Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308
Іменем України
17.07.2007
Справа №2-19/6920-2007А
За позовом - СПД Ізотенко Олександра Володимировича, м.Алушта АР Крим До відповідача - Державної податкової інспекції в м.Алушті, м.Алушта АР Крим
Про скасування рішення
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Сидельова І.І.
Від позивача - Умеров С.У., представник, довіреність б/н від 07.10.2005 р.
Від відповідача - Патраш В.І., держ. інспектор, довіреність № 3292/30 від 31.05.2007 р.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про скасування рішення відповідача від 14.07.2005 року № 0001242303/0/1718. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення за результатами апеляційного оскарження направлено позивачу із затримкою строків, а також інші підстави, яки викладені у позовній заяві.
Відповідач надав заперечення на позов № 1329/9/10 від 18.06.2007 р., згідно яким позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
Представники сторін відмовились від послуг перекладача.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представників позивача та відповідача вони давали пояснення по справі на російській мові.
Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), п.2-1 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перед початком слухання справи представникам сторін була вручена пам'ятка про права та обов'язки сторін.
Розглянув матеріали справи, суд -
Ізотенко Олександр Володимирович зареєстрований у якості суб'єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Алуштинської міської ради 11.05.2002 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.8).
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до п.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (від 04.12.1990 року № 509 із змінами та доповненнями) органи податкової служби є органами виконавчої влади.
Таким чином, органи податкової служби та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
05.07.2005 року Державною податковою інспекцією в м.Алушті була проведена перевірка діяльності суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи - Ізотенко Олександра Володимировича на предмет здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено акт № 002479 (а.с.10-12).
Відповідно до наданого акту встановлено порушення п.1, 2, 5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (№ 1776 від 01.06.2000 року із змінами та доповненнями) та ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (№ 481/95-ВР від 19.12.1995 року із змінами та доповненнями).
На підставі вказаних в акті перевірки порушень до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи - Ізотенко О.В. було прийнято рішення № 0001242303/0/1718 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій на загальну суму 1936,00 грн. (а.с.13).
Рішенням № 3376/11/23 від 20.09.2005 р. ДПІ в м.Алушта за результатами розгляду скарги рішення ДПІ в м.Алушті про застосування фінансових санкцій № 0001242303/0/1718 від 14.07.2005 р. на суму 1936 грн. і податкове повідомлення-рішення № 0001232303/0/1719 від 14.07.2005 р. на суму 110,65 грн. прийняті на підставі акту перевірки № 010201922303/002479 від 05.07.2005 р. залишені без змін.
Позивач просить скасувати рішення ДПІ у м.Алушті від 14.07.2005 р. № 0001242303/0/1718 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1936,00 грн. Вимоги обґрунтовує тим, що відповідь на скаргу позивача відповідачем направлена з пропуском 10 денного строку, а тому рішення ДПІ у м.Алушті від 14.07.2005 р. № 0001242303/0/1718 повинно бути скасоване. Також позивач вважає, що ДПІ в м.Алушта не є підрозділом Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів.
Згідно із ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (№ 481/95-ВР від 19.12.1995 року із змінами та доповненнями) імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій.
Згідно із ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (№ 481/95-ВР від 19.12.1995 року із змінами та доповненнями) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень. Зазначені штрафи спрямовуються до бюджету згідно з чинним законодавством. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Згідно із ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (від 19.12.1995 року № 481/95-ВР із змінами та доповненнями) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: несвоєчасної реєстрації як платника акцизного збору - 1 700 гривень; виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8 500 гривень; виробництва алкогольних напоїв з використанням інших видів спирту (крім етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового) - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8 500 гривень; оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень; роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень; сплати сум акцизного збору та податку на додану вартість шляхом взаємних заліків, зустрічних зобов'язань, векселями, в тому числі казначейськими, та в інших формах, які не передбачають сплату таких платежів коштами, - у розмірі вартості відвантаженої продукції; порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 1700 гривень, у разі повторного протягом року порушення - 3400 гривень; зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень; використання спирту-сирцю виноградного або спирту-сирцю плодового у спосіб, не передбачений цим Законом, - 200 відсотків вартості спирту, але не менше 1700 гривень; оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, виготовленими за коньячною технологією, горілкою та лікеро-горілчаними виробами за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на коньяк, алкогольні напої, виготовлені за коньячною технологією, горілку та лікеро-горілчані вироби - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1000 гривень; роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень; зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень. Зазначені штрафи спрямовуються до бюджету згідно з чиним законодавством. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду. Дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.
Таким чином рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Згідно з абз.6 п.1 ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (від 04.12.1990 року № 509 із змінами та доповненнями) державна податкова адміністрація виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану, зокрема, із застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Указом Президента України «Про посилення державного контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (від 11.07.2001 року № 510/2001) на державну податкову адміністрацію України покладено забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері.
На виконання цього Указу постановою Кабінету міністрів України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору» (від 07.08.2001 року № 940) у складі ДПА України утворено Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи.
Згідно з п.6.5 Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом ДПА України від 21.08.2001 року № 331, територіальні підрозділи регіональних управлінь функціонують у складі відповідних державних податкових інспекцій.
Пунктом 6.5 цього Положення передбачено, що регіональні управління та їх територіальні підрозділи у межах своєї компетенції застосовують до суб'єктів підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством, фінансові санкції за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
При цьому, як постанова Кабінету міністрів України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору» (від 07.08.2001 року № 940) так і зазначене Положення не визначають за територіальними підрозділами регіональних управлінь ДААК ДПА України статусу юридичної особи.
Делегування ДПА України, уповноваженою Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (від 04.12.1990 року № 509 із змінами та доповненнями) на застосування передбачених законодавством санкцій за порушення в сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, відповідних повноважень Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, його регіональним управлінням та територіальним підрозділам при функціонуванні останніх як підрозділів державних податкових інспекцій свідчить про наявність у державних податкових інспекцій зазначених повноважень.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного суду України від 21.11.2006 року.
Таким чином суд відмовляє у позовних вимогах з тих підстав, що ДПІ в м.Алушта на мала повноважень для прийняття рішення від 14.07.2005 р. № 0001242303/0/1718 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1936,00 грн.
Згідно із п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року № 29, затвердженого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996р. за № 723/1748 із змінами та доповненнями) керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника) на його адресу, зазначеною платником податків у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву), поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник органу державної податкової служби (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку. Підставою для прийняття такого рішення може бути: відсутність доданих до скарги (заяви) документів (акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом скарги (заяви), необхідних для розгляду скарги (заяви); необхідність додаткової перевірки наданих бухгалтерських документів або документів податкового обліку; необхідність документів інших організацій, що входять до їх компетенції, для з'ясування обставин справи тощо). У разі коли керівник органу державної податкової служби (або його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги (заяви) платника податків, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків незалежно від результатів адміністративного оскарження.
Згідно із п.11 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року № 29, затвердженого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996р. за № 723/1748 із змінами та доповненнями) якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга (заява) вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника органу державної податкової служби (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.
Позиція позивача про пропущення відповідачем терміну відповіді на скаргу не знайшла свого підтвердження у процесі розгляду справи, оскільки позивач припустився помилки під час підрахунку вказаного терміну.
При винесенні рішення суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України, яка викладена у мотивувальній частині рішення по справі 6/440 від 28.03.2007 року, відповідно до якої недодержання правових норм, які регулюють прийняття акту, може бути підставою для визнання такого акту недійсним лише у тому випадку, якщо відповідне порушення призвело до прийняття неправильного акту.
Відповідно до §1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод» (ратифіковано Законом України від 17.07.1997 року № 475) суд повинен надати обгрунтування свого рішення, але це не може сприйматися як вимога надати докладну відповідь на кожний аргумент. Межи такого обов'язку можуть бути різноманітними залежно від обставин справи. Окрім того, по кожній справі необхідно враховувати аргументи, які сторона надає до суду. Вказана позиція господарського суду АР Крим відповідає практиці Європейського суду з прав людини, що відображено у Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 року.
Відповідно до п.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Тому господарський суд АР Крим не надає оцінку тим доказам, які, на його думку, не стосуються даної справи або не мають значення для вирішення спору по суті.
Таким чином, суд дійшов висновку про необгрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову відмовляє у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд
· У задоволенні адміністративного позову відмовити.
· Постанову направити сторонам замовленою кореспонденцією.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частина Постанови проголошена у судовому засіданні 17.07.2007 року у 10 год. 25 хв.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.