Справа № 2-а-287/08 р.
м. Донецьк 24 грудня 2008 року
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі: головуючого судді Тимченко О.О.,
при секретарі Кир'язієві В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки,-
З листопаду 2008 року, ОСОБА_1, звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька із позовною заявою до управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки, вказавши, що він являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС 2 категорії і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, як постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до закону має право на отримання щорічної суми на оздоровлення. Згідно до відповіді Будьоннівського УПСЗН йому було сплачено суму на оздоровлення у розмірі за 2004-2005 роки -26,70 грн., за 2006 рік- 100 грн., за 2007 рік -100 грн, за 2008 рік - нараховане 100 грн. але не сплачено, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Просить суд стягнути з відповідача на його користь недоотримані суми на оздоровлення за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки року у розмірі 8662,00 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, суду надана заява з проханням розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, суду надана заява з проханням розглядати справу за його відсутності, проти позову заперечує, оскільки розмір виплаченої ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення був визначений на підставі законодавчих актів, згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, № 562.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідача, в особистих поясненнях котрих немає необхідності, за матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 50 Конституції України передбачено, що кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держаного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій , виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином , відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держаного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, зокрема , пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи другої категорі.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 3054-111) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії 2 и 3 категорій - відповідно 5 та 3 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Як вбачається із довідки Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної в м. Донецьку ради виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 рік - у розмірі 26,70 гривень, за 2005 рік - у розмірі 26,70 грн„ за 2006 рік у розмірі - 100 грн., за 2007 рік у розмірі 100 грн., за 2008 рік нараховане, але буде сплачено за наявності фінансування у розмірі 100 грн., тобто розмір встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 " Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " (далі - постанова № 836), та постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 " Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова №562).
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його вимог про виплату різниці між розміром допомоги, установленими постановами № 836, № 562 і Законом № 3054-ІІІ, Управління посилалося на ст. 62 Закону № 3054-ІІІ, вважаючи, що Кабінет Міністрів України правомірно з урахуванням реальних можливостей бюджету визначив зазначений розмір щорічної допомоги, яка й була отримана позивачем).
Однака суд не може погодитися з такими доводами відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права.
Згідно із частиною 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішуванні даного спору підлягають застосуванню норми ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003,2004,2005,2007 роки, а не вказані Постанови КМУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначеною постановою № 836 усупереч Закону № 3054-ІІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для учасників ліквідації 2 категорії - 26 гривень 70 копійок (за грошовою реформою 1996 року).
Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 3054-ІІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеною Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для учасників ліквідації 2 категорії - 100 гривень 00 копійок.
Між тим, з моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишались незмінними до прийняття постанови № 562 від 12.07.2005 року, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Тому оскільки, ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-ІІІ та Закони України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік", яким з 01.01.2003 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 185 гривень, «Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік ", яким з 01.12.2003 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 205 гривень, " Про внесення змін до Закону України " Про державний бюджет України на 2004 рік", яким з 01.09.2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 237 гривень, «Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік ", яким з 01.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 262 гривні, " Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.04.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 290 гривень, " Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.07.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 310 гривень, " Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.09.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 332 гривень, Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", яким розмір мінімальної заробітної плати встановлений : з 01.01.2006 року - 350 гривень, з 01.07.2006 року - 375 гривень, з 01.12.2006 року - 400 гривень, Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" ( в редакції Закону України від 15.03.2007 року № 749-V ), яким розмір мінімальної заробітної плати встановлений : з 01.01.2007 року - 400 гривень, з 01.04.2007 року - 420 гривен, з 01.07.2007 р-440 гривень, з 01.10.2007 року - 460 гривень, « Про Державній бюджет України на 2008 рік та внесенні змін до деяких законодавчих актів України », яким з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 515 гривен а не постановами № 836 та 562.
Згідно зі ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію абзаців, другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2006 рік зупинено.
Тому суд в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості недоотриманої суми на оздоровлення за 2006 рік, що передбачений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - відмовляє.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням на користь ОСОБА_1 грошових сум згідно наступного розрахунку.
З урахуванням отриманої ОСОБА_1 суми за 2004 рік (виплаченої у березні 2005 року, в розмірі 26,70 грн.) сума складе 1158,30 грн. ( 237 х 5 = 1185 -26,70), за 2005 рік (виплаченої у червні 2005 року) сума складає 1422,40 грн. (290 х 5 = 1450 - 27,60), за 2007 рік (виплаченої у липні 2007 року) сума складає 2100 грн. (440 х 5 = 2200 - 100 ), за 2008 рік - сума складає 605 х 5 = 3025 грн. ( оскільки виплата не проводилась) . Усього за 2004, 2005, 2007, 2008 роки розмір недотриманої допомоги на оздоровлення визначений в розмірі 7705,70 грн.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою суд вважає за можливе, у відповідності зі ст. 88 КАС України, звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 11, 86, 88, 159, 161, 163 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005, 2006, 2007,2008 роки - задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради за рахунок Держбюджету України на користь ОСОБА_1 7705,70 грн. ( сім тисяч сімсот п'ять гривень сімдесят копійок), недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки.
Звільнивши відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2006 роки.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя