Справа № 2-а-124/09 р.
м. Донецьк 19 березня 2009 року
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі: головуючої судді Тимченко О.О.,
при секретарі Кир'язієві О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пращ і соціального захисту населення Будооннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки, -
6 лютого 2009 року, позивач ОСОБА_1і. , звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки, вказавши, що він за своїм соціальним статусом відноситься до категорії ветеранів війни, має статус «Інвалід війни третьої групи» відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право щорічно до 5 травня отримувати щорічну разову грошову допомогу в розмірі семі мінімальних пенсій за віком. В 2007 році йому була сплачена допомога в розмірі 300 грн, а в 2008 році - 350грн.. що не відповідає вимогам діючого законодавства. Просить суд стягнути з відповідача но його користь недоотримані суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки у розмірі 5559 гри.
В судове засідання позивач не з'явився, суду надана заява з прохання розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача, що діє на підставі довіреності, від імені та в інтересах відповідача, у судове засідання не з'явився, суду надана заява с проханням розглядати справу за його відсутності. В задоволенні позовних вимог про стягнення недотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 рік просить відмовити, оскільки , відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. В зв'язку з чим, позивачу було сплачено допомогу із розрахунку розміру сум, визначених Законом України «Про державний бюджет» та роз'ясненнями головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії Б № 178491 від 19.02.2001 року.
Згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року позивачу щорічно, до 5-го травня, повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, тобто позивачу у відповідності з положенням ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанов КМУ № 486 від 11.04.2002 року та № 425 від 31.03.2003 року, виплати якої здійснюються органами праці та соціального захисту населення, яким є Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, на підставі чого, у 2007 році відповідачем повинно було провадити виплати, виходячи з наступного розрахунку: 410 грн. 06 коп. (розмір мінімальної пенсії вставлений Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року) * 7 = 2870,42 гривень .
Як вбачається з довідки, виданої управлінням праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради на користь позивачки у 2007 році відповідачем було сплачено 300 гривень. Тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню недосплачена сума щорічної разової допомоги за наступним розрахунком: 2870,42 - 300= 2570,42 гривень.
Законом України « Про Державній бюджет України на 2008 рік та внесенні змін до деяких законодавчих актів України » редакція ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту » була змінена. Відповідно до цих змін розмір разової лопомоги до 5 травня повинен визначатись Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень. Що й було зроблено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року N° 183, якою розмір разової допомоги до 5 травня вказаної категорії громадян становить 400 гривень. Проте відповідно до Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п. 20 ст. 67 розділу 2 « Внесення змін до деяких законодавчих актів » вказаного Закону визнані неконституційними.
Тобто позивачу у відповідності з положенням ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту» та постанов КМУ № 486 від 11.04.2002 року та № 425 від 31.03.2003 року, виплати якої здійснюються органами праці та соціального захисту населення, яким є Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, на підставі чого у 2008 році відповідачу повинні були провадитись виплати, виходячи з наступного розрахунку:
481 грн. (розмір мінімальної пенсії вставлений Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008») х 7 = 3367 грн.
Як вбачається з довідки, виданої) Управлінням праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради на користь позивача у 2008 році відповідачем було сплачено 350 гривень. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недосплачена сума щорічної разової допомоги за наступним розрахунком: за 2008 рік -3367-350 гривень = 3017 гривен.
Згідно із ч. 2 ст. З Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно із ст.21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Як вбачається із вимог ч. 3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 46 Конституції України, гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із положень ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить АО юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007, №6-рп/2007, питання складання, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України.
Вимоги щодо Закону України «Про Державний бюджет України» містяться в частині другій ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України.
Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України та s. 2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету, як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дії чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплене і в ч.З ст.27 Бюджетного кодексу України.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України).
Таким чином, аналізуючи обставини справи суд дійшов висновку, що було порушено право позивача на виплату йому разової допомоги до 5 травня за 2007,2008 роки , згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки саме цей закон у повній мірі гарантує позивачу найбільший розмір допомоги, а Закони України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік» знижує зміст та обсяг існуючих прав позивача, що суперечить вимогам Конституції України.
На підставі викладеного та у відповідності до ст.ст. 2, 7-9, 18, 99,100, 159-161 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 2, 13, 17-1, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 3, 8 ч.1, 19 ч.2, 21, 22, 46, 48, 64 ч.1 Конституції України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівського районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки - задовольнити.
Визнали неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про відмову ОСОБА_1 в виплаті недоотриманої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 рок із розрахунку семи мінімальних пенсій за віком.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради за рахунок Держбюджету України на користь ОСОБА_1 недосплачену разову грошову допомогу за 2007, 2008 роки у розмірі 5587,42 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 42 копійки).
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Будьоннівській районний суд м. Донецька шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження ,якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений законом строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.