Дата документу 24.04.2020
Справа № 937/2374/20
Провадження № 2/937/1711/20
24 квітня 2020 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Бахаєва І.М.,
за участю секретаря Фурсової Л.І.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дуди С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту та стягнення позикових грошових коштів,
До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області звернулася позивачка ОСОБА_2 з позовом ОСОБА_1 , в якому просить встановити юридичний факт укладення між нею та відповідачем договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 на отримання із позику грошової суми 3 250 000 грн., та укладення Додаткової Угоди №15/04-00 від 12.02.2016 р. до Договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015, а також просить стягнути з відповідача на свою користь позикові грошові кошти, в якості боргу, на суму 150000 грн.
Позов обґрунтований тим, що сторони перебувають в офіційному шлюбі, а позивачці на підставі договору дарування від 22 березня 2013 року належать грошові кошти у розмірі 30000000 гривень. За Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 21.05.2018 р Договір дарування від 22 березня 2013 року був визнаний дійсним. Рішення набрало законної сили. Зазначає що у липні 2015 року між нами був укладений договір зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 на грошову суму 3250000 грн. Строк повернення зазначався на протязі трьох років. Факт отримання грошових коштів підтверджується актом прийому передачі від 16.07.2015. За додатковою угодою №15/04-00 від 12.02.2016 р. до Договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 вони погодили дію договору до 16 липня 2021 року. За Додатковою Угодою №15/04-01 від 15.04.2016 до Договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 сторони погодили термін повернення отриманих коштів на протязі 365 днів. За актом прийому передачі коштів від 15.04.2016 до Додаткової угоди від 15.04.2016, до Договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 відповідач повернув кошти.
Позивачка зазначає, що в рамках діючого договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 відповідач знову отримав у неї грошову суму у розмірі 3 250 000 грн., строком до 06 січня 2021 року, вказане підтверджується актом прийому передачі коштів від 08 січня 2020 року до Договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015. Наприкінці січня 2020 року у позивачки виникла необхідність в поверненні грошових коштів з чим вона звернулась до відповідача. Однак на її письмові вимоги про дострокове часткове повернення грошових коштів у сумі 150 000 грн. та 250 000 гривень відповідач відповів відмовою, вказуючи що позикові грошові кошти є спільними сумісними коштами їхнього подружжя, а тому вважав договір позики не укладеним.
Отже, позивачка зазначає, що діями відповідача порушені її матеріальні права, за поновленням яких вона звернулася до суду.
01 квітня 2020 року у цивільній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 квітня 2020 року.
08 квітня 2002 року від представника відповідача адвоката Дуди С.В. до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач по справі заперечує щодо задоволення позову з наведених позивачем обставин.
Вказують що відповідач дійсно підписував перелічені позивачкою договір зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 та додаткові угоди до нього, а також акти прийому передачі грошових коштів в 2015 р., в 2016 р. Дійсно отримував описані суми грошових коштів, навіть відображав їх в електронних деклараціях. Також отримав в борг в січні 2020 р. у розмірі 3250000 грн. для ведення бізнесу, але строк обов'язку повернення грошових коштів настане лише в січні 2021 року, підписуючи зазначені угоди та акти, вважав що це документи їх внутрішніх взаємовідносин, не надавав такого офіційного значення, а тому не вбачає підстав для термінового повернення 150 тисяч грн. На підставі викладеного, вважають, що підстав для задоволення позову ОСОБА_2 немає.
Відповіді на відзив від представника позивача - адвоката Скворцової О.В. до суду не надходило.
10 квітня 2020 року у справі проведено підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання позивачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Скворцова О.В. не з явились, від представника надійшла заява у якій вона просить розглядати цивільну справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, посилаючись на письмові докази долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дуда С.В. позов не визнав в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Щодо задоволення позовної вимоги встановлення факту укладення договору безпроцентної позики послався на розсуд суду, підтвердивши що дійсно відповідач підписував вказаний договір а також додаткові угоди до нього, а також підтвердив факт отримання грошових коштів від позивачки у безпроцентну позику. У задоволенні позовної вимоги щодо стягнення грошових коштів у сумі 150 000 гривень просив відмовити у зв'язку з тим, що термін повернення коштів ще не настав.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дуда С.В., дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 1 ст. 15 ЦК України вказує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 11 серпня 1990 року.
Позивачці на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування від 22 березня 2013 року належать грошові кошти у розмірі 30 000 000 гривень. За нормами СК України ці кошти є особистим майном позивачки.
Вказаний договір дарування грошових коштів від 22 березня 2013 року був визнаний дійсним на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 21 травня 2018 року № 320\3403\18 , яке набуло законної сили.
16 липня 2015 року сторонами по справі укладений договір зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 р. на грошову суму 3 250 000 грн. Строк повернення грошових коштів на протязі трьох років.
Факт отримання грошових коштів підтверджується актом прийому передачі від 16.07.2015 р За додатковою угодою №15/04-00 від 12.02.2016 р. до Договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 р.. сторони погодили дію договору до 16 липня 2021 року.
За Додатковою Угодою №15/04-01 від 15.04.2016 р. до Договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 р.. сторони погодили термін повернення отриманих коштів на протязі 365 днів.
За актом прийому передачі коштів від 15.04.2016 р. до Додаткової угоди від 15.04.2016 р., до Договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 р. відповідач повернув кошти.
В рамках діючого договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 р. відповідач отримав в позивачки грошову суму у розмірі 3 250 000 грн., у позику строком до 06 січня 2021 року, вказане підтверджується актом прийому передачі коштів від 08 січня 2020 року.
Згідно з вимогами ст. 64 СК України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонено законом, щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної власності подружжя.
10 лютого 2020 року позивачка звернулася до відповідача з письмовою вимогою повернути частково грошові кошти у сумі 250 000 грн. за вказаним договором безпроцентної позики. Вказаний факт підтверджується відповідною вимогою про виконання майнових зобов'язань, вх. 2/10-02 від 10 лютого 2020 року.
Не отримавши належної відповіді, позивач повторно звернулася з письмовою вимогою від 03 березня 2020 року ,вх. 3\03-03 від 03 березня 2020 року до відповідача про повернення коштів у сумі 150 000 грн.
17 березня 2020 року відповідач відмовив у поверненні грошових коштів, про що надав позивачці відповідь у якій вказав що позикові грошові кошти є спільними сумісними коштами їх подружжя, а тому він має право на спільне використання вказаних коштів, отже, не вбачає законних підстав для повернення коштів, а пролонгований договір безпроцентної позики вважає неукладеним, оскільки на його думку, він суперечить нормам діючого законодавства.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Цивільним Кодексом , а саме: з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того саму роду і такої самої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, відповідно до вимог Цивільного Кодексу України акт прийому передачі коштів від 08.01.2020 р., до Договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16.07.2015 р., на отримання грошової суми 3 250 000 грн., є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у частині визнання факту укладення між сторонами по справі договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16 липня 2015 року на отримання в позику грошової суми 3 250 000 грн. (три мільйони двісті п'ятдесят тисяч) гривень , та укладення додаткової угоди №15/04-00 від 12 лютого 2016 року до договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16 липня 2015 року.
Суд вважає , що позивачем не доведено факт порушення позичальником (відповідачем) умов договору про надання безпроцентної позики.
Тому, в іншій частині позовних вимог позивачці слід відмовити, оскільки строк повернення грошових коштів за договором не настав, за умовами договору позики строк повернення коштів спливає 06.01.2021 року, тому будь-яких підстав для термінового повернення коштів, з матеріалів справи не вбачається.
Керуючись ст. ст. 12, 141, 241-246, 258, 263-265 ЦПК України, ст. 64 СК України, ст.. 509, 1046, 1047 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту та стягнення позикових грошових коштів - задовольнити частково.
Встановити юридичний факт укладення між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , Договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16 липня 2015 року, на отримання в позику грошової суми 3 250 000 грн., та укладення Додаткової Угоди №15/04-00 від 12 лютого 2016 року до Договору зворотної безпроцентної позики №16/07-03 від 16 липня 2015 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення суду виготовлений 04 травня 2020 року.
СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ