ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 35/197
14.08.07 р.
За позовом Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «Славія -ТV»
до Державного підприємства «Науково -виробнича корпорація «Київській інститут автоматики»
третя особа 1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по
м. Києву;
2) Міністерство промислової політики України
про зобов'язання укласти договір оренди
Суддя М.Є. Літвінова
Представники:
від позивача: Дашкеєв В.Г. -директор;
від відповідача: Твердохлєбов Є.Г. -предст. за довір. №б/н від 13.06.2007р.;
Сухомлін А.О. -предст. за довір. №0101332 від 13.06.07р. (був присутнім в судовому засіданні 21.06.2007р. 05.07.07р.);
від третьої особи -1: Колтунов І. М. -предст. за довір. №38 від 01.06.2007р.;
Конта М.П. -предст. за довір. №39 від 01.06.2007р. (була присутня в судовому засіданні 21.06.07р.);
Дятел Ю.В. -предст. за довір. №36 від 24.05.2007р. (була присутня в судових засіданнях 05.07.07р., 09.07.07р., 18.07.07р.);
від третьої особи -2: Клаусенко В.В.-предст. за довір.№20/5-4-117 від 14.03.07р.
Рішення прийняте 30.07.2007р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 05.07.2007р. по 09.07.2007р., з 09.07.2007р. по 18.07.2007р., 18.07.2007р. по 30.07.2007р., з 30.07.2007р. по 14.08.2007р.
В судовому засіданні 14.08.2007р., за згодою представників сторін, на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «Славія-ТV»до Державного підприємства “Науково-виробнича корпорація “Київський інститут автоматики», третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву про зобов'язання укласти договір оренди нежитлового приміщення за адресою: 04107, м. Київ, вул. Нагірна, 20, загальною площею 209,3 кв.м для розміщення засобу масової інформації на попередніх умовах.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.05.2007р. порушено провадження у справі № 35/197, розгляд справи призначений на 21.06.2007 року.
До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про відкриття кримінальної справи проти директора відповідача Нікуліна О.Ф. та клопотання про заборону відповідачу вчиняти дії, що перешкоджають доступу позивача до приміщень за договором оренди № 53/1 від 01.04.2002р. (з усіма додатками до нього, включаючи окремий договір на надання послуг згідно п. 5.11. Договору) до вирішення справи по суті і вступу рішення в законну силу.
Представник відповідача заперечував проти вищезазначених клопотань позивача. Представником третьої особи вирішення зазначених клопотань покладено на розсуд суду.
В задоволенні клопотання позивача про відкриття кримінальної справи проти директора відповідача Нікуліна О.Ф. судом відмовлено як необґрунтованого та безпідставного.
Клопотання позивача про заборону відповідачу вчиняти дії судом задоволено.
В судовому засіданні представником позивача надані суду документи для огляду в судовому засіданні.
Позивачем в судовому засіданні підтримано позов та останній просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки відбулася реорганізація ДП “Науково-виробнича корпорація “Київський інститут автоматики».
Представник третьої особи в судовому засіданні подав пояснення на позовну заяву та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши представників сторін, дослідивши документи, надані до матеріалів справи, господарський суд врахував за доцільне на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України залучити до участі у справі в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство промислової політики України.
Враховуючи необхідність залучення до участі у справі третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору, а також враховуючи необхідність на підставі ст.24 ГПК України замінити первісного відповідача - Державне підприємство “Науково-виробнича корпорація “Київський інститут автоматики» на належного відповідача -Державна Науково-виробнича корпорація “Київський інститут автоматики», господарський суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2007р., на підставі ст. 27 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору Міністерство промислової політики України та на підставі ст. 24 ГПК України, замінено первісного відповідача - Державне підприємство “Науково-виробнича корпорація “Київський інститут автоматики» на належного відповідача -Державна Науково-виробнича корпорація “Київський інститут автоматики», розгляд справи відкладено на 05.07.2007р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2007р., на підставі ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України вжито заходів до забезпечення позову. Заборонено Державній Науково -виробничій корпорації «Київській інститут автоматики»та іншим особам вчиняти будь -які дії по недопущенню чи перешкоджанню доступу працівників, відвідувачів та інших осіб, пов'язаних з Приватним підприємством «Телерадіокомпанія «Славія -ТV», до прийняття рішення у справі.
В судовому засіданні позивачем було подано клопотання про надання окремої ухвали до РУГУ МВС України про порушення кримінальної справи стосовно відповідача та документи для залучення до матеріалів справи, оригінали яких надані для огляду суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання про надання окремої ухвали до РУГУ МВС України про порушення кримінальної справи стосовно відповідача, як безпідставного та необґрунтованого.
Представник відповідача в судовому засіданні надав документи на виконання вимог ухвали суду.
Позивач в судовому засіданні надав письмові заперечення на відзив відповідача.
Позивач в судовому зсіданні заявив усне клопотання про призначення судової експертизи.
Представник відповідача заперечував проти заявленого позивачем клопотання та просив суд відмовити в задоволенні останнього.
Представником відповідача в судовому засіданні надано суду для огляду оригінал мирової угоди, укладеної між позивачем та відповідачем в рамках іншої судової справи, та подані письмові пояснення до матеріалів справи та документи для огляду суду.
В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про скасування ухвали про забезпечення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовив в задоволенні клопотання представнику відповідача про скасування ухвали про забезпечення позову, як безпідставного та необґрунтованого виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Слід зазначити, що заходи забезпечення позову спрямовані на реальне виконання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача.
Враховуючи те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заході до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.
Представником відповідача не було надано відповідних обґрунтувань щодо заявленого клопотання про скасування ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову.
Таким чином, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив суд задовольнити останні.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні останнього. Крім того, представник відповідача зазначив, що не є належним відповідачем по справі.
Представник третьої особи -2, в судовому засіданні підтримав заперечення відповідача, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 05.07.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 09.07.2007р.
До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, в якому визначено перелік питань для експерта.
В судовому засіданні позивач заявив клопотання про винесення окремої ухвали стосовно відповідача та підтримав клопотання про призначення судової експертизи, яке було заявлено в попередньому судовому засіданні.
Представник відповідача заперечував проти вищезазначеного клопотання про винесення окремої ухвали суду стосовно відповідача.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли справи суд вирішив відмовити в задоволенні заявленого позивачем клопотання про винесення окремої ухвали суду стосовно відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.
Відповідно до положень наведеної статті господарський суд виносить окрему ухвалу у випадку, коли виявить:
а) порушення законності в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу;
б) недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу.
Окрему ухвалу може бути винесено лише, якщо зазначені обставини виявлені під час розгляду справи.
Позивачем не було наведено відповідних обставин на підставі яких суд повинен винести окрему ухвалу стосовно відповідача.
Враховуючи викладене, заявлене позивачем клопотання про винесення окремої ухвали стосовно відповідача, задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні позивачем було озвучено подане клопотання про проведення судової експертизи, та виставлено ряд питань, що потребують експертного дослідження.
В обґрунтуванні поданого клопотання позивач зазначив, стосовно надання, або ненадання дозволу на проведення поліпшень орендованих приміщень, є на думку позивача одним з ключових, тобто якщо відповідач затверджував кошториси на поліпшення приміщень, а позивач їх виконав, то позивач має першочергове право претендувати на оренду приміщень що займає, через укладення договору оренди з ФДМУ, а якщо узгодження відповідачем не надавалося, і поліпшення в межах цього не були зроблені, - позивач дійсно повинен претендувати на право оренди приміщень на загальних конкурсних засадах, і тому задоволення позову буде під складним питанням.
Позивач навів питання поставленні для дослідження експертом:
1) Чи є відбитки печаток НВП «КІА»які містяться на вищезазначених документах оригінальними відбитками печатки, що використовувалася на той час цим підприємством?
2) Чи не імітовані відбитки печатки НВП «КІА»будь -яким електронним пристроєм (друкарським станком, лазерним або струйним принтером, тощо?)?
3) Чи не імітовані підписи під печаткою НВП «КІА»(які містяться на кошторисах) будь яким електронним пристроєм (друкарським станком, лазерним або струйним принтером, тощо.)?
4) Чи поставлені печатки на документи після нанесення тексту на папір, чи до цього?
Крім того, позивач у вказаному клопотанні навів ряд документів, які потребують експертного дослідження, а саме:
1) Оригінал додатку від 27.10.2003р. (до договору оренди 53/1 від 01.04.2002р.);
2) Оригінал «сметы на проведение ремонтных робот»(додаток №2 до договору №26/05 від 01.08.2005р.);
3) Оригінал «сметы на проведение ремонтных робот» (додаток №3 до договору №26/05 від 01.08.2005р.);
4) Оригінал «сметы на проведение ремонтных робот» (додаток №4 до договору №26/05 від 01.08.2005р.);
5) Оригінал «сметы на проведение работ, приобретения оборудования коммуникации и сетей»(додаток №2 до договору №50 -Т від 01.09.2005р.).
6) Оригінал «сметы на проведение работ, приобретение установку и пусконаладку систем»(додаток №2 до договору №31 від 05.09.2005р.).
Позивач в судовому засіданні надав уточнення щодо уточнення назви експертизи, та просив суд призначити технічну та почеркознавчу експертизу.
Представник відповідача заперечував проти заявленого позивачем клопотання про призначення судової експертизи, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.
Представники третьої особи -1, -2 заперечували проти заявленого позивачем клопотання про призначення судової експертизи, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вирішив відмовити позивачу в задоволенні поданого клопотання про призначення технічної та почеркознавчої експертизи, як безпідставного та необґрунтованого виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Позивачем не було надано належного обґрунтування, щодо необхідності використання спеціальних знань для встановлення вказаних в клопотанні обставин, а також не вказано, що встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень, безпосередньо стосуються предмету позову.
Враховуючи викладене, клопотання позивача про призначення судової технічної та почеркознавчої експертизи є безпідставним та необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.
Представник третьої особи -2 в судовому засіданні заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи письмових пояснень.
Представник відповідача заявив усне клопотання про надання для ознайомлення документів, що були надані позивачем.
Суд надав представнику відповідача документи, що були надані позивачем для ознайомлення.
Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові пояснення для залучення до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник відповідача озвучив надані письмові пояснення, в яких останній заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову. Крім того, представник відповідача заявив клопотання про скасування ухвали суду про забезпечення позову.
Позивач заперечував проти заявленого представником відповідача клопотання про скасування ухвали суду про забезпечення позову.
Позивач в судовому засіданні подав письмову заяву про продовження строку вирішення спору у справі №35/197.
Представники відповідача та третіх осіб -1, -2 не заперечували проти поданої позивачем заяви про продовження строку вирішення спору у справі №35/197.
Суд задовольнив подану позивачем заяву про продовження строку вирішення спору у справі №35/197.
В судовому засіданні 09.07.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 18.07.2007р.
Позивач в судове зсідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив.
Представник відповідача в судовому засідання заявив клопотання про залучення до матеріалів справи копій документів, оригінали яких надані суду для огляду.
Суд оголосив про закінчення розгляду справи по суті та оголосив перерву для прийняття рішення по справі та оголошення повного тексту останнього.
В судовому засіданні 18.07.2007р., на підставі ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 30.07.2007р.
До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про залучення до справи відповідачів Міністерство промислової політики України та Фонд державного майна України.
В судовому засіданні позивач подав суду клопотання про винесення окремої ухвали відносно відповідача у зв'язку з невиконанням останнім ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову, та заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
В судове засідання 30.07.2007р. представники відповідача та третіх осіб не з'явились.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи відомостей щодо повідомлення позивача про оголошення перерви з метою виготовлення повного тексту рішення та його клопотання від 18.07.207 року та 24.07.2007 року, з метою дотримання вимог ст.ст. 4-2 -4-3 ГПК України, приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представників відповідача та третіх осіб, суд прийшов до висновку про необхідність відкласти розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 14.08.2007р.
До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про залучення до справи відповідачів: Міністерство промислової політики України та Фонд державного майна України.
Позивач в судовому засіданні підтримав заяву про винесення судом окремої ухвали стосовно дій відповідача.
Представник відповідача проти вищевказаної заяви позивача про винесення судом окремої ухвали заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останньої.
В судовому засіданні оголошувалась перерва для прийняття рішення відносно заяви позивача про винесення судом окремої ухвали стосовно дій відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вирішив відмовити в задоволенні поданої позивачем заяви про винесення судом окремої ухвали стосовно дій відповідача, як безпідставної та необґрунтованої.
В судовому засіданні позивач підтримав клопотання, про залучення до справи третіх осіб -1, -2 в якості відповідачів.
Представник відповідача проти вищевказаного клопотання позивача про залучення до справи третіх осіб -1, -2 в якості відповідачів, заперечував посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.
Представники третіх осіб -1, -2 заперечували проти поданого позивачем клопотання про залучення останніх до справи в якості відповідачів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання позивача про залучення до справи третіх осіб -1, -2 в якості відповідачів, як безпідставного, оскільки позивачем не наведеного належного обґрунтування та не надано відповідних документальних підтверджень, щодо того, в чому саме полягає порушення прав та законних інтересів, позивача з боку третіх осіб -1, -2.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити останні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволенні останнього.
Представники третіх осіб -1, 2 підтримали заперечення представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача та третіх осіб -1, -2, Господарський суд міста Києва, -
01 квітня 2002 року між Державним підприємством «Науково -виробнича корпорація «Київській інститут автоматики»(надалі відповідач) та Приватним підприємством «Телерадіокомпанія «Славія -ТV»(надалі позивач) було укладено Договір оренди №53/1 індивідуально визначеного нерухомого майна (нежитлового приміщення), що належить до державної власності (надалі Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове, площею 54,8 кв.м., розміщене за адресою: вул. Нагірна, 20 в будинку, що знаходиться на балансі орендодавця.
Відповідно до п. 10.1 Договору, останній укладено строком на один рік, що діє з 1 квітня 2002 року до 31 березня 2003 року.
У разі відсутності заяв однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на один рік на тих самих умовах які були передбачені цим Договором.
Зазначений договір неодноразово пролонговувався.
27.10.2003 року між сторонами було підписано Додаток до Договору, в якому сторони погодили внести відповідні зміни, серед яких було доповнено статтю 7 Договору пунктом 7.4. в наступній редакції:
«надати орендарю без затримок погодження на укладення Договору оренди з «Фондом державного майна України» (при необхідності, в майбутньому, на приміщення, що орендується згідно цього Договору), за першим проханням орендаря, але не більше ніж в 10 -денний термін, та сприяти оформленню такого договору».
Позивач в позовній заяві зазначив, що останнім фактично орендується нежитлове приміщення загальною площею 209,3 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 20.
В обґрунтуванні позовних вимог, позивач посилався на те, що 05.02.2007р. останнім було направлено на адресу відповідача листа №16/07 (копія в матеріалах справи), з проханням надати погодження на укладення договору оренди на нежитлові приміщення загальною площею 209,3 кв.м. по вул. Нагірна, 20 у м. Києві, з Фондом державного майна України.
З боку відповідача була надана відповідь від 26.02.2007р. №0101/113, в якій останнім було вказано, що листом №0101/329 від 03.07.2006р. позивача було повідомлено про відсутність згоди відповідача на продовження дії Договору оренди №53/1 від 01.02.2002 року та усіх додаткових угод до цього Договору.
Тобто, позивач вказує, на те, що ним було отримано повідомлення позивача про відмову на укладання договору оренди.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що такі дії відповідача порушують право позивача передбачене ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна України», після закінчення терміну договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
В зв'язку з наведеним позивач просив суд зобов'язати відповідача укласти договір оренди нежитлового приміщення за адресою: 04107, м. Київ, вул. Нагірна, 20, загальною площею 209,3 кв.м. для розміщення засобу інформації на попередніх умовах.
Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов посилався на наступне.
На виконання п. 10.6 Договору відповідач направив позивачу листа від 03.07.2006р. №0101/329 з повідомленням про те, що відповідач не має наміру продовжувати дію Договору, після закінчення терміну останнього.
Одержання та прийняття вищевказаного листа позивачем, підтверджується листом ПП «ТРК «Славія -ТБ» на адресу ДНВК «КІА»№117/06 від 05.07.2006р.
Надалі листом від 26.02.2007р. №0101/113 відповідач запропонував позивачу надати представників підприємства останнього для створення комісії з приймання -передачі об'єкта оренди за Договором.
Крім того, відповідач зауважив, що згідно ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна України»орендодавцями державного майна є:
Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва -щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;
Підприємства -щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.
У випадках укладання договору оренди із ФДМ України, відповідач вказує на те, що згідно з наказом ФДМ України від 14.11.2005р. №2975 «Про затвердження Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладання договору оренди майна, що належить до державної власності»від підприємства -балансоутримувача надається довідка про наявність у нього на балансі майна, що передається в оренду, та про відсутність (наявність) на підприємстві боргу перед бюджетом або податкової застави об'єкта оренди, а не погодження укладення договору оренди.
Враховуючи викладене відповідач, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Позивачем були подані письмові заперечення на відзив відповідача, з яких вбачається наступне.
08.09.2006р. позивач звернувся до Голови Фонду державного майна України з листом №94/06 від 08.09.2006р. з проханням оформити договір оренди приміщень, що знаходяться на балансі у відповідача.
Крім того, позивач звернувся з листом №30/07 від 07.03.2007р. до Міністерства промислової політики України, з проханням надати дозвіл на оренду державного майна площею 209 кв.м. за адресою: вул. Нагірна, 20.
На вказаний вище лист була надана відповідь №01/7-2-365 від 11.04.2007р., в якій було зазначено, що у разі надходження до Мінпромполітики України документів з Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву щодо погодження умов договору оренди з приватним підприємством «Телерадіокомпанія «Славія -ТV», міністерство розгляне їх з урахуванням позицій сторін.
Третьою особою -1 були надані письмові пояснення по справі, в яких були викладені наступні доводи.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається ФДМУ, відповідному орендодавцеві. Такий перелік визначений Наказом ФДМУ від 14.11.2005р. № 2975 «Про затвердження Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладання договору оренди майна, що належить до державної власності».
Крім того, ст. 11 вказаного Закону передбачає, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.
Відповідно до ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.»«установлено, що у 2007р. передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України».
З огляду на викладене, третя особа-1 вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Третьою особою -2 були надані письмові пояснення по справі, в яких зазначив про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
1. Міністерство вважає що по даній справі ДНВК «КІА»є неналежною стороною, оскільки позивачем в позові зазначається про бажання укласти договір оренди площею 209,3 кв.м. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в разі перевищення площі об'єкту оренди понад 200 кв.м., орендодавцем такого майна є Фонд державного майна України. В зв'язку з цим стороною в справі, а відповідно і стороною майбутнього договору оренди повинен бути Фонд державного майна України.
2. Мінпромполітики вважає, що судом не можуть бути задоволенні позовні вимоги позивача в зв'язку з тим, що відповідно до діючого законодавства (ст. 118 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік») у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.
З огляду на викладене третя особа -2 просить суд відмовити в задоволенні позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Спірне приміщення є комунальним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами (ч.1 ст.2, ст.3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Пунктом 10.6 Договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін в на тих самих умовах, які передбачені цим Договором.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було повідомлено позивача листом №03.07.2006р. №0101/329 про відсутність наміру на продовження дії Договору оренди №53/1 від 01.04.2005р., після закінчення терміну дії останнього.
Підтвердженням обізнаності позивача щодо вищевказаного листа є лист ПП «ТРК «Славія -ТБ»на адресу ЖНВК «КІА»№177/06 від 05.07.2006р., з якого вбачається, що позивач вказує, що оскільки станом на 01.04.2006 р. останнім не було отримано повідомлення про розірвання Договору в установленому порядку, відповідно даний договір є автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.
Відповідач повторно повідомив позивача листом від 26.02.07р.№0101/113 про відсутність наміру на продовження дії Договору оренди №53/1 від 01.04.2005р., після закінчення терміну дії останнього, та проханням звільнити вказані приміщення відповідно до умов Договору.
Проте, згідно матеріалів справи вбачається, що відповідач продовжує користуватись орендованим приміщенням після закінчення терміну дії договору, всупереч повідомленням відповідача, умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Слід вказати, на безпідставність та необґрунтованість посилань позивача на те, що в разі якщо Договір не розірвано в установленому порядку, останній є пролонгованим на наступний термін.
Закон України «Про оренду державного та комунального майна»містить наступні підстави щодо припинення договору оренди.
Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди, ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що розірвання договору це міра відповідальності в разі невиконання або неналежного виконання сторонами умов договору. Крім того, розірвання договору має місце до закінчення терміну останнього.
Не можуть бути прийняті судом до уваги посилання позивача, на те, що останнім в орендованому приміщенні було здійснено відповідні поліпшення за власний рахунок, в зв'язку з чим позивач має переважне право на укладання договору оренди на новий термін.
Слід зазначити, що предметом даного позову є зобов'язання відповідача укласти з позивачем Договір оренди нежитлового приміщення.
Щодо здійснених позивачем невід'ємних поліпшень об'єкту оренди, та компенсації здійснених позивачем витрат, то дані обставини є предметом іншого позовного провадження.
Майно, що є предметом спірного Договору знаходиться на балансі відповідача.
Відповідач в своїх поясненнях неодноразово зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства останній не може виступати орендодавцем вказаного майна, оскільки загальна площа даного майна перевищує 200 кв.м.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцями є:
- фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;
- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;
- підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
Отже, зі змісту наведених норм випливає, що відповідач не може виступати в якості орендодавця вказаного об'єкту оренди, оскільки загальна площа останнього становить 209, 3 кв.м.
Крім того, вказані обставини, підтверджуються наявним в матеріалах справи листом №10-16-6533 від 23.04.2007р. Фонду державного майна України, в якому вказано, що з питань укладання договору (договорів) оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі ДНВК «КІА»потенційним орендарям необхідно звертатись до РВ ФДМУ по м. Києву та надавати при цьому пакет документів згідно з наказом ФДМУ від 14.11.2005р. №2975.
Посилання позивача на те, що на виконання вимог чинного законодавства, останній звернувся до Голови Фонду державного майна України з листом №94/06 від 08.09.2006р. в якому виклав прохання оформити договір оренди приміщень, які знаходяться на балансі Київського Інституту Автоматики, є безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.
В матеріалах справи міститься лист №10-16-11256 від 17.07.2007р. Фонду державного майна України, в якому зазначено наступне.
Фонд державного майна України розглянув лист ДНВК «Київській інститут автоматики»від 11.07.07 №0101/414 з проханням надати копії документів, доданих до листа ПП «ТРК «Славія ТБ»від 08.09.06 №94/06 на адресу Фонду державного майна України і повідомляє, що зазначений лист до Фонду державного майна України не надходив і у відділі обробки вхідної кореспонденції Фонду не зареєстрований.
Копія зворотної сторони поштової квитанції про відправку листа на адресу ФДМУ не підтверджує, що саме цей лист був направлений на адресу Фонду за цією квитанцією. Слід зазначити, що лист датовано від 08.09.06р., а в квитанції зазначено відправку 07.09.06р., тобто лист відправлено раніше, чим зареєстровано, що не може відповідати дійсності.
Позивач, право якого буде порушено, може звертатись до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу.
Проте, позивачем не було наведено відповідних обставин, та не надано належних обґрунтувань, щодо того, які саме права та охоронювані законом інтереси позивача були порушені з боку відповідача.
З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є необгрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 626, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Ухвалу Господарського суд міста Києва від 21.06.2007р. №35/197, про вжиття заходів про забезпечення позову скасувати.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя М.Є. Літвінова
Дата підписання
повного тексту рішення 20.08.2007р.