СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/77/20
ун. № 759/5603/20
02 квітня 2020 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої Алли Михайлівни, державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Василенка Олега Анатолійовича, ОСОБА_2 ,
30.03.2020 року ОСОБА_3 , який здійснює представництво інтересів ОСОБА_4 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Вказана заява мотивована тим, що 30.03.2016 року Державним реєстратором Приватним Нотаріусом КМНО Кобелєвою Аллою Михайлівною відповідачем 2 було здійснено протиправну дію (номер запису про право власності: 14021406), а саме прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, (індексний номер: 29101711 від 05.04.2016 року; підстава виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер: 1188у, виданий 03.04.2007, видавиш: Приватний нотаріус КМНО Чернокур О. М.; форма власності: приватна; власники: ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (Відповідач 1), код ЄДРПОУ: 37825968).
Також 20.07.2018 року Приватним нотаріусом КМНО Василенко Олегом Анатолійовичем відповідачем 3, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42166328, згідно з яким проведена державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 893926880000, квартиру загальною площею 78,9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - на ОСОБА_2 відповідача 4.
З таких обставин у ОСОБА_2 виникло незаконне право власності на квартиру позивача та на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди, правам та інтересам позивача, а саме з боку ОСОБА_2 та без дозволу позивача вселяти інших осіб до спірної квартири чи висиляти позивача чи членів їх родини, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори оренди, купівлі-продажу, дарування, тощо з третіми особами.
Дана дія з боку відповідачів - є незаконною та протиправною, відповідно до чого позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з відповідним позовом .Суть позовних вимог полягає в тому, що: Відповідач 1, Відповідач 2 та Відповідач 3 порушили умови Договору іпотеки № 62431 від 03.04.2007 року, а саме - не повідомили позивача про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та не надали позивачу пріоритетне право самостійно викупити предмет іпотеки; не погоджували розміру заборгованості з позивачем; не отримали згоди від позивача, відповідно до діючого ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Також, відповідно до інформаційної довідки № 177519284 від 14031.2019 року, у розділі Деталізована інформація про обтяження: Номер запису про обтяження: 14021488, підстава виникнення обтяження: ухвала, серія та номер: Бв-2, виданий 25.02.2009, видавиш: Святошинський районний суд м. Києва; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про реєстрацію: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяженн:8509944, 02.03.2009, реєстратор: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, Київський міський нотаріальний округ.
Обтяження припинено: 06.06.2018 року; підстава: постанова, про зняття арешту з майна боржника, серія та номер: 47702813, виданий 26.05.2018, видавник: Головний державний виконавець Святошинського РВДВС ГТУЮ у місті Києві Миронов Д. А.
Отже, наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про арешт майна та заборону його відчуження є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте, чого не було враховано відповідачем 2.
Ознайомившись із змістом заяви, суд доходить такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, в тому числі, шляхом накладення арешту.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, зміст і форма відповідної заяви про забезпечення позову має відповідати вимогам, викладеним у ст. 151 ЦПК України.
Дослідивши зміст поданої заяви, слід дійти висновку, що заявником не у повній мірі виконано вимоги щодо змісту поданої заяви, з огляду на таке.
Так, у порушення п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить предмет позову, тобто ту частину позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати, у даному конкретному випадку, під цивільну юрисдикцію.
Предмет позову вказує права на проживання. Однак, за повідомлених заявником обставин, предметом майбутнього не майнового позову може бути або встановлення конкретного порядку користування житловими приміщеннями будинку, або усунення перешкод у користуванні домоволодінням, або, у разі пред'явлення майнового позову - поділ будинку в натурі між його співвласниками.
До того ж у заяві не зазначено пропозиції щодо зустрічного забезпечення, яке має забезпечити відшкодування збитків відповідача, що можуть бути спричинені забезпеченням позову, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України. Зазначена заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст.151 ЦПК України. а саме: не обґрунтовано доцільність вжиття заходу забезпечення позову, про який просить позивач, до вирішення питання по суті. Заявник вказує свої пропозиції, а суддя або застосовує, або ні, а не вирішує, тобто не перебирає на себе функцію судді щодо доцільності або не доцільності зустрічного забезпечення.
Також, заявник не надав відомості, які б підвереджували те, що є інформація щодо наявності інших спорів між учасниками даної справи зважаючи на прийняття рішення державним реєстратором, яке оскаржується у 2016 році, а також суміжні з цим позовом правовідносини та докази про це. Дані відомості необхідні для вирішення обґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову і підпадають під вимоги п.7 ч.1 ст.151 ЦПК України.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесенні.
Відповідно вимогам ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимогстатті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи те, що подана заява ОСОБА_4 про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, заява відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України підлягає поверненню заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 153 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої Алли Михайлівни, державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Василенка Олега Анатолійовича, ОСОБА_2 - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.Ю.Миколаєць