№2-a-133/08
21 жовтня 2008 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі
головуючої судді Петруня Н. .В.,
при секретарі Вдовіченко Т.О.,
за участю
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
представника третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, третя особа -Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання неправомірною відмови по перерахуванню і виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 р.р, -
23 вересня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій неправомірними в зв'язку з відмовою в перерахунку і виплаті недоотриманих сум допомоги на оздоровлення за 2004, 2005- 2008 роки, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чернобильскої катастрофи», і їх стягнення, зазначивши, що він являвся інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, але незважаючи на вимоги зазначеного Закону відповідач виплатив йому допомогу на оздоровлення в 2004 році - 21, 50 грн., в 2005 році - 90грн., в 2007 році - 90грн., в 2008 році - 90 грн., в результаті чого недоплата щорічної допомоги на оздоровлення за зазначений період склала 5764, 50 грн. Однак позивач йому відмовив в перерахунку и не виплатив вказану заборгованість, в зв'язку з чим просив визнати дії відповідача неправомірними і стягнути з нього на його користь 5764, 50 грн.
10 жовтня 2008 року ОСОБА_1 уточнив свої вимоги, виключивши з позовних вимог недоплату за 2008 рік і просив визнати неправомірною відмову по перерахуванню і виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та стягнути щорічну допомогу на оздоровлення за 2004р., 2005р., 2007р.в сумі 3754, 50 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, його представник, підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній та уточнюючій заявах.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні і у запереченнях позовні вимоги не визнала і просила відмовити в їх задоволенні, оскільки відповідач під час виплати ОСОБА_5 щорічної допомоги на оздоровлення в 2004-2007 p.p. діяв відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " та Законів України "Про державний бюджет" на відповідні роки і здійснював зазначені виплати в межах затверджених кошторисом асигнувань. Крім того, зазначила, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через пропуск строку для звернення до суду за захистом порушених прав.
Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Донецькій областів ОСОБА_4 в судовому засіданні заперчував проти заволення позовних вимог, оскільки вважає, що дії відповідача є правомірними і виплати здійснювалися ним відповідно до діючого законодавства в межах затверджених кошторисом асигнувань.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача та третьої особи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відповідно до посвідчення виданого 7 жовтня 1993 року (а.с.5) має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян". Відповідно експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної Ради від 16 лютого 1993 року (а.с. 8) ОСОБА_1 встановлено що захворювання, яким він страждає, пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та виконанням обов'язків військової служби.
2 березня 2004 року ОСОБА_6 встановлено третю групу інвалідності безстроково у зв'язку із захворюванням, викликаним аварією на Чорнобильській АЄС (а.с.9).
Згідно довідки УПСЗН Костянтинівської міської ради № 01-22-3028-06 від 21 жовтня 2008 року (а.с. ) ОСОБА_1 були сплачені суми на оздоровлення в наступних розмірах:
за 2004 рік (15 грудня 2004 року) - 21 грн. 50 коп.; за 2005 рік (17 листопада 2005 року) - 90 грн.; за 2006 рік (22 вересня 2006 року) - 90 грн.; за 2007 рік (19 квітня 2007 року) - 90 грн.
Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 5 березня 2008 року (а.с. 2, 3) ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку щорічної допомоги за 2004-2007 роки.
Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам третьої групи - в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Згідно частини 7 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати для обчислення щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати.
Відповідно до Закону України від 27 листопада 2003 року №1344-У1 розмір мінімальної заробітної плати в грудні 2004 року становив 237грн.; відповідно до Закону України № 2285-IV від 23 грудня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати в листопаді 2005 року становив 332 грн.; згідно Закону України № 3235-IV від 20 грудня 2005 року розмір заробітної плати в вересні 2006 року становив 375 грн.; відповідно до Закону України № 489-V від 19 грудня 2006 року розмір заробітної плати в квітні 2007 року становив 420 грн.
Відповідно до Закону України № 3235-4 від 20 грудня 2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати і даний Закон в цій частині не визнаний не конституційним.
Зі змісту вимог вищезазначених законів України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004, 2005, 2007 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону'України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Приймаючи до уваги викладене суд вважає, що в 2004, 2005, 2007 роках стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була чинною, тому дії відповідача в частині відмови в перерахунку щорічної грошову допомогу на оздоровлення за цей період є неправомірними.
За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи", відповідач зобов'язаний був виплатити позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 рік у розмірі 3754, 50 грн. з наступного розрахунку:
• - 2004 рік - 237 х 4 = 948 грн.;
• - 2005 рік- 332x4 = 1328 грн.;
• - 2007 рік - 420x4 = 1680грн., а всього 3956 грн. Враховуючи, що позивачем фактично отримано щорічну допомогу на
оздоровлення за 2004, 2005, 2007 рік у загальному розмірі (21, 50 грн. + 90 грн. + 90 грн.) 201 грн. 50 коп., на користь ОСОБА_1 з відповідача підлягає стягненню (3956 грн. - 201, 50 грн.) = 3754 грн. 50 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення недоотриманої щорічної суми на оздоровлення за 2004-2007 роки слід відмовити.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, в тому що відповідач повинен був здійснювати виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення в 2004-2007 роках керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийняті нових законів, або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Окрім того, частиною першою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Отже, цим Законом Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не віповідає розміру, встановленому іншими законами України. Приймаючи до уваги, що ні Верховна рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними
нормативними актами при вирішенні данного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати за 2004, 2005, 2007 роки, а не постанови Кабінету України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на пропущення позивачем річного строку для звернення з позовом до суду про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки оскільки відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду і позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Частиною першою ст. 13 Закону України " "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її, зокрема, за пошкодження здоров'я або втрату працездатності гомадяним та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Згідно ст. 94 КАС України суд вважає, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.
На підставі ст.ст. 19, 22 Конституції України, ч.1 ст. 13, ст. ст.48, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік, "Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", рішення Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 6, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління
праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, третя
особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій
області, про визнання незаконною відмови по перерахуванню і виплаті
щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2004р., 2005р., 2007р., задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради стосовно відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2004р., 2005р., 2007р. неправомірними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ч. 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2004, 2005, 2007 роки в розмірі 3754 (три тисячі сімсот п*десят чотири) гривень 50 копійок за рахунок коштів Державного бюджету України. Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги і надсланням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, посанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вонане скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.