Кіровоградської області
"03" серпня 2007 р.
Справа № 4/147
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 4/ 147
за позовом: Одеської залізниці, м. Одеса
до відповідача: Помічнянського будинкоуправління, м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області
про спонукання укласти договір
Представники сторін:
від позивача - Шинкар П.Б., начальник управління;
від позивача - Повалій К.В. , довіреність № 432 від 13.11.06;
від відповідача - Ващенко Ю.В., начальник управління;
від відповідача - Чижма В.В. , довіреність № б/н від 30.05.07;
Одеська залізниця звернулася до господарського суду з позовною заявою про спонукання Помічнянського будинкоуправління до укладення договору на постачання теплової енергії для опалення житлових будинків по вул. Перемоги 106, 108, 110, 114, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 125, 127, 131, вул Кірова 1, вул. Островського 2-а, пр. Новому 3,5, 7, 9. вул. Енергетиків 1,2, 3,4, 6, 8,10 вул. Будівельників 1,7 Одеською залізницею з Помічнянським будинкоуправлінням в запропонованій Одеською залізницею редакції.
Відповідач вимоги заявника не визнав, посилаючись на те, що згідно ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» визначення виконавця житлово- комунальних послуг входить до повноважень органів місцевого самоврядування в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади. Згідно до рішення Помічнянської міської ради №192 від 29.09.2005 року “Про визщначення виконавця послуг централізованого теплопостачання в місті Помічна» позивача в особі Знам'янського БМЕУ-3 визначено виробником і постачальником послуги з теплопостачання. На даний час населення розраховується за отримані послуги з теплопостачання безпосередньо із Знам'янським БМЕУ-3 по розрахункових тарифах і фактично вже перебуває в договірних відносинах з теплопостачальною організацією. Без правового визначення сторін договорного процесу неможливо вирішити питання про укладення договору, оскільки відповідач не має повноважень органів місцевого самоврядування на укладення договору.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали, правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський встановив наступне.
На обґрунтування позовних вимог Одеська залізниця посилається на ту обставину, що постачання теплової енергії здійснюється Одеською залізницею до першої задвижки транзитної теплотраси, що розмежовує постачання тепла у напрямку житлового фонду. Від означеної точки розвідні та внутрішньобудинкові теплові мережі, через які здійснюється безпосереднє надання послуг споживачам, знаходяться на балансі відповідача та входять до меж відповідальності останнього. Згідно ст.1 Закону України “Про житлово- комунальні послуги» виконавець- суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житло- комунальних послуг споживачу. Згідно до ст. 19 зазначеного закону особливим учасником відносин у сфері житлово- комунальних послуг є балансовоутримувач та управитель, які залежно від цивільно- правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками.
Відносини між споживачами і виконавцями у наданні послуг з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання (центральне опалення) та водовідведення регулюють “Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення; затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року , які є обов'язковими для виконання усіма споживачами і виконавцями послуг незалежно від форм власності і підпорядкованості та регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Вказаним Правилами визначено, що централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
За приписом п.8 названих Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
Натомість затверджена форма типового договору про надання вказаних послуг передбачає укладення договору з особою, яка є власником (наймачем, орендарем) квартири (будинку садибного типу) (далі - споживач), а предметом договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Помічнянське будинкоуправління не є ні споживачем, ні виконавцем послуг, виходячи з основних термінів, що вживаються в Правилах. Господарський суд вважає, що за визначенням основних термінів споживачем є наймач ( власник) квартири (приватного будинку) якому надаються послуги, а виконавцем- житлово-експлуатаційні та водо- теплопостачальні, каналізаційні або інші підприємства і організації, які безпосередньо надають споживачеві комунальні послуги і які у комунальному житловому фонді визначають місцеві органи влади чи самоврядування., а в інших випадках- власник житлового будинку, об'єднання співвласників будинків тощо.
Господарський суд приймає до уваги, що згідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Однак, спір по справі №3/161 за позовом Одеської залізниці до Помічнянського будинкоуправління , по результатах розгляду якого рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.07.2004 року відмовлено в задоволенні позову не є підставою для припинення провадження у справі згідно до п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесульного кодексу України, оскільки вказаний позов було заявлено з інших підстав.
Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року “Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення;» не містять положень щодо обов'язковості та порядку укладання договору виробником послуг із постачальником послуг - підприємством, що одержує послуги від виробника та постачає їх виконавцеві або споживачеві, тобто діє як посередник щодо надання послуг між виробником і споживачами.
Господарським судом не приймається до уваги та визнається як необґрунтоване посилання позивача в позовній заяві на положення п.7 Правил надання населенню послуг з водо- теплопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1497 від 30.12.1997 року, оскільки Постановою Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005 року, одночасно із затвердженням “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення;» вони визнані нечинними.
Натомість, господарський суд приходить до переконання, що визначальним для вирішення спору, враховуючи неузгодженість позицій сторін, є положення “ Порядку визначення виконавця житлово- комунальних послуг у житловому фонді“, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства №60 від 25.04.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №541/10821 19.05.2005 року, який розроблено відповідно до Закону України “Про житлово- комунальні послуги» (п.1.1).
Відповідно до вказаного Порядку органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків визначаються виконавці таких житлово- комунальних послуг: з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення. Згідно п.1.4 Порядку виконавець житлово- комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків, коли власник ( власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово- комунальних послуг самостійно. Крім того, п.1.3 Порядку визначає, що виконавцем житлово- комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово- комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України “Про житлово- комунальні послуги». Позивачем не спростовано твердження відповідача про те, що на даний час у нього відсутня технічна можливість забезпечити виконання обов'язків по наданню послуг з теплопостачання.
Крім того, в судове засідання відповідачем надано рішення виконавчого комітету Помічнянської міської ради №111 від 26.07.2007 року, згідно до якого виробником і виконавцем послуг централізованого теплопостачання в комунальному житловому фонді для населення м.Помічна визначено Знам'янське будівельно- монтажне експлуатаційне управління №3 в особі Одеської залізниці. Таким чином, в період розгляду справи судом рішенням органу місцевого самоврядування визначено саме позивача виконавцем послуг, тому позовні вимоги про спонукання відповідача на укладання договору на теплопостачання не грунтуються на вимогах закону.
Доказів про скасування чи зміну вказаного рішення до суду не подано.
Господарський суд прийшов до висновку про те, що договір, про який йдеться, не є таким, укладання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, зокрема враховуючи положення ч.6 ст. 179 Господарського кодексу України, оскільки фактично мова йде про укладення договору між сторонами, які не вияляють бажання на здійснення господарських правовідноси, фактично відсутнє волевиявлення сторін.
За ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом, і день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладання відповідного договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Господарським судом враховується, що заявником , при викладенні позовних вимог не враховано те, що на вирішення суду передаються спори, що виникають при укладанні договорів, тобто при досягненні сторонами згоди по всіх істотних умовах, тому суд, вирішуючи переддоговірний спір вирішує питання щодо правомірності пропозицій редакції договору кожної з сторін, а не вносить зміни до редакції пунктів договору, який сторонами ще не укладений.
Частинами 3 та 4 ст. 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні,... або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договорів... При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення..., примірного договору... типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно до ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одеська залізниця не довела господарському суду, що Помічнянське будинкоуправління ухиляється від укладення господарського договору за державним замовленням, або укладення якого є обов'язковим на підставі закону, або є випадком, встановленим законом. Правові підстави для зобов'язання відповідача укласти договір, про який йдеться у позовній заяві у господарського суду відсутні.
Проаналізувавши обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача в частині зобов'язання відповідача укласти договір у редакції, запропонованій Одеською залізницею, господарський суд відмовляє в задоволенні позову також з наступних підстав. З наданого позивачем проекту договору на поставку теплової енергії від 19.10.2006 року вбачається, що Одеська залізниця забезпечить постачання теплової енергії у вигляді опалення в обсязі, обумовленому договором, а виконавець послуг виконує оплату за використану теплову енергію. Відповідач оспорив покладення на нього обов'язків виконавця і суд прийшов до переконання про необхідність врахувати позицію відповідача при розгляді спору, оскільки він таким не є. Крім того, запропонований проект договору не відповідає вимогам ст. 180 Господарського кодексу України щодо включення до договору істотних умов про кількість, вартість, строки та порядок надання послуг з теплопостачання. Крім того, до розділу 3 договору “Порядок розрахунків за теплову енергію» включено умови про оплату наданих послуг враховуючи використаний мазут, а в розділ 4 “Врахування теплової енергії»- урахування теплової енергії пропонується проводити розрахунковим шляхом по кількості використаного природного газу.
Поряд з цим, статтею 26 Закону України “Про житлово- комунальні послуги» передбачено, що і стотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.
А положення ст. 22 Закону України “Про житлово- комунальні послуги» визначають виробника послуг зобов'язаним : укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг; виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил; проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; впроваджувати ресурсозберігаючі та новітні технології виробництва житлово-комунальних послуг; здійснювати технологічний облік матеріальних та енергетичних ресурсів; надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.
Належне виконання виробником послуг покладених на нього обов'язків можливе лише при безпосередньому підтриманні правовідносин з споживачами або виконавцями.
Натомість, стаття 24 вказаного Закону, якою визначено права та обов'язки балансоутримувача надає йому право на укладання господарських договорів про надання житлово- комунальних послуг (п.3).
Враховуючи викладене, господарський суд визнає позов безпідставним, в позові відмовляє повністю.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.
Суддя