65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1252/20
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву про забезпечення позову за вх.№2-1086/20 від 06.05.2020
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТАНДАРТ"; (вул.Гастелло, буд. 52/1, м. Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 32223787)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (вул. Пароходна, буд. 28, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, код ЄДРПОУ 01125821)
про стягнення 3368810,44 грн.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТАНДАРТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" про стягнення 3368810,44 грн., з яких 3 260 115,84 грн. заборгованості, 1433,35 грн. - 3% річних, 94361,25 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору поставки від 05.06.2019 №357 СМТП, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Євростандарт» зобов'язався поставляти і передавати у власність покупця (ПАТ «Українське Дунайське пароплавство») товари, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар (скраплений газ, дизельне паливо, бензин автомобільний). Вказує, що відповідачем було здійснено лише часткову оплати отриманого товару.
Одночасно із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову (вх.№2-1086/20), в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство) в розмірі 3 260 115,84 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказує, що позивач звертався до відповідача з претензією щодо оплати заборгованості, яка виникла за поставлений товар за договором поставки, копія яких долучена до матеріалів справи. При цьому, зазначає, що відповіді від відповідача на адресу позивача не надходило. Зважаючи на відсутність відповідей на надіслану претензію, відповідач злісно ухиляється від виконання своїх обов'язків за договором поставки, що завдає позивачу збитків. Крім того, представники відповідача на зв'язок з позивачем не виходять, пояснень з приводу строків погашення заборгованості не надають, жодних дій з урегулювання спору не вчиняється. Вказує, що така бездіяльність відповідача є неприйнятною та свідчить про намір відповідача і далі не виконувати взяті на себе зобов'язання.
Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості з відповідача. Вказує, що в матеріалах справи заходяться документи, які цілком підтверджують факт виникнення заборгованості відповідача, часткове погашення ним заборгованості та актуальну суму несплаченої заборгованості, що дає підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Просить накласти арешт на грошові кошти в межах суми фактично несплаченої заборгованості за товар у сумі 3 260 115,84 грн., тоді як ціна позову включає в себе 3% річних та інфляційні витрати та становить 3 368 810,44 грн., вважає, що це не призведе до збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Вважає, що достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Зазначає, що із загальнодоступних джерел в мережі інтернет позивачу стало відомо про те, що відповідачем проводяться торги, де він виступає замовником та закуповує товари на значні суми, що свідчить про відсутність у відповідача подальшого наміру погашати заборгованість перед позивачем та те, що кошти відповідача можуть бути спрямовані в рахунок погашення іншої заборгованості за аналогічний товар (витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем). Наявність оголошень у системі закупівель PROZORRO лише підтверджує факт наявності у відповідача грошей, його небажання розраховуватись по боргах та намір витрачати кошти на інші цілі за новими правочинами з іншими постачальниками.
Крім того, посилається на наявність рішення господарського суду Одеської області у справі №916/3250/19 від 18.02.2020, де з відповідача також стягнуто заборгованість.
Вказує, що відповідач не є відповідальним, є таким, що не дотримується строків оплати та не виконує умови договорів, що в свою чергу ставить під сумнів виконання ним рішення суду в майбутньому.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Положеннями ст.136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ст.137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову
-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9).
Поряд з цим, судом встановлено, що заявником при зверненні до суду із даною заявою про забезпечення позову не було подано належних та допустимих в розумінні приписів ГПК України доказів наявності підстав, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.
Щодо проведення відповідачем заходів із закупівлі товарів, де він виступає замовником, суд зазначає, що ним перевірено надано позивачем інформацію, щодо закупівлі, зокрема, дизельного палива у ТОВ «Солвінг Сістемс» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-01-31-001807-c), канцелярських товарів у ТОВ «РВА «ІРБІС» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-04-15-001811-b), оливи моторної у ТОВ «МІРОІЛ» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-04-17-008806-b), послуг з технічного обслуговування ліфтів у ТОВ «НИКА ЛИФТ» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-03-12-000272-c).
Водночас, зазначене свідчить про ведення відповідачем активної господарської діяльності та наявність активів, що можуть бути використані у такій господарській діяльності, але ніяким чином не підтверджує посилання позивача не можливість ускладення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, докази здійснення відповідачем витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем можуть свідчити, але не обов'язково свідчать про вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. У кожному випадку суд має перевірити та оцінити відповідні докази, надані позивачем на підтвердження імовірності ухилення від виконання зобов'язань, з урахуванням фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
У даному випадку укладання відповідачем правочинів з контрагентами не може доводити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів виконання рішення суду може бути ускладнено або навіть унеможливлено.
Позивач також посилається на наявність судового рішення у справі №916/3250/19 від 18.02.2020 року. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, вказаним рішенням з Приватного акціонерного підприємства «Українське Дунайське пароплавство» на користь Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» стягнуто пеню в сумі 43937,05 грн., 3% річних в розмірі 3984,76 грн., інфляційні витрати в розмірі 5056,72 грн., судовий збір в сумі 22888,83 грн.
Водночас, як вбачається з відомостей ЄДРСР, вказане рішення не набрало законної сили, оскільки було подано апеляційну скаргу.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заявник не довів суду, що невжиття вказаних ним заходів зможе істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову, слід відмовити.
Таким чином, заявником не надано жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання коштів, приховування активів тощо.
Водночас, сам по собі суттєвий розмір позовних вимог не може бути безумовною підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.
У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, господарський суд вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростандарт» про забезпечення позову необґрунтованою, у зв'язку з чим така заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.136, ст.137, 140, 234 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ» (вх.№2-1086/20 від 06.05.2020) про забезпечення позову відмовити
Ухвала набирає чинності 07.05.20 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги з урахуванням положень ст.256, п.4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков