іменем України
Справа № 210/2237/20
Провадження № 1-м/210/1/20
"05" травня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника засудженої ОСОБА_4 , -
адвоката: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, громадянки України, останнє відоме місце проживання на території України: АДРЕСА_1 , засудженої вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року, за ч.3 ст.30 ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації, до покарання у вигляді 14 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму, та штрафу в розмірі 50 000,00 рублів, -
Вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.30 ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації, за ознаками замаху на незаконний збут наркотичних засобів в особливо великому розмірі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі Інтернет, організованою групою, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність, та призначено покарання у вигляді 14 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму, та штрафу в розмірі 50 000,00 рублів.
На теперішній час ОСОБА_4 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія №6 ГУФСВП Росії по Свердловській області», кінець відбуття строку покарання 24 липня 2031 року.
13 березня 2020 року наказом Міністерства юстиції України №926/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженої вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року громадянки України ОСОБА_4 відповідно до ст.606 КПК України, ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, пунктів 7, 8, 12 Розділу ХІІ Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємодії правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиція), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19 серпня 2019 року №2599/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 22 серпня 2019 року за №956/33927, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 10 лютого 2020 року за №06-13585/20.
15 квітня 2020 року Міністерство юстиції України звернулося до суду із клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, в якому просить визначити правову кваліфікацію діяння за Кримінальним кодексом України, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнано винною вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженою ОСОБА_4 згідно Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.
В судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, в клопотанні просив справу розглянути за його відсутності.
Враховуючи, що чинним КПК України не передбачено обов'язкової участі представника Міністерства юстиції України під час розгляду клопотання такого про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, суд вважає за можливе провести його розгляд без участі представника Міністерства юстиції України.
ОСОБА_4 висловила бажання бути переданою в Україну, що підтверджується її письмовою заявою (а.с.13).
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення. Просив привести вирок суду іноземної держави відносно громадянки України ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнано винною вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року, а саме за ч.2 ст.15 ч.3 ст.307 КК України.
Захисник засудженої ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 проти клопотання також не заперечував та погодився з думкою прокурора в частині кваліфікації дій засудженої згідно норм КК України.
Заслухавши думку прокурора, захисника засудженої, дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації, суд виходить із положень глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.
Так, статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1983 рік» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: a) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; або: b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.
Статтею 11 вказаної Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: a) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; і d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів. Якщо процедура заміни вироку здійснюється після передачі засудженої особи, держава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутність у державі виконання вироку до закінчення цієї процедури.
Відповідно до вимог ч.3 ст.609 КПК України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.
Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст.606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч.4 ст.610 КПК України.
При цьому суд, як це визначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.
Частинами 3, 4 статті 610 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:
1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Відповідно до клопотання Міністерства юстиції України суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду іноземної держави, підлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах і в порядку, передбачених законодавством України. При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.
Згідно ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК, зазначає, що чинним на території України є Закон України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 року».
Зазначена Європейська конвенція згідно з положеннями ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
При зверненні Міністерством юстиції України до суду з даним клопотанням дотримані вимоги міжнародного законодавства та договорів, а також вимоги ч.2 ст.610 КПК України, тому підстави для відмови в передачі засудженої особи відсутні.
Відповідно до листа про надання інформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України, за інформацією Головного Управління ДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст.3 Закону України «Про громадянство України» є громадянкою України (а.с.19).
Як вбачається з матеріалів клопотання, останнім відомим місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України є: АДРЕСА_1 .
28 вересня 2018 року вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.30 ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації, та призначено покарання у вигляді 14 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму, та штрафу в розмірі 50 000,00 рублів. Зараховано в строк відбування покарання строк тримання під вартою з 25 липня 2017 року по 27 вересня 2018 року з розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі. Строк відбування покарання рахувати з 28 вересня 2018 року (а.с.5-10).
Відповідно до розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили, №1-236/2018 від 29 березня 2019 року, вирок Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року, яким засуджено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30 ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації, набрав законної сили 17 грудня 2018 року (а.с.11).
Як вбачається з заяви від 13 грудня 2019 року засудженої ОСОБА_4 , остання висловила бажання бути переданою в Україну для подальшого відбування призначеного їй покарання, при цьому їй роз'яснені та зрозумілі юридичні наслідки такої передачі.
Відповідно до довідки про відбуття строку покарання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджена 28 вересня 2018 року вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області за ч.3 ст.30 ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації, станом на 13 грудня 2019 року відбула строк покарання 02 роки 04 місяці 19 днів, не відбутий строк покарання становить 11 років 07 місяців 11 днів (а.с.14).
Як вбачається з вироку Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року, ОСОБА_4 засуджена за замах на незаконний збут наркотичних засобів в особливо великому розмірі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі Інтернет, організованою групою, за ч.3 ст.30 ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації.
Санкція ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти до двадцяти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до двадцяти років чи без такого, та з призначенням штрафу в розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого строком до п'яти років, або без такого, або довічне позбавлення волі.
Відповідно до чинного законодавства України незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, кваліфікуються за ч.3 ст.307 КК України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Частинами 1, 2 статті 15 КК України передбачено, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Таким чином, стаття 30 КК РФ відповідає ст.15 КК України.
Ураховуючи викладене, відповідно до положень Кримінального кодексу України дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст.15 ч.3 ст.307 КК України, за ознаками закінченого замаху на незаконний збут наркотичних засобів, вчиненого організованою групою в особливо великих розмірах, не доведеного до кінця з причин, які не залежали від волі особи.
Частиною 3 ст.68 КК України визначено, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
З огляду на наведене, ураховуючи вимоги ч.4 ст.610 КПК України, слід визначити засудженій ОСОБА_4 згідно з вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню за ч.2 ст.15 ч.3 ст.307 КК України, у виді 08 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Крім того, Законодавство України передбачає за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, таке додаткове покарання як конфіскація майна засудженого.
Однак статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особі державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.
За таких обставин, враховуючи положення ст.11 Конвенції, при приведенні вироку Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року у відповідність із законодавством України до ОСОБА_4 не може бути застосований такий вид додаткового покарання як конфіскація майна засудженого.
Разом з тим, при приведенні вказаного вироку суду у відповідність із законодавством України, визначена кваліфікація дій засудженої за ч.2 ст.15 ч.3 ст.307 КК України, яка не передбачає такого виду додаткового покарання як штраф, тому призначене додаткове покарання вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року не підлягає виконанню, оскільки воно не передбачено законодавством України.
Враховуючи наведену обставину, суд зазначає про неможливість застосування такого виду додаткового покарання як штраф.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що не визначає вид колонії, в якій належить відбувати покарання ОСОБА_4 після її передачі для відбування покарання до України, оскільки таке питання відповідно до ст.86 Кримінально-виконавчого кодексу України віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Частиною 1 пункту 1 статті 603 КПК України визначено, що за результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суд визначає, яка частина покарання може бути виконана в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв'язку з яким ухвалено вирок, та вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що призначене ОСОБА_4 за вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року покарання у вигляді 14 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму, за своїм видом є сумісним із законодавством України та співвідноситься із заходами примусу, передбаченими нормами КК України за вчинення аналогічного діяння, відтак суд вважає за можливе привести у відповідність із законодавством України вирок Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року, щодо засудженої ОСОБА_4 та вважати останню засудженою за ч.2 ст.15 ч.3 ст.307 КК України, до покарання у вигляді 08 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Керуючись ст.9 Конституції України, ст.ст.602, 603, 610 КПК України, ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України, ст.86 КВК України, Конвенцією про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), -
Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженої вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року, за ч.3 ст.30 ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації, до покарання у вигляді 14 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму, та штрафу в розмірі 50 000,00 рублів, - задовольнити.
Привести вирок Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року, яким засуджено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30 ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації, до покарання у вигляді 14 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму, та штрафу в розмірі 50 000,00 рублів, у відповідність із законодавством України.
Визначити, що відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною за вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року, передбачена ч.2 ст.15 ч.3 ст.307 КК України.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, громадянки України, останнє відоме місце проживання на території України: АДРЕСА_1 , засудженої вироком Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року, за ч.2 ст.15 ч.3 ст.307 КК України, до покарання у вигляді 08 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до вироку Верхнєпишмінського міського суду Свердловської області від 28 вересня 2018 року рахувати з 28 вересня 2018 року, зарахувавши в строк відбуття покарання термін її попереднього ув'язнення з 25 липня 2017 року по 27 вересня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
У строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_4 зарахувати строк, відбутий у Російській Федерації.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, її захисником, та прокурором.
Суддя: ОСОБА_1