Ухвала від 06.05.2020 по справі 642/687/18

06.05.2020

Ленінський районний суд м.Харкова

УХВАЛА

Іменем України

06 травня 2020р. Справа №642/687/18-к Провадження 1-кп/642/143/20

Суд у складі: Головуючого судді: ОСОБА_1

Секретаря: ОСОБА_2

За участі: Прокурора ОСОБА_3 .

Захисник ОСОБА_4

Обвинувачений ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 331 КПК України визначено:

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор вважає необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, т.я. на теперешній час усі докази не дослідженні, а тому ризики які були враховані під час досудового слідства при обранні запобіжного заходу продовжують існувати.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти позиції прокурора, т.я. клопотання фактично не заявлено як того вимагає глава 18 КПК України. Прокурором не доведено в судовому засіданні неможливість застосувати до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Тому, позиція прокурора є необґрунтованою, можливо обрати запобіжний захід непов'язаний з триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт.

З урахуванням думки сторін, суд вважає:

Згідно ст.12 КК України, кримінальне правопорушення в якому звинувачується обвинувачений уявляє суспільну небезпечність та відноситься до тяжких злочинів.

П.1, 3, 5, ч.1 ст.177 КПК України, визначені ризики, які враховуються при обранні запобіжного заходу, саме:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

3)перешкодити кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити.

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

З аналізу вказаних норм закону, суд враховує, покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також що обвинувачення висунуто державним звинуваченням, стосуються життя та здоров'я потерпілої фізичної особи, за яки обвинувачений раніше неодноразово був засуджений та має непогашену судимість. Крім того, прокурор, зазначає отягчаючи обставини, як вчинення кримінального правопорушення повторно, що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень щодо здоров'я та життя людини.

Отже, суд не може погоджується з правовою позицією захисту, щодо можливості обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж обрано, а також з правовою позицією обвинуваченого, т.я. не яких доказів, яки свідчили про доцільність зміни запобіжного заходу суду захистом та обвинуваченим не надано.

Таким чином, суд вважає, обґрунтованими доводи прокурора про існування ризиків для продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, а тому є доцільним продовжити запобіжні заходи щодо обвинуваченому на період, визначений ч.3 ст.331 КПК України.

Керуючись ст. 331, 327, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Запобіжний захід - тримання під вартою, продовжити на 60 днів обвинуваченому - ОСОБА_5 до «24.00» год. 04 липня 2020р. з триманням обвинуваченого в установі виконання покарань України.

Копію ухвали направити до виконання установи виконання покарань України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського Апеляційного суду, протягом 7ми днів.

Суддя: ОСОБА_1