№2-a-93/08
10 жовтня 2008 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Чернецький В.А.
при секретарі Купрєєнко А.С.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, третя особа головне ОСОБА_3 державного казначейства у Донецькій області, про стягнення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, -
22 липня 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки. Він обґрунтовував свої вимоги тим, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС та інвалідом третьої групи, і має право у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Відповідач ухиляється від сплати йому вказаних коштів в повному обсязі, проводив виплати за постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року в сумі 21 грн. 50 коп. за 2004 рік, в сумі по 90 грн. з 2005 по 2008 роки включно, а всього 381 грн. 50 коп.. За його розрахунком відповідач повинен був сплатити йому за вказаний період часу усього 7556. В зв'язку з тим, що вказані дії відповідача є протиправними, просив стягнути на його користь з ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2008 роки в розмірі 7174, 5 грн.
Ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові. Заперечував проти застосування позовної давності, посилаючись за Закон України "Про радіаційну небезпеку".
Представник відповідача ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2004 році в розмірі 21грн.50коп., а в 2005-2008 роках в розмірі по 90грн. на рік, здійснені у відповідності до вимог ст.ст.48, 62, 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому враховувалось, що у відповідності до ст.62 вказаного закону роз'яснення порядку його застосування проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання всіма органами виконавчої влади та суб'єктами господарювання. Згідно з п.37 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія ч.4ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинена на 2006 рік в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Ця ж норма була встановлена на 2007 рік пунктом 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Тобто, компенсаційні виплати позивачу призведені у встановлених урядом розмірах. Наполягав на застосуванні судом строків позовної давності, які передбачені ст.99ч.2 КАС України.
Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області надав до суду клопотання про розгляд справи в його відсутність (проти чого сторони не заперечували).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які є в справі, судом встановлено наступне:
Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має 1 категорію і 3 групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.4, 5), та що також було визнано сторонами.
Позивач отримав 3 групу інвалідності, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, ще до 2004 року і з цього часу стоїть на обліку у відповідача у цьому статусі (а.с. 7-8).
Згідно довідки відповідача, позивачу сплачувалася щорічна грошова допомога на оздоровлення:
• - за 2004 рік в розмірі 21 грн. 50 коп. (15.12.2004 року);
• - за 2005 рік в розмірі 90 грн. (17.11.2005 року);
• - за 2006 рік в розмірі 90 грн. (22.09.2006 року);
• - за 2007 рік в розмірі 90 грн. (19.03.2007 року),
• - за 2008 рік в розмірі 90 грн. (17.06.2008 року),
всього загальна сума сплаченої допомоги за вказаний період часу на оздоровлення складає 381 грн. 50 коп. (а.с. 34).
Абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон) передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Згідно частини 7 статті 48 Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідач сплачував позивачці передбачену частиною 4 статті 48 Закону щорічну допомогу на оздоровлення, але у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 2003 року по 2007 рік, та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ОСОБА_4 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ОСОБА_4 та законами України.
При виплаті позивачеві щорічних сум на оздоровлення, передбачених ст. 48 Закону, відповідачем не були враховані вказані положення ОСОБА_4 України, та вимоги ст. 48 Закону, відповідно до яких сплаті за виниклих правовідносин підлягала щорічна допомога у розмірі 4 мінімальних заробітних плат на момент виплати й будь-який інший розмір щорічної допомоги на оздоровлення Законом не встановлювався.
Відповідно до Закону України від 20.12.2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на
2006 рік» дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на
2007 рік» дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
У 2008 році відповідач знов порушив діюче законодавство та нарахував допомогу на оздоровлення, посилаючись не на спеціальній Закон, а на Закон "Про державний бюджет України на 2008 рік" та на визначені вище Постанови КМУ. У Рішенні Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня
2008 року (п.5.3) визначено, що ухвалюючи Рішення № 6-рп/207 від 09 липня 2007 року Конституційний Суд звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 ОСОБА_4 України, ст.4, 27 Бюджетного Кодексу при подготовці, прийнятті та введенні в дію закону Держбюджет, який повинен тільки встановлювати доходи та видатки на загальносуспільні потреби. А тому Закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обовязків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими Закона України. Посилаючись на це, Конституційний Суд визнав неконституційними положення Закону України про Держбюджет на 2008 рік стосовно обмеження прав, пільг, гарантій і компенсацій (ст.36-100). Тобто, відповідач повинен був сплатити позивачу у 2008 році 2100 грн. замість сплачених 90 грн.
Відповідно ст. 8 ОСОБА_4 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України та повинні відповідати їй. ОСОБА_4 - є нормами прямої дії.
Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (справи «Проніна проти України», «Кечко проти України»).
Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішені справи керується
принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування ОСОБА_4 України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як ОСОБА_4 України так і закону.
Відповідно ст. 16 ОСОБА_4 України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Відповідно ст. 22 ОСОБА_4 України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України. Суд вирішує справи на підставі ОСОБА_4 та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені ОСОБА_4 та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_4 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Зі змісту вимог вищенаведених законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2003-2005, 2007-2008 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлений у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України до липня 2005 року будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2003-2005, 2007-2008 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно Закону України № 1328 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2003 рік", передбачено мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2003 року - 185 грн. на місяць, з 01.12.2003 року - 205 грн. на місяць.
Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік" встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі: з 01.01.2004 року по 01.09.2004 року - 205 грн. на місяць, з 01.09.2004 року -237 грн. на місяць.
Відповідно до ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений: з 01.01.2005 року - 262 грн. на місяць, з 01.04.2005 року - 290 грн. на місяць, з 01.07.2005 року - 310 грн. на місяць, з 01.09.2005 року - 332 грн. на місяць.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 01.01.2007 року встановлений розмір мінімальної заробітної плати 400 грн. на місяць, з 01.04.2007 року - 420 грн. на місяць, з 01.07.2007 року - 440 грн. на місяць, з 01.10.2007 року - 460 грн. на місяць,
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» - 525 грн..
Тобто, на час виплат позивачу допомоги розмір мінімальної заробітної плати складав: у листопаді 2004р. - 237 грн., у листопаді 2005р. - 332 грн., у березні 2007р. - 400 грн., у 2008р. - 525грн., а усього за 2004-2005, та 2007-2008 p.p. відповідачем було сплачено - 291 грн. 50 коп.
Таким чином, допомога на оздоровлення повинна була складатися з наступних сум:
• - за 2004р. в розмірі 948 грн. (237 х 4);
• - за 2005р. в розмірі 1328 грн. (332 х 4);
• - за 2007р. в розмірі 1600 грн. (400 х 4),
• - за 2008р. в розмірі 2100 грн. (525 х 4), а всього за вказані роки - 5976 грн..
Суд не бере до уваги 2006 рік, бо Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, тому за 2006 рік сума допомоги нарахована вірно.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що дії відповідача по зменшенню сум щорічної допомоги позивачу за 2004-2005, 2007-2008 роки є неправомірними і позивач повинен був отримати допомогу на оздоровлення за вказані роки у визначених вище розмірах.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Виплата щорічної допомоги на оздоровлення є щорічною та виплачується протягом року. Тому, про порушення свого права, якщо позивач вважав своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Будь яких поважних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тому, пропуск такого строку є підставою для відмови позивачу у задоволенні його вимог про стягнення відповідних сум на оздоровлення за 2004 -2006 роки.
До кінця 2007 року відповідач не провів повний розрахунок з позивачем по сплаті допомоги на оздоровлення не зважаючи на рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007. Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення недорахованих щорічних сум допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки підлягають задоволенню як заявлені у строках позовної давності.
Таким чином, суд вирішує позов задовольнити частково та зобов'язати відповідача виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення, які передбачені ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 та за 2008 роки з урахуванням вже виплачених сум в розмірі за 2007 рік- 1501 грн. (1600-90), за 2008р.-2010 грн. (2100-90), а усього -3520 грн..
Виплата щорічної допомоги на оздоровлення є щорічною та виплачується до кінця відповідного року. Тому, про порушення свого права, якщо позивач вважав своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Будь яких поважних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тому, пропуск такого строку є підставою для відмови позивачу у задоволенні його вимог про стягнення відповідних сум на оздоровлення за 2003 -2006 роки.
До кінця 2007 року відповідач не провів повний розрахунок з позивачем по сплаті допомоги не зважаючи на рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007. Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення недорахованих щорічних сум допомоги на оздоровлення за 2007р. підлягають задоволенню як заявлені у строках позовної давності.
В іншій же частині позову слід відмовити за пропуском позивачем строків позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 95, 116, 117 ОСОБА_4 України, ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 99ч.2, 100 ч.1, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області) «про стягнення заборгованості» задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2007 та 2008 роках.
Зобов'язати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області виплатити ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007 та 2008 роки в розмірі 3520 (три тисячі пят'сот двадцять) гривень шляхом перерахування з розрахункового рахунку №35213023001529, КПК 2501250, КЕКВ 1341 в УДК м. Костянтинівка Донецької області, МФО 834016, ОКПО 03197428..
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного
суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання
заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,
якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.