СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/22752/19
пр. № 2/759/2131/20
28 квітня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Коваль О.А. при секретарі Слепець Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (03115, м.Київ, пр. Перемоги, 97) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 . Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником спірної квартири, в якій на даний зареєстрований колишній зять відповідач ОСОБА_2 , який більше року в спірній квартирі не проживає, комунальні послуги не сплачує, особистих речей в ній не зберігає, забезпечений іншим житлом, в якому на даний час проживає. У добровільному порядку відповідач з місця реєстрації не знімається, що порушує право позивача на володіння та користування приватною власністю.
Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрито провадження по справі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у спосіб, передбачений нормами ЦПК України, зокрема шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду разом з позовною заявою та додатками до неї, судових повісток за адресами місця реєстрації.
У відповідності до вимог ст. 278 ЦПК України відповідачу були також направлені всі матеріали позову з відповідними додатками до нього та запропоновано надати суду у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ували суду про відкриття провадження у справі відзив, чого зроблено ними так і не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, зважаючи на належне повідомлення відповідача у справі про розгляд такої, згідно вимог ст. 128, 131 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що сторони будучи повідомлені належним чином про день та час судового засідання, не з'являлись в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, свідків, дослідивши у їх сукупності та співставленні надані суду докази, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивачу належить на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 20.12.2002, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.09.2019 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА від 09.12.2019 ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідно до акту про непроживання за місцем реєстрації від 11.11.2019, складеного за участю мешканців зазначеного вище будинку, які засвідчені головою правління ОСББ «Авіатор-17», ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 , не проживає з січня 2018 року.
Також допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким відповідач доводиться колишнім чоловіком та зятем, під присягою дали суду покази, що відповідач з січня 2018 в спірній квартирі не проживає добровільно, його доля невідома, зі своїми дітьми він не спілкується. В добровільному порядку відповідач з місця реєстрації не знімається.
Частиною першою ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як роз'яснено в пункті 33 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року N 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
У відповідності зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Сукупністю належних і допустимих доказів доведено факт того, що гр. ОСОБА_2 у спірній квартирі дійсно не проживає більше року без поважних на те причин.
Оскільки позивач є власником зазначеної квартири, тому має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності щодо особи, яка не є його співвласником, проте в ній зареєстрована, шляхом визнання її такою, що втратила право на користування цим жилим приміщенням. Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768 грн. 40 коп., які сплачено позивачем за подання позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, 81, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користуваня житловим приміщеням, а саме квартирою АДРЕСА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 06.05.2020 року
Суддя О.А. Коваль