Справа № 212/2129/20
2/212/1927/20
06 травня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання - Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я,
26 березня 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Відповідач, ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я в сумі 180000 гривень без утримання податків з доходу фізичних осіб та інших податкових платежів, та витрат пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в сумі 3000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що з 24.06.1986 по 25.03.2020 перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював помічником машиніста тепловозу на вивезенні руди та гірничої маси кар'єру управління залізничного транспорту, машиністом локомотиву (тепловозу) на вивезенні руди та гірничої маси кар'єру управління залізничного транспорту, машиністом тепловоза (на вивезенні гірничої маси) служби рухомого складу цеху технологічного залізничного транспорту Глеюватського кар'єру управління залізничного транспорту, машиністом тепловоза (на вивезенні гірничої маси з кар'єру) служби рухомого складу залізничного цеху Петрівського кар'єру управління залізничного транспорту, машиністом тепловоза (на маневрових роботах) служби рухомого складу залізничного цеху Петрівського кар'єру управління залізничного транспорту ПрАТ «ЦГЗК». Рішенням МСЕК від 23.03.2020 позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності по хронічному обструктивному захворюванню легень, вібраційній хворобі і туговухості, та встановлено третю групу інвалідності. У зв'язку із отриманими профзахворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, який позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває виражену задишку при незначному фізичному навантаженні, сильний приступоподібний кашель, біль та важкість у грудній клітці, загальну слабкість, швидку втому, головний біль, запаморочення, стійкий біль та обмеження рухів у шийному і попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в кінцівки, порушену ходу, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових, колінних суглобах, суглобах кистей, біль та заніміння кінцівок, порушену чутливість їх до холоду, погіршення розбірливості мови, зниження слуху на обидва вуха, шум у голові та вухах. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Через хворобу порушилися зв'язки з друзями, що також спричиняє душевні страждання. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21 квітня 2020 року, ухвалою суду, відповідачу продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позов.
06 травня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що у період роботи позивача на підприємстві відповідача, останній не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, не порушував технологію виробництва. Позивач свідомо обрав місце роботи зі шкідливими умовами праці, тривалість роботи у шкідливих умовах залежала виключно від особистого волевиявлення позивача. Також вказав, що під час роботи на підприємстві відповідача позивач отримував санаторно-курортні путівки. Вказав, що лише факт втрати професійної працездатності не призводить до відшкодування моральної шкоди. Зазначив, що позивачем не надано жодних доказів фізичних і моральних страждань, позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог. Вказав, що позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди, заявлений позивачем розмір моральної шкоди жодним чином не аргументований та необґрунтований, сума моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості. Крім того зазначив, що позивачем безпідставно включено до витрат на професійну правничу допомогу витрати на судове представництво, оскільки розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.06.1986 по 25.03.2020 перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював: помічником машиніста тепловозу на вивезенні руди та гірничої маси кар'єру управління залізничного транспорту, машиністом локомотиву (тепловозу) на вивезенні руди та гірничої маси кар'єру управління залізничного транспорту, машиністом тепловоза (на вивезенні гірничої маси) служби рухомого складу цеху технологічного залізничного транспорту Глеюватського кар'єру управління залізничного транспорту, машиністом тепловоза (на вивезенні гірничої маси з кар'єру) служби рухомого складу залізничного цеху Петрівського кар'єру управління залізничного транспорту, машиністом тепловоза (на маневрових роботах) служби рухомого складу залізничного цеху Петрівського кар'єру управління залізничного транспорту, і був звільнений з підприємства на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку із виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 5-6).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 лютого 2020 року встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В . ЛН першого-другого ступеня. (J 44); вібраційна хвороба першої-другої стадії від загальної вібрації з церебральним периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулярним синдромом (L5, S1, C6, C7) помірними статико-динамічними порушеннями хребта на фоні протрузії дисків С4-С5, С5-С6, С6-С7, L5 - S1, стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня), деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей (Т75.2); нейросенсорна приглухуватість першого ступеня ( з легким зниженням слуху) (Н90,3), із зазначенням їх причин - пил переважно фіброгенної дії, шум (а.с.13-14)
Також, відповідно до пункту 17 вказаного Акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи у цеху залізничного транспорту Петрівського кар'єру служби рухомого складу управління залізничного транспорту машиністом тепловоза (на вивезенні гірничої маси з кар'єру), керував тепловозом під час руху, утримував тепловоз у справному стані в кабіні машиніста тепловоза спостерігав за станом рухомого складу, колії, положенням стрілок. При цьому, під час руху тепловоза, із-за конструктивних недоліків тепловоза, підпадав під вплив підвищеного рівня загальної вібрації та шуму, які утворюються роботою дизель-генераторного обладнання тепловоза. Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку корисних копалин, важких режимів експлуатації тепловозів, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с.14)
Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, Позивач 23 березня 2020 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65% внаслідок професійного захворювання (40% вібраційна хвороба, 20% хронічне обструктивне захворювання легень, 5% туговухість) та встановлено третю групу інвалідності з 10.03.2020 до 01.04.2021, що підтверджується копією довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 078817 (а.с. 15)
Так, наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, зокрема виписними епікризами, з яких вбачається що він неодноразово проходив лікування в закладах охорони здоров'я з діагнозами: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії, вібраційна хвороба першої-другої стадії, нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (а. с. 17-22)
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Судом встановлено, що у зв'язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 65%, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, яке не дає покращення в стані здоров'я. Крім того, відчуває біль в суглобах та хребті, швидку втому.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому, суд враховує, що період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача 28 років 7 місяців, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням до 01.04.2021, а також визнано особою з інвалідністю (3 група), і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 90 000 гривень.
Також, згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, 25.03.2020 між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Радченко О.М. укладено договір про надання правової допомоги (а.с.24), до якого додано детальний опис наданих адвокатом послуг (а.с.25), а також надана копія квитанції про оплату позивачем вказаних послуг в розмірі 3000 грн. (а.с.27).
Оскільки справа розглянута в спрощеному позовному провадженні без участі сторін, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в сумі 750 гривень, пов'язану з представництвом інтересів позивача в суді задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем в сумі 2 250 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 900 гривень.
Керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовій збір в розмірі 900 (дев'ятсот) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, зазначений в цьому рішенні продовжується на строк дії такого карантину.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00190977, юридична адреса: 50066, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг.
Повне судове рішення складено та підписано 06 травня 2020 року.
Суддя: О. В. Колочко