"26" червня 2007 р.
11:00
Справа № 1/317/07
м. Миколаїв
За позовом: Державна акціонерна холдінгова компанія
“Чорноморський суднобудівний завод».
/54011, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1/
До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві
/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/
про: скасування податкових повідомлень-рішень відповідача: від 23.06.2006р. № 0000322302/0 на суму штрафних санкцій 543 835 грн. та від 01.06.2006р. № 0000122302/1 на суму штрафних санкцій 77 215 грн.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача: Авраменко Г.В., довіреність від 10.01.2007р.
Від відповідача: Бойко О.В., довіреність від 28.11.2006р.
Позивач звернувся з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача: від 23.06.2006р. № 0000322302/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 543 835 грн. та від 01.06.2006р. № 0000122302/1 частині застосування штрафних санкцій на суму 77 215 грн., мотивуючі свої вимоги наступним: відносно позивача порушена справа про банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до завершення провадження у справі; відповідно пункту 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію не нараховується неустойка(штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків, податків і зборів; дія Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не поширюється на підприємства, відносно яких порушена справа про банкрутство.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що в преамбулі Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що він не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з суб'єктів господарювання, відносно яких порушено справу про банкрутство. Щодо інших питань, то його правові норми розповсюджуються на позивача, штрафні санкції застосовані не за порушення строків погашення зобов'язання, а за порушення порядку і строків визначення податкового зобов'язання(а.с.16
Розглянувши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін у судовому засідання, - суд
встановив :
За результатами здійснених виїзних позапланових перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по податковим деклараціям за листопад-грудень 2005 року, січень 2006 року, березень 2006 року, про що складені акти від 13.02.2006 року, 15.03.2006 року, 21.04.2006 року, 19.06.2006 року, відповідач направив позивачу податкові повідомлення-рішення від 23.06.2006р. № 0000322302/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 124652 грн. та про застосування штрафних санкцій на суму 543 835 грн. та від 01.06.2006р. № 0000122302/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 257385 грн. та про застосування штрафних санкцій на суму 77 215 грн., які позивач просить скасувати в частині застосування штрафних санкцій.
Позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають з наступних підстав:
відносно позивача порушена справа про банкрутство №10/112 і ухвалою від 30 червня 2004 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення справи про банкрутство(а.с.9).
Пунктом 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Системний аналіз вказаної правової норми дозволяє зробити висновок, що вона стосується обмежень застосування штрафних санкцій за порушення виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо строків сплати, в тому числі і по податкам.
Відповідачем застосована штрафна санкція відповідно пункту 17.1.3. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , припис якого визначає, що штрафна санкція застосовується, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, тобто вказаною нормою передбачено застосування штрафної санкції за порушення порядку і строків визначення податкового зобов'язання за відповідний податковий період, а не за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Позивач правомірно зазначає, що приписом частини 3 преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Разом з тим, судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що вказаний вище закон взагалі не регулює правовідносини стосовно суб'єктів господарювання, відносно яких порушена справа про банкрутство.
Частини 3 преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначає про непоширення дії його норм лише на правовідносини стосовно питань погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу.
Оскільки позивач продовжує підприємницьку діяльність, то на нього поширюються вимоги чинного законодавства про оподаткування, в тому числі і щодо подання податкової звітності, своєчасного і в повному обсязі визначення податкових зобов'язань.
За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити.
У відповідності з пунктом 2 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, підпункту “б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про мито» сума судового збору, яку позивач повинен був сплатити при зверненні з адміністративним позовом, складає 3,40 грн. Фактично платіжним дорученням від 07.05.2007 року № 17149 сплачено 85грн. Надмірно сплачений судовий збір, що підлягає поверненню з Державного бюджету України складає 81,60 грн.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Повернути Державній акціонерній холдінгової компанії “Чорноморський суднобудівний завод» /54011, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 14312980/ з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, просп. Леніна, 114 В, код ЄДРПОУ 23613047/ надмірно сплачений збір в сумі 81, 60 грн. (вісімдесят одна гривня 60 коп.), перерахований платіжним дорученням від 07.05.2007 року № 17149.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Л.I.Васильєва