Справа № 758/4555/20
3/758/3199/20 Категорія
27 квітня 2020 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Зубець Ю. Г., розглянувши матеріали, що надійшли від Подільського УПП в місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм ПП « ОСОБА_2 », який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ст.44-3 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 678362 від 26 березня 2020 року, ОСОБА_1 26 березня 2020 року о 13 годині 20 хвилин по просп.. Правди, 10 у м.Києві здійснював перевезення пасажирів РСП «Фармак-Виноградар» транспортним засобом Mercedes 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , без дозволу на таке перевезення, чим порушив вимоги пп. 4, п.2 Постанови КМУ №211.
В судове засідання ОСОБА_1 з'явився. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, не визнав та пояснив суду, що норми ст.44-3 КУпАП не передбачають отримання будь-яких дозволів на перевезення пасажирів, а також не встановлюють відповідальності за перевезення без дозволу. На перевезення в міському сполученні дію Постанови №211 поширено лише з 04.04.2020р. (з набранням чинності змін до Постанови №211, внесених постановою КМУ від 02.04.2020 № 255), тобто значно пізніше дати складення протоколу.
Згідно з Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою КМУ від 18.02.1997 №176, регулярні спеціальні перевезення - це окремий вид перевезень, які організовуються для працівників підприємств, установ, організацій, учнів, студентів та інших організованих груп пасажирів (п.п. 13, 45 цих Правил).
Постановою №211 обмежено лише регулярні та нерегулярні перевезення, і при цьому заборони щодо здійснення регулярних спеціальних перевезень пасажирів автомобільним транспортом не встановлено. Тому перевезення пасажирів - працівників підприємства, установи, організації за спеціальними регулярними перевезеннями, організованими відповідно до п.13, 45-50 Правил, - допускається і не заборонені Постановою №211.
Регулярне спеціальне перевезення пасажирів - працівників АТ «Фармак», яке є виробником лікарських засобів і діяльність якого на цей час є критичною для цілей запобігання та поширенню на території України COVID-19, не може визнаватись порушенням правил Постанови №211.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, фототаблицю, рапорт, суд прийшов до висновку, що, відповідно до ст.247 КУпАП, справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів у справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, як зазначено в ч.2 ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.
Вказане відповідає вимогам Конституції України та практиці ЄСПЛ.
Так, відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що у справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, відповідно до ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях події та складу правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44-3, 247, 294, 307, 308 КУпАП, суд, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Суддя Ю.Г. Зубець