ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 12/272
24.07.07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»
До Приватного підприємства «Продмаркет плюс»
Про стягнення 8 950,20 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Демченко І.І. -представник (дов. б/н від 20.07.07р.)
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Продмаркет плюс»про стягнення заборгованості у розмірі 8 950,20 грн. (8060,85 грн. -основний борг, 889,35 грн. - пеня), що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 1 від 18.01.2006 р.
Ухвалою суду від 11.05.2007 р. порушено провадження у справі № 12/272 та призначено розгляд справи на 27.06.2007 р.
Судове засідання 27.06.2007 р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою суду від 02.07.07 р. розгляд справи призначено на 24.07.07 р.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалах від 11.05.07 р. та від 02.07.07 р. не виконав.
Представник відповідача в судове засідання 24.07.07 р. не з'явився.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача чи повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд, -
18.01.06 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 1 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору Позивач зобов'язувався продати Відповідачу, а Відповідач купити товари народного споживання (далі - Товар).
Згідно п.п. 1.2.,1.3 Договору кількісні та якісні характеристики Товару, а також його вартість визначаються в накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
В позовній заяві Позивач зазначив, що за видатковими накладними він передав Відповідачу Товар на суму 15757,25 грн. Відповідач повернув Позивачу по зворотній накладній Товар на суму 867,28 грн. та перерахував на рахунок Позивача 6829,14 коп. Отже заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 8060,85 грн.
Проте до позовної заяви Позивачем додано видаткові накладні згідно яких Відповідачем отримано Товар на суму 13396,33 грн., а саме: № Р-00000515 від 24.01.06 р., № Р-00000544 від 25.01.06 р., № Р-00001586 від 07.03.06 р. № Р-00002054 від 27.03.06 р. та № Р-00003008 від 26.04.06 р. № Р-00003012 від 26.04.06 р. № Р-00003566 від 17.05.06 р. та № Р-00004011 від 01.06.06 р. Видаткові накладні, які підтверджували б отримання Відповідачем Товару на суму 2360,94 грн. до позовної заяви не додано.
Згідно п. 2.2 Договору Відповідач зобов'язаний оплатити вартість Товару в повному об'ємі в строк не пізніше ніж 21 днів з моменту отримання Товару за накладною. Остання партія Товару була передана Відповідачу 01.06.06 р. Тобто, Відповідач зобов'язаний розрахуватись за Товар не пізніше 23.06.06 р.
Отже, станом на день розгляду спору, підтверджена первинними бухгалтерськими документами, а саме видатковими накладними, заборгованість Відповідача за отриманий Товар становить 5699,91 грн.
Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 889,35 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника Позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке:
Внаслідок укладення договору, між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав докази про те, що Відповідач отримав Товар на суму 13396,33 грн., та не надав доказів, які підтверджували б отримання Відповідачем Товару на суму 2360,94 грн.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених Позивачем, не надав.
Таким чином, вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 8060,85 грн. необґрунтовані та підлягають задоволенню частково, в розмірі 5699,91 грн.
Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В п. 3.1. Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати послуг, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми невчасно здійсненого платежу за кожен день зволікання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку Позивача сума пені складає 889,35 грн. (розрахунок в матеріалах справи).
Контррозрахунку суму пені Відповідачем суду не надано. Розрахунок пені, наданий Позивачем не відповідає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та розрахований виходячи з іншої суми боргу. А отже, до задоволення підлягає пеня в розмірі 477,85 грн.
Таким чином, позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 889,35 грн. підлягає частковому задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на Відповідача.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 526, 625, 549, 610, 611, 612 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Продмаркет плюс» (01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 20, код 33545634, р/р26001231600060 в філії АКІБ “Укрсіббанк», МФО 300733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»(01133, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 30, код 31405839, р/р 26006301242402 у Київському міському відділенні ПІБ", МФО 322250) 5699 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 91 коп. основного боргу, 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 85 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко