"10" липня 2007 р. Справа № 6/114
Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз»
до Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Мартинюк В. І., довіреність від 13.06.2007 року № 01/934
від відповідача: Чмола І.І., довіреність від 12.12.2006 № 28570/10-008; Чебан В.І., довіреність від 24.05.2007 №10339/10-012,
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз» звернулось в господарський суд Чернівецької області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07.11.2006 № 278250170/0 та від 29.12.2006 № 278250170/102/ск. щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням вимог Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІУ.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог зазначеного закону, а також Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181.
Розглянувши подані сторонами матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення позову, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.
ДПІ у м. Чернівці була проведена виїзна планова перевірка дотримання ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року, про що було складено акт від 26.10.2006 року № 4479/23-1/03336166, з якого вбачається, що в числі інших порушень відповідачем допущено також порушення Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІУ “Про податок з доходів фізичних осіб» (далі -Закон № 889-ІУ).
У відповідності до підпункту “б» пункту 19.2 статті 19 Закону № 889-ІУ, будучи податковими агентами, юридичні особи зобов'язані подавати до податкових органів розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку.
Наказом ДПА України від 29.09.2003 р. № 451 затверджено звітний Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ, який по суті є податковою декларацією.
Перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього закону, яким передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподаткований дохід, при проведенні перерахунку за 2005 рік об'єктом оподаткування відповідачем обрано не загальний місячний оподатковуваний дохід, а середньомісячний дохід отриманий шляхом додавання всіх оподатковуваних місячних доходів та діленням їх на кількість фактично відпрацьованих працівником місяців.
У зв'язку з тим за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням від 07.11.2006 року № 278250170/0 згідно з підпунктом “б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ відповідачеві донараховано 847,37 грн. податку з доходів найманих працівників та застосовано штрафна (фінансова) санкція в сумі 1694,74 грн.
За результатами розгляду первинної скарги, рішенням ДПІ у м. Чернівці від 29.12.2006 року № 30471/25-014 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 07.11.2006 року № 278250170/0 залишено без змін, а скаргу без задоволення та збільшено податок з доходів фізичних осіб на 6,80 грн. і штрафні санкції на 13,6 грн. та у відповідності до підпункту 5.3 пункту 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач надіслав підприємству нове повідомлення-рішення від 29.12.2006 р. .№ 278250170/102/ск.
Згідно з підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону № 889-ІУ, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючою для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Відповідно до абзацу а) підпункту 6.5.2 пункту 6.5 статті 6 Закону № 889-ІУ, працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих соціальних пільг за наслідками кожного звітного року.
Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті без будь-яких порушення чинного законодавства. Тому, відмовляючи у задоволенні необґрунтованого позову, судові витрати слід віднести на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
1.У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, та подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, встановленого частиною 5 статті 186 КАС України.
Суддя А. Паскарь