ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.05.2020Справа № 910/2994/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій»
про стягнення 19 403, 77 грн.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі - КП «Київський метрополітен», позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» (далі - ТОВ «МІКНТ», відповідач) про стягнення штрафу у сумі 19 403, 77 грн.
Свої позовні вимоги КП «Київський метрополітен» обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 815/НХ-18 від 22.12.2018 р в частині своєчасної поставки товару (фарби для розмітки доріг), внаслідок чого до відповідача мають бути застосовані заходи господарської (цивільної) відповідальності.
У позові КП «Київський метрополітен» просить стягнути з відповідача штраф у сумі 19 403,77 грн. за прострочення зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2020 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що несвоєчасна поставка товару стала наслідком неналежних дій позивача, що полягали у зміні первісно погодженої кількості товару та у ненаправленні відповідачу письмового замовлення товару, як це передбачено договором. За таких обставин відповідач вважає, що з його боку прострочення зобов'язання не було, а тому підстав для нарахування штрафу немає. Просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач, зі свого боку, надав відповідь на відзив, а відповідач заперечення до вказаної відповіді, в яких сторони наполягали на своїй позиції.
Суд, розглянувши заяви сторін по суті спору, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що 22.12.2018 р. між КП «Київський метрополітен» (покупець) та ТОВ «МІКНТ» (постачальник) був укладений договір № 815/НХ-18 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у встановлений термін фарбу для розмітки доріг, зазначену у специфікації (додаток 1) до договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість (п. 1.1).
Ціна за товар встановлюється в національній валюті - гривні, з урахуванням вартості всіх накладних витрат (п. 3.1, 3.2 договору). Сума договору становить 82 710,00 грн. (п. 3.3 договору).
Розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки замовленої партії товару на склад покупця на підставі видаткової накладної (п. 4.2 договору).
Товар має бути поставлений постачальником покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями покупця, виходячи з його фінансових можливостей та виробничих потреб. Замовлення направляються постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п. 5.1 договору). Поставка партії здійснюється протягом 10 календарних днів з дати отримання постачальником письмового замовлення від покупця (п. 5.2 договору). Поставка товару здійснюється на умовах DDP (відповідно до вимог Міжнародних правил «Інкотермс-2010») за адресою: 02100, м. Київ, вул. Червоноткатцька, 1-А, Головний матеріальний склад (п. 5.3 договору). Датою поставки партії товару є дата, коли замовлена партія товару була передана у власність покупця в місці поставки (п. 5.6 договору). Зобов'язання постачальника щодо поставки замовленої партії товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передання замовленої партії товару у власність покупця у місці поставки на підставі видаткової накладної (п. 5.7 договору).
Згідно з п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені даним договором.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі затримки поставки товару, або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки. А за прострочення понад 30 (тридцять) днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.
Специфікацією до договору сторони погодили найменування товару - фарба для розмітки доріг ТМ «Спектр», технічні та якісні характеристики товару, його кількість - 1 500 кг (у відрах вагою по 30 кг), загальну вартість товару - 82 710,00 грн.
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення підписів печатками і діє до 30.09.2019 р.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.
Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, зазначає, що порушення відповідачем, зобов'язань за договором поставки відбулось за двома замовленнями позивача - від 23.01.2019 р. та від 14.03.2019 р. на загальну суму 79 682,00 грн. Зокрема, за І замовленням № 17/11-152 від 22.01.2019 р. на суму 8 271,00 грн. відповідач поставив фарбу із простроченням строку (замість поставки 07.02.2019 р. поставив товар 15.04.2019 р.), за ІІ замовленням - № 17/31-07 від 13.03.2019 р. на суму 71 682,00 грн. зобов'язання відповідачем не виконане взагалі, у зв'язку з чим позивач нарахував постачальнику штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, що становить 13 807,06 грн., та штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару за прострочення поставки товару понад 30 днів, що становить 5 596, 71 грн., які просив стягнути у судовому порядку.
Перевіряючи такі доводи позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору товар має бути поставлений постачальником покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями покупця, виходячи з його фінансових можливостей та виробничих потреб. Замовлення направляються постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Поставка партії здійснюється протягом 10 календарних днів з дати отримання постачальником письмового замовлення від покупця.
У матеріалах справи містяться замовлення КП «Київський метрополітен» № 17/11-152 від 22.01.2019 р. на суму 8 271,00 грн. (І замовлення) та № 17/31-07 від 13.03.2019 р. на суму 71 682,00 грн. (ІІ замовлення). Позивач вказує, що обидва замовлення відповідач отримав вчасно.
Проте, судом встановлено, що замовлення № 17/11-152 від 22.01.2019 р. на суму 8 271,00 грн. (І замовлення) було отримане ТОВ "МІКНТ" 14.03.2019 р. (вх № 11), про що свідчить надане позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-код 0411626965164), а також копія наданого відповідачем журналу вхідної кореспонденції ТОВ «МІКНТ» (за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р.), у якому зареєстроване надходження вказаного замовлення 14.03.2019 р. під вхідним № 11.
Крім того, судом встановлено, що 15.03.2019 р. на адресу відповідача надійшов лист КП «Київський метрополітен» № 17/11-152 від 28.02.2019 р. (зареєстрований в журналі вхідної кореспонденції відповідача за № 13), у якому позивач повідомив постачальника, що змінив кількість товару відповідно до замовлення № 17/11-152, а саме - замість 150 кг фарби на суму 8 271,00 грн. просив поставити 200 кг фарби на суму 11 028,00 грн., та просив повідомити про прийняте постачальником рішення на електронну адресу: O.Vakulovich@metro.kiev.ua.
У свою чергу, відповідач з метою погодження кількості товару, який мав бути поставлений за замовленням № 17/11-152, повідомив позивача, що поставка фарби загальною вагою 200 кг є неможливою, оскільки фарба поставляється у тарі вагою 30 кг (що також було узгоджено сторонами у специфікації до договору № 815/НХ-18 від 22.12.2018 р.), направивши 18.03.2019 р. на зазначену позивачем електронну адресу (O.Vakulovich@metro.kiev.ua) відповідного листа. У цьому листі відповідач додатково зазначив про можливість поставки товару за попередньою замовленою вагою - 150 кг, або - 180 кг, або 210 кг. (тобто кратною 30 кг.). Відповіді на вказаний лист до 24.03.2019 р. (кінцевого терміну належної поставки) від КП «Київський метрополітен» відповідачу не надійшло.
У своєму відзиві ТОВ «МІКНТ» зазначило, що тільки 15.04.2019 р., під час телефонних перемовин із представниками позивача, остаточно сторони дійшли згоди про поставку відповідачем фарби за узгодженою попередньою домовленістю - кількістю 150 кг на загальну суму 8 271,00 грн. та того ж дня за видатковою накладною № 110 від 15.04.2019 р. вказаний товар був поставлений відповідачем.
Встановивши такі обставини, суд погоджується із доводами відповідача, підтвердженими вірогідними та належними доказами, що прострочення поставки товару на 20 днів (з 25.03.2019 р. по 15.04.2019 р.) за замовленням № 17/11-152 було викликане саме простроченням позивача, у той час, як відповідачем вчинялись дії щодо належного виконання власних обов'язків за договором.
Доводи відповідача про те, що І замовлення № 17/11-152 від 22.01.2019 р. було отримане відповідачем 28.01.2019 р. не відповідають дійсності, оскільки з журналу вхідної кореспонденції відповідача вбачається, що 28.01.2019 р. (у дату, зазначену у рекомендованому поштовому повідомленні 0411625775183, наданого позивачем) був зареєстрований інший вхідний документ від КП «Київський метрополітен - договір № 815/НХ-18 від 22.12.2018 р.
При цьому твердження позивача про те, що відповідач свій примірник вказаного договору отримав відразу після підписання договору обома сторонами (22.12.2018 р.), суд відхиляє, оскільки ці обставини позивач не підтвердив належними та вірогідними доказами.
Щодо виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за ІІ замовленням - № 17/31-07 від 13.03.2019 р. на суму 71 682,00 грн., то суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що саме це замовлення направлялось позивачем та воно було отримане відповідачем.
Доводи позивача про те, що ТОВ «МІКНТ» отримало ІІ замовлення 14.03.2019 р., про що, на думку позивача, свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-код 0411626965164), спростовується тим, що, як вже встановив суд та підтверджено наявною у матеріалах справи копією журналу вхідної кореспонденції ТОВ «МІКНТ», за вказаним поштовим відправленням відповідач отримав не ІІ замовлення (№ 17/31-07 від 13.03.2019 р. на суму 71 682,00 грн.), а І замовлення (№ 17/11-152 від 22.01.2019 р. на суму 8 271,00 грн.). При цьому позивач знову не надав належних та вірогідних доказів, які б могли спростувати дану обставину.
Отже, судом встановлено, що замовлення № 17/31-07 від 13.03.2019 р. на суму 71 682,00 грн. (ІІ) відповідач не отримав, а тому обов'язку поставити товару за цим замовленням у ТОВ «МІКНТ» не виникло. До таких висновків суд дійшов, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем були надані більш вірогідні докази того факту, що прострочення поставки за замовленням № 17/11-152 від 22.01.2019 р. (І) було викликане прострочкою покупця, а поставки за замовленням № 17/31-07 від 13.03.2019 р. (ІІ) ТОВ «МІКНТ» не відбулось у зв'язку з тим, що постачальник не отримав замовлення від покупця.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 221 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Частиною 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ч. 3 ст. 220 ГК України).
Враховуючи викладене, суд вважає, що несвоєчасне (неналежне) виконання позивачем (кредитором - у спірних правовідносинах) своїх договірних зобов'язань потягло за собою прострочення зобов'язання постачальника (відповідача) з поставки товару у І випадку та непоставку - у ІІ випадку.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача заходів господарської (цивільної) відповідальності за порушення зобов'язання, відтак, позов КП «Київський метрополітен» про стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
У разі відмови у задоволенні позову відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Щодо витрат відповідача на правничу допомогу, які він просив покласти на позивача, то суд встановив, що доказів понесення таких витрат матеріали справи не містять, а тому вказана вимога відповідача залишається без задоволення.
Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв'язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.
Керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» про стягнення штрафу у сумі 19 403, 77 грн.
Повне судове рішення складене 8 травня 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення, який не може бути меншим строку карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Головіна К. І.