ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
27.07.07 Справа № 15/259н-ад.
Суддя Пономаренко Є.Ю.,
при секретарі судового засідання Кравченко Ю.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом
Кредитної спілки «Оберіг», м. Луганськ
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська
про скасування податкових повідомлень-рішень
в присутності представників:
від позивача - Шенгеля Л.І., представник, довіреність від 14.06.07.;
від відповідача - Кіянко Д.В., представник, довіреність №9742-2/10 від 11.06.07., Акулова О.О., гол держ податк ревізор-інспектор, довіреність від 11.06.2007р.№9742-11/10.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України таке фіксування судом не здійснювалося.
В судовому засіданні 10.07.2007р. оголошувалася перерва до 27.07.2007р., про що представники сторін були повідомлені належним чином.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Позов подано за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, виходячи з суб'єктного складу сторін (відповідачем є суб'єкт владних повноважень), предмету судового розгляду та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснювалося за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги: визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська № 0004862310/3 від 25.04.2007р. в частині стягнення 46183,59 грн. податку з доходів фізичних осіб, у тому числі за основним платежем 15394,53 грн. та 30789,06 грн. штрафних санкцій, також податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська № 000482310/3 в частині стягнення 9825,45 коп. по податку з доходів фізичних осіб, у тому числі 3275,15 грн. за основним платежем, 6550,30 грн. за штрафною санкцією.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржувані рішення оскільки висновок про те, що кредитна спілка позивача на даний час повинна сплачувати податок з доходів фізичних осіб у розмірі 13% при нарахуванні та виплаті доходів членам кредитної спілки у вигляді процентів, суперечить чинній редакції Закону України «Про кредитні спілки»та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням уточнення, підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав наведених у запереченні на позовну заяву.
В ході судового розгляду справи судом досліджено всі надані до матеріалів справи пояснення та документи як докази.
Сторони не досягли примирення.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін та третьої особи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок з 24.11.2006 р. по 07.12.2006р. було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 р по 30.09.2006 р. Кредитною спілкою «Оберіг».
За результатами перевірки складено акт планової виїзної перевірки №671/22-26298341 від 12 грудня 2006 р.
При проведенні перевірки податковий орган дійшов висновку, який зафіксований в акті перевірки, про допущення позивачем порушення пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ у 2004-2006 р.р., а саме - нарахування та виплата щомісячно нерозподіленого доходу кредитної спілки між 34 членами пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів) у сумі 143612,78 грн. здійснювалась без утримання податку з доходів фізичних осіб.
На підставі проведеної перевірки податковим органом позивача винесено повідомлення-рішення № 0004862310/3 від 25.04.2007р. про стягнення 46183,59 грн. податку з доходів фізичних осіб, у тому числі за основним платежем 15394,53 грн. та 30789,06 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення №000482310/3 про стягнення 9825,45 коп. по податку з доходів фізичних осіб, у тому числі 3275,15 грн. за основним платежем, 6550,30 грн. за штрафною санкцією. Так, всього донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18669,68 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 37339,32 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст.23 Закону України "Про кредитні спілки" внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.21 зазначеного Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.
Згідно абз.1 ч.2 ст.21 вказаного Закону кредитна спілка має право самостійно встановлювати, розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.
Відповідно до ч.3 ст.21 Закону України "Про кредитні спілки" нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому, в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.
Таким чином, Закон України "Про кредитні спілки" визначає, що під процентами розуміється плата, що нарахована кредитною спілкою на пайові внески.
Відповідно до положення абз. 3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.
Доводи податкового органу про те, що при вирішенні даного спору термін «проценти»слід застосовувати в тлумаченні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є неправильними та відхиляються судом.
Положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не регулюють питання що стосуються предмету даного спору та відповідно його норми не підлягають застосуванню.
При вирішенні питання щодо визначення поняття «проценти»в контексті даного спору, слід застосовувати визначення даного терміну наведеного в Законі України "Про кредитні спілки", який і регулює питання виплати таких процентів.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", від 01.07.04р. №1985-ІV внесено зміни до п.4.3.5, а саме підпункт "в" після слів "неприбутковими організаціями" доповнити словами "(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)". При цьому зазначені зміни набувають чинності з 01.01.05р. Таким чином, зазначений пункт з 01.01.05р. припиняє регулювання оподаткування виплат (процентів), які здійснюються кредитними спілками.
Відповідно до пп.22.1.4 п.22.1 ст.22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03р. №889-ІV пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 зазначеного Закону в редакції Закону №1958-ІV від 01.07.04р. із змінами, внесеними згідно із Законом №2273-ІУ від 21.12.04р. у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок у тому картковий розрахунок, вклад до небанківських (фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та пп.9.2.1 і 9.2.2 п.9.2 ст.9 зазначеного Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2010р.
Отже виходячи з норм зазначеної статті видно, що проценти на вклад до небанківських фінансових установ (кредитних спілок) підлягають оподаткуванню з 01.01.2010р.
В листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності зазначено, що до моменту набуття чинності п.4.3.5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до 01.01.05р. - виплата процентів на пайові внески членам кредитних спілок не підлягає оподаткуванню, як це і витікало з попереднього формулювання Закону. З 01.01.05р. оподаткування виплат процентів на пайові внески, а також на внески (вклади) членів кредитних спілок на депозитні рахунки, регулюються відповідно до п.7.2 вищезазначеного Закону. Однак, враховуючи відкладену норму Закону України від 23.12.04р. за №2285-ІУ, виплата процентів на внески членам кредитних спілок, включаючи проценти на пайові внески та на внески (вклади) на депозитні рахунки підлягає оподаткуванню відповідно до пункту 7.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" з 01.01.2010р.
Такого ж висновку дійшов і суд при вирішенні даного спору.
Позивач також вказує на врахування п.9 Положення "Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби", затвердженого наказом ДПА України від 11.12.96р. №29 про те, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або органів державної податкової служби, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і органу державної податкової служби, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів з наданням належних засобів доказування обставин, які могли бути підставами визнання висновків податкового органу обґрунтованими.
За результатами дослідження обставин справи та норм чинного законодавства, судом, зокрема встановлено, що повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, тобто не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення.
На підставі вищевикладених підстав, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська № 0004862310/3 від 25.04.2007р. про стягнення 46183,59 грн. податку з доходів фізичних осіб, у тому числі за основним платежем 15394,53 грн. та 30789,06 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська № 000482310/3 про стягнення 9825,45 коп. по податку з доходів фізичних осіб, у тому числі 3275,15 грн. за основним платежем, 6550,30 грн. за штрафною санкцією, визнаються судом протиправним та такими, що мають бути визнані нечинними та підлягають скасуванню. Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 87, ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України здійснені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 03 грн. 40 коп. присуджуються йому з державного бюджету.
Питання повернення зайво сплачених позивачем судових витрат може бути вирішено за клопотанням позивача з винесенням ухвали суду відповідно до положень глави 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов Кредитної спілки «Оберіг», м. Луганськ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.
2. Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська № 0004862310/3 від 25.04.2007р. про стягнення 46183,59 грн. податку з доходів фізичних осіб, у тому числі за основним платежем 15394,53 грн. та 30789,06 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська № 000482310/3 про стягнення 9825,45 коп. по податку з доходів фізичних осіб, у тому числі 3275,15 грн. - за основним платежем, 6550,30 грн. - за штрафною санкцією.
3. Стягнути з державного бюджету на користь Кредитної спілки «Оберіг», м. Луганськ, вул. Тітова, б. 5, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26298341 судові витрати у сумі 03 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 01.08.2007р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Є.Ю. Пономаренко