Справа № 953/7236/20
н/п 1-кс/953/3634/20
"07" травня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню за № 12020220490001511 від 17.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -
07.05.2020 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 , у якому прокурор просить накласти арешт на житлову квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , шляхом заборони її відчуження, розпорядження та користування.
На обгрунтування клопотання прокурор вказує, що Київським ВП ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020220490001511 від 17.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Прокурор зазначає, що 23 березня 2020 року невстановлені особи із використанням паспорту громадянина України померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вклеївши фотокартку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , незаконно заволоділи житловою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , зареєструвавши право власності на квартиру на померлого ОСОБА_5 .
Прокурор вказує, що відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було зроблено актовий запис № 09 в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян Харківської області.
Після чого, 04.05.2020 право власності на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з померлого ОСОБА_5 було перереєстровано на громадянина ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2020.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на даний час житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності ОСОБА_4 .
Так, житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, крім того, вказана житлова квартира є об'єктом кримінально протиправних дій та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом.
Як вказує прокурор, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , здобуто злочинним шляхом, а, відповідно, квартира є безпосереднім об'єктом протиправних кримінальних дій та речовим доказом у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим посилаючись на ч. 1 ст. 98, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України просить накласти арешт на вищевказану квартиру.
В судове засідання прокурор не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання. 07.05.2020 прокурор Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання без його участі, вказав, що клопотання підтримує, просить його задовольнити.
Оскільки сторона кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, може бути відчужене власником, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, дане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення власника майна.
Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що Київським ВП ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12020220490001511 від 17.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідновимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Прокурором доведено, що вищевказана квартира, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
За вказаних прокурором у клопотанні обставин, які внесені до ЄРДР та на теперішній час здійснюється досудове розслідування, вказана квартира може бути об'єктом кримінально протиправних дій, або набута кримінально протиправним шляхом.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 208228713, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 .
Тому квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Враховуючи вказану вимогу КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне заборонити власнику квартири АДРЕСА_2 , - ОСОБА_4 , відчуження та розпорядження вказаною квартирою, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 107, 132, 167, 170-173, 309, 372, КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню за № 12020220490001511 від 17.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , шляхом заборони її відчуження та розпорядження, - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1