вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову у відстроченні або розстроченні
виконання судового рішення
"04" травня 2020 р. Cправа № 902/484/19
Господарський суд Вінницької області у складі судді - Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 34/745/1 від 07.04.2020 про розстрочку виконання рішення у справі
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)
про стягнення 9313951,16 грн.
за участю секретаря судового засідання: Марущак А.О.
представників сторін:
позивача (стягувача): не з'явився;
відповідача (заявника): не з'явився
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/484/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вимогою до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 9 313 951,16 грн, з яких: 4 034 515,20 грн пеня, 1 645 331,77 грн три проценти річних, 3 634 104,19 грн інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду від 18.10.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 та постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2020, позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Ухвалено стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 017 257,60 грн - пені; 1 645 331,77 грн - 3% річних; 3 634 104,19 грн - інфляційних втрат, 139 709,27 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору. У стягненні 2 017 257,60 пені відмовлено.
08.01.2020 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.
21.04.2020 до суду надійшла заява Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 34/745/1 від 07.04.2020 про розстрочку виконання рішення суду від 18.10.2019 згідно наступного графіка погашення заборгованості:
31.05.2020 - 930 000,00 грн;
30.06.2020 - 930 000,00 грн;
31.07.2020 - 930 000,00 грн;
31.08.2020 - 930 000,00 грн;
30.09.2020 - 930 000,00 грн;
31.10.2020 - 930 000,00 грн;
30.11.2020 - 930 000,00 грн;
31.12.2020 - 926 402,83 грн.
Ухвалою суду від 21.04.2020 заяву Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 34/745/1 від 07.04.2020 призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2020. Запропоновано стягувачу надати письмові пояснення щодо означеної заяви. Заявника ж зобов'язано надати суду належні докази в підтвердження наведених в заяві обставин.
Представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористались, про час та місце розгляду заяви повідомлені ухвалою від 21.04.2020 яка направлена рекомендованою кореспонденцією, та за інформацією з офіційного сайту ДП "Укрпошта" отримана останніми (27.04.2020 позивачем), (28.04.2020 відповідачем).
Положення ч. 2 ст. 202 ГПК України надає суду право відкладати розгляд справи виключно в межах визначених ГПК України процесуальних строків розгляду, зокрема у випадку відсутності доказів направлення ухвали учаснику процесу.
В силу ч. 2 ст. 332 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою (ч. 2 ст. 110 ГПК України).
Процесуальним законом визначено граничний десятиденний строк розгляду заяви про відстрочку судового рішення, обов'язкової участі осіб, які є учасниками процесу ГПК України не передбачає, відтак неявка будь - кого з учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення.
Суд констатує, що відкладення розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). В силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Також, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду Вінницької області від 21.04.2020 року у справі № 902/484/19 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому сторони не були позбавлені права та можливості з нею ознайомитись.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, проте останні не скористалися своїм правом участі у судовому засіданні.
З огляду на те, що матеріали заяви є достатніми для її розгляду по суті, а неявки представників сторін не є перешкодою у розгляді заяви, суд дійшов висновку про розгляд заяви за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд приходить до висновку, що заява боржника про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду від 18.10.2019 у справі № 902/484/19 відповідач (боржник) зазначає, що станом на 01.04.2020 виконання судового рішення в даній справі є вкрай ускладнене з наступних підстав. Так, КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" є підприємством, що надає населенню, підприємствам, установам і організаціям (в т.ч. шкільним та дошкільним закладам) послуги з водо-, теплопостачання у гарячій воді, відповідно до умов, визначених "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".
КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг споживачів, бюджетних коштів та є організацією, метою якої є перш за все надання соціально-значущих послуг, а не отримання прибутку.
Тоді як станом на сьогоднішній день КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" знаходиться у вкрай важкому фінансовому стані та всі незначні вільні обігові кошти підприємство направляє на оплату природного газу для забезпечення безперебійного гарячого водопостачання та теплопостачання усіх споживачів м. Вінниці, ремонтних та профілактичних робіт трубопроводів великого і малого діаметрів, котелень з метою підготовки та своєчасного початку опалювального сезону, а також вчасного усунення аварій та поривів тепломереж, які знаходяться у вкрай незадовільному стані.
В свою чергу, важкий фінансовий стан підприємство зумовлений неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів на теплову енергію фактичним витратам на її виробництво, проведенням значних обсягів ремонтних робіт. Зі звітів про фінансові результати вбачається, що підприємство має значний розмір кредиторської заборгованості, розмір якої на 01.01.2020 складає 128 643 000,00 грн, а сума кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги складає 360 411 000,00 грн.
На переконання відповідача, наведені обставини є винятковими, оскільки виконання рішення суду зачіпає інтереси територіальної громади м. Вінниці, так як подальше примусове виконання рішення суду спричинить блокування рахунків підприємства та надалі може привести до зупинки роботи самого підприємства.
Враховуючи доводи та пояснення сторін, оцінюючи докази у справі, суд дійшов висновку про таке:
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року (пункт 43), зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
При цьому неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 року № 18966/02).
Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
При розгляді заяви про розстрочку рішення, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
З наведеного слідує, що розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язано з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
З підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Також суд повинен враховує, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 03.042008, заява № 3236/03, пункт 43).
Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
Суд виходить з того, що диспозиція ч. 4 ст. 331 ГПК України чітко розділяє коло суб'єктів до яких застосовуються ті чи інші обставини.
Відповідно до положень частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Що ж до юридичної особи, то частина 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України чітко визначає випадки, які суд повинен врахувати при винесенні судового акту про розстрочку виконання рішення суду (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Необхідність розстроченні виконання рішення суду відповідач мотивує скрутним матеріальним стан в підтвердження чого надає фінансову звітність за 2019 рік.
При цьому наявність кредиторської заборгованості, на яку посилається відповідач (боржник), не є виключними та такими обставинами, що не унеможливлюють виконання рішення. А складний фінансовий стан в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.
Виходячи з доводів відповідача, суд зважає на правову позицію Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, відповідно до якої під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Відтак судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду, з врахуванням інфляційних процесів в економіці держави, також порушує матеріальні інтереси стягувача та призводить до негативних наслідків у його діяльності.
Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р.). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 року (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).Тяжке фінансове становище підприємства (на що посилається боржник) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.
З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини для розстрочення виконання рішення, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, тому не можуть розцінюватись як виняткові обставини для розстрочення виконання судового рішення.
Окремо суд вважає за необхідне зупинитись на тому, що заявником не надано доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища підприємства у вказаний у заяві про розстрочку. Не доведено останнім також платоспроможності на виплату боргу частинами за рішенням суду.
Крім того визначений відповідачем в заяві період розстрочення виконання рішення не узгоджується з приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України, яка визначає, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З урахуванням наведеного, в його сукупності, заява Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 34/745/1 від 07.04.2020 про розстрочку виконання рішення суду від 18.10.2019 у справі № 902/484/19 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 34/745/1 від 07.04.2020 про розстрочку виконання рішення суду від 18.10.2019 у справі № 902/484/19 - відмовити.
Примірник ухвали надіслати згідно переліку рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .
Ухвалу підписано 07.05.2020.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
3 - відповідачу (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)