№ 201/9257/19
провадження 2/201/696/2020
06 травня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зміну способу стягнення аліментів,
ОСОБА_1 13 серпня 2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зміну способу стягнення аліментів. Позивач у своєму позові посилається на те, що з відповідачкою перебував в зареєстрованому шлюбі і в них народився син ОСОБА_5 , сімейне життя в них не склалося, рішенням суду шлюб було розірвано, син залишився мешкати з матір'ю. Після розлучення своєму сину позивач допомагав фінансово, спілкувався з ним та приймав участь в його вихованні та утриманні за домовленістю з його матір'ю. Але згодом відповідачка звернулася з позовом до суду і рішенням суду від 16 жовтня 2013 року з нього стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання їх малолітнього сина в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу щомісячно до досягнення сином повноліття. Він погодився з вказаним і добросовісно сплачував вказані аліменти, заборгованості не мав. Зараз в нього змінився сімейний стан: він одружився вдруге, створив нову сім'ю, в них народилося двоє дітей, яких він також утримує і виховує. Тобто зараз на його утриманні знаходяться троє малолітніх дітей. Крім того, він зараз не працює, не має постійної роботи і є лише тимчасові заробітки; його нова сім'я не має свого житла і він винаймає квартиру для мешкання своєї сім'ї, на що також потрібні кошти. Отже в нього суттєво змінився сімейний стан і матеріальне становище, тому він вважає, що розмір стягуваних з нього аліментів на утримання сина від першого шлюбу зараз завищений і не відповідає закону, тому його потрібно зменшити. Отже, користуючись цим правом, він і звертається до суду з цим позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь його старшого сина, без урахування того, що він має ще двох неповнолітніх дітей, непрацюючу дружину та орендоване житло за відсутності постійної роботи, яких згідно із Сімейним Кодексом України позивач має обов'язок утримувати.
Отже, позивач вважає, що достатнім та справедливим буде розмір аліментів на старшого сина ОСОБА_5 визначений у твердій грошовій сумі - 1 000 грн. щомісячно, до досягнення сином повноліття. Цей розмір не буде суперечити вимогам ч. 2 ст. 182 СКУ, тобто він не буде нижчим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму. Таким чином, стягувані аліменти він сплачує, але через тяжке матеріальне і сімейне становище може виникнути заборгованість. Вважає стягуваний розмір аліментів неправомірним. Звертався до відповідачки і третьої особи з питанням домовитися про зменшення розміру стягуваних аліментів, але це ні до чого не призвело. Зараз він має скрутне матеріальне становище, аліменти у встановленому розмірі сплачувати не має можливості, у вихованні та матеріальному забезпеченні сина участь приймає і поточні аліменти платить. Просив змінити порядок стягнення аліментів шляхом зменшення розміру стягуваних з нього згідно рішення суду про стягнення аліментів на користь відповідачки на утримання неповнолітнього сина зі стягнення з ј частки його доходу на стягнення аліментів в розмірі 1 000 грн. аліментів щомісячно до повноліття сина, задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та/або її представник в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним і матеріалами справи, на думку суду, проти позову заперечувала, він безпідставний, не заперечувала проти розгляду справи без її участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Третя особа ОСОБА_3 та/або її представник в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним і матеріалами справи, на думку суду, проти позову заперечували, просили справу розглянути за наявними матеріалами справи по закону, справу розглянути без їх участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаної третьої особи відповідно до ст. 223 ЦПК України.
З'ясувавши позицію сторін і третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 червня 2004 року, від цього шлюбу і спільного мешкання в них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сімейне життя в них не склалося, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року шлюб сторін було розірвано, сторони стали мешкати окремо, їх син залишився мешкати з матір'ю. Після розлучення своєму сину позивач допомагав фінансово, спілкувався з ним та приймав участь в його вихованні та утриманні за домовленістю з його матір'ю. Але згодом відповідачка звернулася з позовом до суду і рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2013 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу ОСОБА_1 щомісячно до досягнення сином повноліття. ОСОБА_1 погодився з вказаним і добросовісно сплачував вказані аліменти, заборгованості не мав. Зараз в нього змінився сімейний стан: він 04 липня 2008 року одружився з ОСОБА_6 (яка взяла прізвище чоловіка), створив нову сім'ю, в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких він, позивач також утримує і виховує. Тобто зараз на його утриманні знаходяться троє малолітніх дітей.
Крім того, позивач зараз не працює, не має постійної роботи і є лише тимчасові заробітки; його нова сім'я не має свого житла і він винаймає квартиру для мешкання своєї сім'ї, на що також потрібні кошти. Отже в позивача суттєво змінився сімейний стан і матеріальне становище, тому він вважає, що розмір стягуваних з нього аліментів на утримання сина від першого шлюбу зараз завищений і не відповідає закону, тому його потрібно зменшити. Отже, користуючись цим правом, він і звертається до суду з цим позовом про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь його старшого сина, без урахування того, що він має ще двох неповнолітніх дітей, непрацюючу дружину та орендоване житло за відсутності постійної роботи, яких згідно із Сімейним Кодексом України позивач має обов'язок утримувати.
Стаття 180 Сімейного Кодексу України встановлює обов'язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Отже, позивач вважає, що достатнім та справедливим буде розмір аліментів на старшого сина ОСОБА_5 визначений у твердій грошовій сумі - 1 000 грн. щомісячно, до досягнення сином повноліття. Цей розмір не буде суперечити вимогам ч. 2 ст. 182 СКУ, він не буде нижчим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму. Таким чином, стягувані аліменти він сплачує, але через тяжке матеріальне і сімейне становище може виникнути заборгованість.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, тяжке матеріальне становище батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Стаття 183 СКУ передбачає визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини: «1. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.» Беручи до уваги дохід позивача та необхідність утримання трьох дітей, непрацюючої дружини - матері його двох малолітніх дітей , вважає за необхідне змінити розмір аліментів, які стягуються із нього на користь відповідачки для утримання його старшого сина в сторону зменшення із 1/4 частки заробітної плати (доходу) на 1 000 грн. щомісячно, до досягнення сином повноліття.
Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини: «Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.».
Позивач вважає стягуваний розмір аліментів зараз неправомірним. Звертався до відповідачки і третьої особи з питанням домовитися про зменшення розміру стягуваних аліментів, але це ні до чого не призвело. Зараз він має скрутне матеріальне становище, аліменти у встановленому розмірі сплачувати не має можливості, у вихованні та матеріальному забезпеченні сина участь приймає і поточні аліменти платить. В добровільному поряду спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню,виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Позивач зараз офіційно не працевлаштований, має скрутне матеріальне становище, але сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина; в нього суттєво змінився матеріальний стан, змінився суттєво сімейний стан: створив іншу сім'ю, має там на утриманні двох малолітніх дітей, дружину), отримує не значний дохід за разовими тимчасовими заробітками і сплачує аліменти, він звернувся до суду з позовом про зміну порядку стягнення шляхом зменшення розміру стягуваних аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного становища, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Судом встановлено, що син сторін ОСОБА_5 неповнолітній, свого постійного доходу не має, знаходяться на утриманні своєї матері, яка на теперішній час офіційно працевлаштована; неповнолітній син навчається, сторін хворіє різними захворюваннями, потребує лікування, оздоровлення, відпочинку, постійного догляду і численних додаткових витрат, які зараз несе і відповідачка; основний тягар всього цього несе на собі відповідачка.
Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.
Не може суд прийняти до уваги не визнання позовних вимог відповідачем, оскільки воно спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджено. Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.
Відповідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Згідно ч. 2 ст. 191 СК України суд може присудити аліменти і за минулий час.
Частиною 1 статті 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Таким чином, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обидва з батьків, незалежно від того з ким з них проживає дитина, оскільки Сімейний Кодекс України виходить із принципу рівності прав й обов'язків батьків.
Вищезазначене підтверджено і доведено доказами.
При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер картки обліку платника податків НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер картки обліку платника податків НОМЕР_2 ), за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2013 року по цивільній справі № 201/11636/13-ц на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів його заробітку, встановивши розмір стягуваних аліментів в твердій грошовій сумі - 1 000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, до досягнення сином ОСОБА_5 повноліття, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням суду законної сили, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним при подачі позову судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 7, 141, 150, 155, 180, 182, 183, 184, 185, 191, 192 Сімейного кодексу України, ст. 15, 16 ЦК України. ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер картки обліку платника податків НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер картки обліку платника податків НОМЕР_2 ), за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2013 року по цивільній справі № 201/11636/13-ц на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів його заробітку, встановивши розмір стягуваних аліментів в твердій грошовій сумі - 1 000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, до досягнення сином ОСОБА_5 повноліття, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним при подачі позову судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Повний текст рішення складено 06 травня 2020 року.
Суддя -