№ 755/4756/20
№ 3/755/2640/20
"05" травня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Як вбачається з даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 350396, ОСОБА_1 , 20 березня 2020 року, о 16 годині 32 хвилини, порушив постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року, а саме: продавав каву за адресою: АДРЕСА_2 , з вільним доступом людей та без засобів гігієни, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 20 березня 2020 року він знаходився у приміщенні закладу з продажу кави «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює свою господарську діяльність його батько - ОСОБА_2 , згідно реєстрації ведення господарської діяльності за даною адресою. Вказане приміщення орендується у приватної особи, згідно договору оренди, а він інколи допомагає своєму батьку вести господарську діяльність. Пояснив, що раніше цей заклад працював лише із застосуванням адресної доставки замовлень та із дотриманням відповідних санітарних і протиепідемічних заходів, а 20 березня 2020 року вирішили повністю закрити кав'ярню. Так, його батько - ОСОБА_2 відлучився в особистих справах, а він, 20 березня 2020 року, займався чисткою кавомашини, оскільки вона потребує частого догляду та займався санітарним прибиранням приміщення, так як вони повністю закрилися, аж раптом, до закладу зайшли працівники поліції, оскільки двері були відчинені, у зв'язку з тим, що він прибирав та необхідно було виносити сміття. Зазначив, що у приміщенні на той час крім нього нікого не було і кавомашина була повністю відключена. Так як він один знаходився у приміщенні, яке є приватною власністю, займався прибиранням, то захисної маски на ньому не було, оскільки цього і не вимагає закон,а всі інші дезінфікуючі засоби були. Зайшовши, поліцейські, у свою чергу, не бажаючи дочекатися його батька - ОСОБА_2 , на якого оформлені всі документи, не роз'яснивши йому його права, тим більше, у кав'ярні не було відвідувачів, яких би вони могли обслуговувати, почали складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП. Зокрема, працівники не вручили йому копію протоколу про адміністративне правопорушення. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складено безпідставно та неправомірно, у зв'язку з чим, прохав закрити провадження у справі, так як у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Зокрема, на підтвердження своїх пояснень, надав для долучення до матеріалів справи відеозапис з камери спостереження їхнього закладу, як доказ на підтвердження своїх пояснень.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він є фізичною особою-підприємцем та, відповідно до договору оренди, орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , де провадить господарську діяльність, а саме - з продажу кави. З початку карантину, він зі своїм сином - ОСОБА_1 , який йому допомагає, займалися наданням послуг щодо продажу кави лише із застосуванням адресної доставки замовлень та із дотриманням відповідних санітарних та протиепідемічних заходів, проте, у подальшому, вирішили повністю закрити кав'ярню. 20 березня 2020 року вони приїхали до приміщення, щоб там прибрати. До приміщення вони нікого не впускали та продаж кави не здійснювали. Приїхавши, він від'їхав у власних справах, а його син залишився прибирати. Після того, як він поїхав, як йому стало пізніше відомо, до кав'ярні зайшли працівники поліції та безпідставно склали на його сина протокол про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП. Зазначив, що вони добросовісно дотримувалися вимог постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року, у зв'язку з чим, у діях його сина відсутній склад адміністративного правопорушення. Зокрема, на підтвердження того, що саме він є суб'єктом господарювання та здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , надав суду відповідні дозвільні документи.
Зокрема, у судовому засіданні було переглянуто відеозапис з камери спостереження, що знаходиться у приміщенні кав'ярні за адресою: АДРЕСА_2 , наданий ОСОБА_1 для долучення до матеріалів справи та дослідження його у судовому засіданні.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , переглянувши наданий відеозапис з камери спостереження, приходжу до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У силу вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 350396, ОСОБА_1 , 20 березня 2020 року, о 16 годині 32 хвилини, порушив постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року, а саме: продавав каву за адресою: АДРЕСА_2 , з вільним доступом людей та без засобів гігієни.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 8 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», забороняється робота суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім: торговельної діяльності та діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя та очей) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_2 надано послідовні та логічні пояснення, що не викликають сумніву щодо їх достовірності, тому суд бере їх до уваги, а саме про те, що 20 березня 2020 року ОСОБА_1 зі своїм батьком - ОСОБА_2 , суб'єктом господарської діяльності, не здійснювали продаж кави за адресою: АДРЕСА_2 , а займалися лише санітарним прибиранням приміщення. Зокрема, зазначили, що кавомашина була відключена і ОСОБА_1 її чистив, оскільки вона потребує частого догляду, відвідувачів у закладі не було.
Зокрема, із переглянутого у судовому засіданні відеозапису з камери спостереження, що знаходиться у приміщенні кав'ярні за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що 20.03.2020 року у закладі відвідувачів не було і кава нікому не продавалася.
Крім того, що стосується посилання в протоколі на ту обставину, що ОСОБА_1 не мав при собізасобів гігієни, то як пояснив останній, він знаходився у приміщенні сам, займався прибирання, ніяких відвідувачів не було, тому перебував без маски, а всі інші дезінфікуючи засоби були.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та як встановлено в судовому засіданні, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , поліцейським було порушено вимоги ст. 251 КУпАП та не зібрано достатньої кількості доказів, які б підтверджували вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодного доказу його вчинення, зокрема, пояснень свідків, фото та відеоматеріалів тощо, які би вказували на обставини, зазначені в протоколі.
Виходячи з наявних матеріалів, працівниками поліції не надано будь-яких доказів щодо винуватості ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП, а уточнювати, відредактовувати протокол суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
З огляду не викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та вивчивши наявні докази в їх сукупності, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 44-3, 245, 247, 251-252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП - закрити, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: