№2-2453/09
6 квітня 2009 року
м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мазурик О.Ф., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві ради, третя особа: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності на гараж,
Позивачка - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Голосіївської районної в м. Києві ради про визнання права власності на гараж.
Вказана позовна заява підлягає поверненню позивачу з наступних підстав.
Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ст. 119 ЦПК України.
Для того, щоб визначити, чи підлягає прийняттю позовна заява із відкриттям провадження у справі, суддя зобов'язаний перевірити відповідність позовної заяви вимогам ст. 119-121 ЦПК України встановити спірні правовідносини, що виникли між сторонами, визначити норму матеріального права, яка підлягає застосуванню у даному випадку. Не вирішуючи цих питань, суддя не зможе виконати завдання, покладені на нього на стадії прийняття позовної заяви і відкриття провадження у справі.
Пред'явлена позовна заява ухвалою суду від 11.03.2009 року була залишена без руху, оскільки позивачка в позовній заяві:
в порушення в имог п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не зазначила ціну позову;
в порушення вимог п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не зазначила докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
в порушення вимог ч. 4 ст. 119 ЦПК України позивачка сплатила державне мито в меншому розмірі ніж передбачено п. п. «а» п. 1 ст. 3 Декрету KM України «Про державне мито».
Для усунення цих недоліків судом був установлений строк до 23.03.2009 року, які позивачкою не виконані.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеженні, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 р.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога зазначення в позовній заяві ціни позову, доказів, що підтверджують кожну обставину порушення права позивача відповідачами, наявність підстав для звільнення від доказування та надання документу, що підтверджують сплату судового збору у з підстав, передбачених законом не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Згідно ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить судовий збір, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що у зазначений в ухвалі строк вказані недоліки не усунуті, заява про продовження строку для усунення недоліків до суду не надходила, позовна заява відповідно до ст. 121 ЦПК України підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 119-121 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві ради, третя особа: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності на гараж вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.