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та не перевірив місця на дотримання вимог п.п. 13.2, 13.4, 13.7 (кореспондуються з нормами п.п. 1.1-1.2 Розпорядження № 823 від 13.09.2016 р.), Порядку розміщення реклами у м. Києві, в подальшому Позивачу було відмовлено у видачі дозволів на встановлення рекламних засобів за вищевказаними адресами з огляду на відмову у погодженні видачі дозволів з боку відповідних комунальних підприємств міста Києва.
Таким чином, Позивачем були безпідставно сплачені грошові кошти в загальному розмірі 54033,81 грн. згідно Адресних програм №55 та №56 до Договору №00369/08 від 22.04.2008 р., які зокрема були укладені на виконання Наказу №341 "Про встановлення строку пріоритетів" від 01.11.2016 р.
Разом з цим, Постановою Верховного суду України №826/13340/17 від 19.02.2019 р. визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.11.2016 №341 в частині встановлення пріоритетів ТОВ "Прайм-груп".
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що наказ Департаменту містобудування та архітектури є недійсним з моменту його прийняття так як було визнано судом протиправним (незаконним) і скасованим, а отже у відповідача відсутні були підстави нараховування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів (пріоритети на які встановлено скасованим Наказом). Водночас, як вбачається з виписок по рахунку позивач за вказані місця сплатив на користь відповідача суму в загальному розмірі 54033,81 грн.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:
а) набуття або збереження майна. Відповідач набув майно, а саме грошові кошти шляхом їх перерахування позивачем на розрахунковий рахунок відповідача;
б) набуття або збереження за рахунок іншої особи. Відповідач набув вищезазначені грошові кошти саме за рахунок Позивача, оскільки вони були останнім перераховані на розрахунковий рахунок Відповідача.
в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України.). При цьому згідно з положеннями ст. 1212 ЦК України, майно вважається набутим без достатніх правових підстав, якщо на момент набуття майна (грошових коштів) існувала підстава його набуття, однак така підстава згодом відпала.
Як було зазначено вище, обов'язок в частині сплати позивачем коштів за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів за період з 01.11.2016 р. по 30.04.2017 р. згідно Адресних програм №55 та №56 до Договору №00369/08 від 22.04.2008 р. виник на підставі Наказу №341 "Про встановлення строку пріоритетів" від 01.11.2016 р.
Внаслідок прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування вищезазначеного Наказу, така підстава відпала. Таким чином, наявні всі ознаки набуття КП "Київреклама" коштів позивача в розмірі 54033,81 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 356,73 - інфляційних втрат та 1665,00 грн - 3% річних.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Отже, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 356,73 - інфляційних втрат та 1665,00 грн - 3% річних є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на постанову ВСУ у справі № 3-1462гс16 є необгрунтовані, оскільки, в вказаній справі встановлено наявність форс-мажорних обставин, та не застосовувалось положення ст 1212 ЦК України.
Відповідач своїх заперечень не надав, тверджень позивача не спростував.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 178, 232, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (Боричів узвіз, буд. 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 26199714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ - ГРУП" (вул. Євгена Коновальця, буд. 32- г, оф. 249, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 34603314) 54 033 (п'ятдесят чотири тисячі тридцять три) грн 81 коп грошових коштів, 1 990 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто) грн. 68 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 05.05.2020.
Суддя Н.І. Ягічева