Дата документу 07.05.2020
Справа № 334/471/20
Провадження № 2-а/334/90/20
07 травня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Добрєва М.В., за участю секретаря Череп М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП м.Запоріжжя капрала поліції Боршош Наталії Віталіївни,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом капрала Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Боршош Наталії Віталіївни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначив, що 12 січня 2020 року капралом Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Боршош Н.В. було складено постанову серія ЕАК № 1968575 від 12.01.2020 року про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. за порушення п.9.2.6 ПДР України. Вважає постанову протиправною, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення. Позивач просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1968575 від 12.01.2020 року.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач до суду не з'явився, відзив на позов не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином рекомендованим листом із повідомленням. З огляду на що його неявка не може бути визнана такою, що вчинена з поважних причин.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом постанови про адміністративне правопорушення ЕАК № 1968575, 12.01.2020 року о 22 год.20хв. год. у м. Запоріжжя, по греблі Днепрогесу від площі Запорізької у напрямку вул. Гребельної ОСОБА_2 керував транспортним засобом та виїхав на кільце при зеленому сигналові світлофора, він рухався у лівому ряду проїзної частини дороги, коли він закінчував проїзд по греблі його наздогнала машина патрульної поліції та зупинила, капрал винесела постанову « про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі», за що відповідальність передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Отже, оскільки відповідач не довів правомірність своїх дій, суд не може пересвідчитися у підставах притягнення позивача до відповідальності за порушення ПДР України.
Також, за відсутності належних доказів, суд позбавлений можливості перевірити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тому, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, якою встановлюється обов'язок суб'єкта владних повноважень у доказуванні правомірності прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів відповідними доказами правомірність винесеної постанови, зокрема, її відповідності як нормам процесуального, так і матеріального права.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора Управління патрульної поліції м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 12.01.2020 року серія ЕАК № 1968575, прийняту інспектором Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Боршош Наталією Віталіївною про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: Добрєв М. В.