04.05.2020 Справа № 4/1373-27/206
Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря Андрусика В.Д., розглянувши матеріали справи
за скаргою:Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів;
на дії (бездіяльність):Державного виконавця (виконавців) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), м.Львів;
у справі:№4/1373-27/206
за позовом:Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів;
до відповідача: ПП-суб'єкта підприємницької діяльності Сорокоумової Орисі Василівни, м.Львів;
про:стягнення заборгованості.
Представники сторін:
від стягувача (скаржника): не з'явився;
від боржника: не з'явився;
державний виконавець: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів на дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), м.Львів у справі №4/1373-27/206 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів до ПП-суб'єкта підприємницької діяльності Сорокоумової Орисі Василівни, м. Львів про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 06.04.2020 скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» залишено без руху у зв'язку із ненаданням до матеріалів позову належних доказів направлення учасникам процесу копії скарги та всіх доданих до скарги документів.
15.04.2020 на адресу суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків скарги.
Ухвалою суду від 23.04.2020 прийнято скаргу на дії органу ДВС до розгляду, розгляд справи призначено на 04.05.2020.
Сторони виконавчого провадження, державний виконавець явку представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України).
Стягувач (скаржник) в скарзі зазначив, що з березня 2019 року на виконанні у державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження щодо примусового виконання наказу (дублікату) Господарського суду Львівської області від 08.08.2005 у справі №4/1373-27/206. Однак, оплати на погашення за вказаним наказом відсутні. Стягувач неодноразово письмово звертався до Шевченківського відділу державної виконавчої служби із запитами про надання інформації щодо проведених виконавчих дій, однак, відповіді не отримав. У зв'язку з цим, скаржник просив суд: визнати неправомірними дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) або інших посадових осіб Шевченківського ВДВС, до компетенції яких належить (належало) вирішення питання про виконання судового рішення у справі №4/1373-27/206; зобов'язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (виконавці) Шевченківського ВДВС, здійснити перевірку рішень та дій державного виконавця (виконавців) щодо виконання судового рішення у справі №4/1373-27/206, в межах повноважень, наданих чинним законодавством України щодо виконання судових рішень, про що письмого повідомити суд та стягувача; у випадку повторної втрати наказів №4/1373-27/206 зобов'язати державного виконавця (виконавців) провести дії, необхідні для отримання дублікатів втрачених виконавчих документів; зобов'язати державного виконавця (виконавців) Шевченківського ВДВС провести виконавчі дії щодо стягнення заборгованості за наказами №4/1373-27/206 в порядку, встановленому чинним законодавством України щодо виконання судових рішень.
Розглянувши матеріали скарги, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2005 у справі №4/1373-27/206 стягнуто з ПП-суб'єкта підприємницької діяльності Сорокоумової Орисі Василівни на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» 4 389,69 грн. заборгованості та 102,00 грн. держмита, 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання зазначеного вище рішення Господарським судом Львівської області 08.08.2005 видано накази.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2018 видано дублікати наказів, виданих 08.08.2005 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2005 у справі №4/1373-27/206.
Як ствердив скаржник, з березня 2019 року на виконанні у державного виконавця Шевченківського ВДВС перебуває виконавче провадження щодо примусового виконання наказу (дублікату) Господарського суду Львівської області від 08.08.2005 у справі №4/1373-27/206.
Листом за вих. №119-5528 від 28.11.2019 та за вих. №119-1408 від 04.03.2020 скражник звертався до Шевченківського ВДВС із клопотаннями про надання інформації щодо виконавчого провадження з виконання наказів (дублікатів) Господарського суду Львівської області від 08.08.2005 у справі №4/1373-27/206. Відповіді на вказані клопотання скаржник не отримав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, згідно з яким Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 втратив чинність, окрім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом від 02.06.2016.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З наведеного випливає, що державний виконавець, як посадова особа органу державної влади, здійснює виконання рішень в межах повноважень, у спосіб та в порядку, які визначені Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний закон є спеціальним законом, яким керується державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження. Він також не може бути примушений до вчинення дій, які не передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 розділу 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5, перевірити законність виконавчого провадження мають право:
директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби;
начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;
начальник управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва цього управління;
начальник відділу примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;
начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані;
начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;
начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.
Частиною 2 розділу 12 Інструкції передбачено, що посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.
Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
З наведенного випливає, що проведення перевірки законності виконавчого провадження є правом начальника відділу державної виконавчої служби, а не його обов'язком.
Також державний виконавець наділений правом, а не обов'язком, звертатися до суду із поданням про видачу дубліката виконавчого документа (п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як зазначалося вище, за загальним правилом, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Слід також зазначити, що ухвалою від 23.04.2020 суд витребував від Шевченківського ВДВС для огляду матеріали виконавчого провадження щодо виконання наказів (дублікатів) Господарського суду Львівської області від 08.08.2005 у справі №4/1373-27/206. Проте, станом на дату розгляду скарги такі матеріали до суду не надійшли.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.
Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, а збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ГПК України.
У частині 2 статті 80 цього Кодексу визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.
Однак, скаржником копії матеріалів виконавчого провадження щодо виконання наказів (дублікатів) Господарського суду Львівської області від 08.08.2005 у справі №4/1373-27/206 до скарги не долучено.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Скаржником долучено до скарги копії заяв про примусове виконання за вих. №119-535/2 від 27.02.2019 та №119-536/2 від 27.02.2019, проте, не долучено доказів на підтвердження факту надсилання таких заяв разом із наказами до Шевченківського ВДВС.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд може зробити висновок про сам факт перебування на виконанні у Шевченківського ВДВС наказів від 08.08.2005 у справі №4/1373-27/206, які саме заходи вжито та які слід вжити у разі неналежного виконання обов'язків державним виконавцем для повного виконання наказів від 08.08.2005 у справі №4/1373-27/206 у порядку, який визначений Законом України «Про виконавче провадження», встановити факт втрати дублікатів наказів.
Згідно абз. 2 п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Згідно ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені скаржником доводи у скарзі є безпідставними, а тому скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 18, 19, 26, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 234, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів на дії (бездіяльність) державного виконавця (виконавців) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повний текст ухвали складено та підписано 08.05.2020.
Суддя Мазовіта А.Б.