08.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4496/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 (повний текст складено та підписано 23.12.2019р. суддя Ліпинський О.В.) у справі №904/4496/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС", м.Дніпро
про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 60 307, 92 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення плати за користування вагонами власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" у розмірі 60 307,92 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем порушено п. 2.1. Договору №Дон/В-18084/НЮ-П на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням від 09.02.18 в частині одночасного надсилання неузгодженої кількості вагонів для технічного обслуговування та несвоєчасного здійснення передоплати на користь структурного підрозділу Волноваське вагонне депо, що є підставою для покладення на відповідача обов'язку з відшкодувати 100 відсотків нарахованої плати за користування вагонами в сумі 60 307,92 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Судові витрати покладено на позивача.
Рішення суду першої інстанції, вмотивовано тим, що в січні 2018року відповідачем згідно рахунку №12 від 10.01.2018 за платіжними дорученнями №4221 від 10.01.2018р. та №7289 від 12.01.18р. здійснено передплату за технічне обслуговування вагонів з відчепленням на загальну суму 50 000,00 грн..
З урахуванням п.п. 2.1, 4.5, 4.8 Договору №Дон/В-18084/НЮ-П від 09.02.18., фактичне прийняття Позивачем вагонів до ремонту, згідно висновків суду першої інстанції, підтверджує наявність передоплати та прийняття такої оплати позивачем як належної за договором. З урахуванням даних акту приймання-передачі вагонів №1 від 31.01.18, підрядником проведено технічне обслуговування 66 вагонів на загальну суму 76 158,52 грн., в зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 01.02.18 за відповідачем обліковувалась переплата у розмірі 73 841,48 грн.
Умови пункту 2.1 Договору визначено судом першої інстанції як такі, що передбачають можливість письмового погодження кількості одночасно наданих вагонів, а не обов'язкове їх погодження, а отже, покладення на замовника обов'язку з відшкодувати 100 відсотків нарахованої плати за користування вагонами, можливо лише за умов, що сторони скористалися відповідною можливістю та погодили кількості одночасно наданих вагонів, яку замовник перевищив.
Враховуючи не доведеність факту письмового погодження сторонами кількості одночасно наданих вагонів та перевищення відповідачем такої погодженої кількості, а також, зважаючи на відсутності порушення відповідачем зобов'язань в частині здійснення попередньої оплати, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, встановлення не в повній мірі обставин, що мають істотне значення просить скасувати його і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
За твердженням апелянта, судом першої інстанції, не здійснено аналіз факту здійснення неповної оплати рахунку № 18 від 15.01.2018 (16.01.2018 оплачено 100 000,00 грн. з 200 000,00 грн.), що свідчить про порушення відповідачем вимог пунктів 2.1 та 4.5 Договору № Дон/В-18084/НЮ-П від 09.02.2018.
Умовами договору не передбачена залежність розміру передоплати від залишкового сальдо на кінець місяця.
Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про пов'язанність факту передоплати з правом притримання вагонів до проведення остаточного розрахунку (п. 4.8 договору) оскільки ці дві події є різними за природою та часом.
Арифметичне підрахування судом першої інстанції передоплати та фактично виконання робіт (через певний час) некоректно відображає виконання договору № Дон/В-18084/НЮ-П від 09.02.2018..
Аналіз пункту 2.1. договору № Дон/В-18084/1110-11 від 09.02.2018 дає підстави стверджувати, що у разі погодження кількості одночасно наданих вагонів відповідальність Замовника не настає, що цілком логічно, в язку із чим висновок суду, щодо відсутності у Замовника обов'язку погоджувати кількість одночасно наданих вагонів, ставить Замовника в таку ситуацію, при якій він звільняється від відповідальності в частині необхідності погодження кількості вагонів як у разі наявності такого погодження, так і у разі його відсутності.Таке трактування умов договору протирічить засадам господарського права та меті укладання договору № Дон/В-18084/НЮ-П від 09.02.2018. а відтак порушує засади (принципи) господарського судочинства, оскільки виключає один з видів відповідальності Замовника за договором.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" не надало відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважності причин пропуску цього строку, Центральний апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2020 було залишено без руху апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі №904/4496/19. Надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020року. Відкрито апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
09.02.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" укладено договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням №Дон/В-18084/НЮ-П.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Підрядник зобов'язався, відповідно до цього Договору, на свій ризик та за завданням Замовника виконувати технічне обслуговування з відчепленням Вагонів Замовника (Відповідача) (надалі - «Послуги»): ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурних підрозділів Підрядника - вагонних депо, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані Послуги.
Позивачем на адресу ТОВ "Металургтранс" направлялись претензії №10/330 від 23.03.18 та №10/581 від 21.05.18 з вимогою сплатити вказані рахунки, однак вказані претензії залишені відповідачем без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача плати за користування вагонами власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" за весь час їх знаходження (простою) на коліях залізничної станції примикання ВРП, яка була нарахована на підставі п.2.1 Договору Дон/В-18084/НЮ-П від 09.02.2018р. у загальному розмірі 60 307,92 грн.
Відповідно до абз. 1, 4 п. 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором.
Правовідносини сторін виникли в зв'язку з укладанням ними 09.02.2018р. Договоруна технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням №Дон/В-18084/НЮ-П (далі за текстом - Договір).
Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.
Згідно зі статтею 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.
Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.
Згідно п. 2.1 Договору, вагони надаються замовником або уповноваженою особою замовника підряднику для надання послуг (ТОв-1) за цим договором, на коліях залізничних станцій, які примикають до ВРП підрядника. Підрядник після повідомлення замовником щодо необхідності проведення вагонам замовника ТОв-1 розраховує планову вартість послуг та виставляє рахунок для передоплати замовнику. Кількість одночасно наданих вагонів може бути погоджено сторонами письмово у кожному окремому випадку. Для надання вагонів замовник забезпечує їх направлення залізничним транспортом на адресу ВРП з оформленням залізничної накладної.
ВРП підрядника - спеціалізовані залізничні колії з вагоноремонтним обладнанням для виконання робіт, яке знаходиться на балансі структурного підрозділу підрядника - вагонного депо.
У випадку одночасного надання підряднику вагонів у більшій кількості, ніж погоджено сторонами або не здійснення замовником передоплати або надання вагонів яким неможливо надання послуг за їх технічним станом (надалі - «Неремонтопридатні Вагони», та якщо через затримку таких вагонів на станційних коліях структурному підрозділу Підрядника - вагонному депо нараховується відповідна плата, то Замовник сплачує підряднику 100% нарахованої плати за користування вагонами за весь час знаходження (простою) таких Вагонів Замовника на коліях залізничної станції примикання ВРП або на підходах до неї. Розмір плати за користування вагонами визначається тарифним керівництвом. Вагони Замовника, комплектація яких не відповідає даним згідно з базою даних інформаційної системи залізничного транспорту (номерам колісних пар, надресорних балок і бокових рам візків та їз характеристикам згідно останього листка комплектації вагону форми ВУ - 35Р (ВУ-35 В), який оформлений належним чином вагоноремонтним або вагонобудівним підприємством), вважаються Неремонтопридатними Вагонами та для надання послуг не приймаються до врегулювання і коригування Сторонами фактичних відомостей. Замовник здійснює передоплати вартості послуг з ТОв-1 на підставі рахунку, виставленого Підрядником. До часу надходження на поточний рахунок відповідного структурного підрозділу Підрядника коштів передоплати вартості Послуг з ТОв-1 згідно рахунку Підрядника, Вагони для надання Послуг не приймаються і всі витрати і нарахування, пов'язані із неприйняттям Вагонів Замовника для надання Послуг, покладаються на Замовника для відшкодування Підряднику.
З системного аналізу абзацу третього пункту 2.1 Договору щодо передумов для відшкодування Замовником (Відповідачем) 100% нарахованої Підряднику (Позивачу) плати за користування вагонам вбачається, що можливість стягнення із Замовника (Відповідача) підряднику (регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця») 100% нарахованої плати за користування за весь час знаходження (простою) вагонів можлива відносно певної категорії вагонів, а саме:
- Одночасно наданих підряднику у кількості більшій, ніж погоджено сторонами;
- Неремонтопридатних Вагонів та у випадку не здійснення замовником передоплати.
Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію щодо порушення відповідачем умов пункту 2.1 Договору, посилався на надання Відповідачем неузгодженої кількості одночасно наданих вагонів та оплату рахунку № 18 від 15.01.2018р. в неповному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 637 Цивільного кодексу України визначено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України,
1. Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
2. На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
3. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
4. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу речення третього абзацу першого пункту 2.1 Договору вбачається, що кількість одночасно наданих вагонів може бути погоджено сторонами письмово у кожному окремому випадку.
Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оскільки апелянтом не подавалися докази на підтвердження своєї правової позиції щодо обов'язковості погодження кількості вагонів, які можуть одночасно надатися відповідачем, тлумачення судом першої інстанції речення третього абзацу першого пункту 2.1 Договору як таке, що умовами Договору сторони передбачили можливість письмового погодження кількості одночасно наданих вагонів, а не обов'язковість їх погодження, відповідно, і покладення на замовника обов'язку з відшкодувати 100 відсотків нарахованої плати за користування вагонами, є можливим лише за умов, що сторони скористалися відповідною можливістю та погодили кількості одночасно наданих вагонів, яку замовник перевищив є правильним.
В зв'язку із чим, висновок суду першої інстанції щодо не доведення матеріалами справи факту письмового погодження сторонами кількості одночасно наданих вагонів та перевищення відповідачем такої погодженої кількості позивачем не спростовано під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням вищевикладеного доводи апеляційної скарги в частині того, що висновок суду першої інстанції, щодо відсутності у Замовника обов'язку погоджувати кількість одночасно наданих вагонів, ставить Замовника в таку ситуацію, при якій він звільняється від відповідальності в частині необхідності погодження кількості вагонів як у разі наявності такого погодження, так і у разі його відсутності і таке трактування умов договору протирічить засадам господарського права та меті укладання договору № Дон/В-18084/НЮ-П від 09.02.2018. а відтак порушує засади (принципи) господарського судочинства, оскільки виключає один з видів відповідальності Замовника за договором визнаються колегією суддів, як такі що носять декларативний характер і не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Відповідно до речень четвертого, п'ятого абзацу третього пункту 2.1 Договору, Замовник здійснює передоплату вартості послуг з ТОв-1 на підставі рахунку, виставленого Підрядником. До часу надходження на поточний рахунок відповідного структурного підрозділу Підрядника коштів передоплати вартості Послуг з ТОв-1 згідно рахунку Підрядника, Вагони для надання Послуг не приймаються і всі витрати і нарахування, пов'язані із неприйняттям Вагонів Замовника для надання Послуг, покладаються на Замовника для відшкодування Підряднику.
Згідно п. 4.5. договору замовник здійснює передоплату протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку і у розмірі, який визначено підрядником, встановленим на підставі калькуляцій. В разі нездійснення замовником передплати для надання послуг за договором на підставі рахунку. Вагони на ВРП для ТОв-1 не подаються.
Виставлений відповідачу рахунок №18 від 15.01.2018 на суму 200 000, 00 грн., був оплачений відповідачем не в повному обсязі, що підтверджується платіжним доручення №4036 від 16.01.2018 на суму 100 000, 00грн.
З урахуванням вищевикладеного, позивач мав довести суду, що саме до часу надходження на поточний рахунок відповідного структурного підрозділу Підрядника коштів передоплати вартості Послуг з ТОв-1 згідно рахунку Підрядника №18 від 15.01.2018р. вагони Відповідача для надання Послуг не приймалися і нарахування плати за користування відбувалося саме за цей час, а не з інших підстав.
Такі докази в матеріалах справи відсутні.
Апелянтом не спростовано правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи щодо наявності станом 01.02.2018р. переплати у розмірі 73 841,48 грн.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення з Відповідача 100% нарахованої плати за користування за весь час знаходження (простою) вагонів через не здійснення замовником передоплати у розмірі 60 307,92 грн є необґрунтованими і не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі №904/4496/19 законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" залишає без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн. (а.с.135) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі №904/4496/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі №904/4496/19 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2881, 50 грн. покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця"(84404, м. Лиман, вул Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна