Справа № 931/112/20 Провадження №33/802/255/20 Головуючий у 1 інстанції:Кідиба Т. О.
Категорія:ч. 2 ст. 184 КУпАП. Доповідач: Денісов В. П.
04 травня 2020 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши її апеляційну скаргу на постанову судді Локачинського районного суду Волинської області від 03 березня 2020 року щодо неї,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 гривень 40 копійок.
ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що вона повторно, ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов навчання своєму неповнолітньому сину ОСОБА_3 , 2004 р.н., який пропустив 150 навчальних днів у Локачинській філії Оваднівського професійного ліцею.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді необґрунтованою. Посилається на те, що в судовому рішенні не наведено які саме обов'язки щодо забезпечення необхідних умов навчання її сина вона не виконує. Вказує, що їй не було відомо про невідвідування сином навчального закладу, оскільки він щоранку йшов до ліцею і приходив вчасно. Також зазначає, що на період перебування дітей у навчальному закладі відповідальність за них несуть педагогічні працівники. Вважає, що лише факт того, що син пропустив навчальні дні в ліцеї не є доказом ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання її сина. Просить постанову судді скасувати.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляційну скаргу і просила скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно із вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП під час провадження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя при розгляді справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.184 КУпАП вказаних вимог закону дотримався.
Так, адміністративна відповідальність за частиною 2 статті 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків, щодо не створення матеріально-побутових умов життя, навчання неповнолітніх дітей, не піклування про духовний і моральний їх розвиток, почуття доброти, поваги до старших, сприяння їх домашньої освіти.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи суддя всебічно розглянув справу, об'єктивно оцінив добуті докази, з'ясував фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення і дав їм вірну оцінку.
Так, підставою до складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення слугувало подання завідувача Локачинської філії Оваднівського професійного ліцею ОСОБА_4 про те, що неповнолітній учень ОСОБА_3 , який навчається в групі №11 був відсутній на навчанні 150 днів. Також в поданні зазначається, що з батьками та учнем неодноразово проводилися бесіди по залученню учня до навчання, однак позитивних результатів це не дало (а.с.3).
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, ґрунтується на сукупності наведених доказів, які були досліджені в судовому засіданні суддею першої інстанції та у судовому засіданні апеляційного суду.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП № 154495 від 13 лютого 2020 року (а.с.2), який складений відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.184 КУпАП, викладено обставини вчинення правопорушення та пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно яких ОСОБА_1 вину визнала, про що засвідчила своїм підписом.
Відповідно до пояснень ОСОБА_5 , яка є класним керівником учня ОСОБА_3 , останній з вересня 2019 року жодного разу на навчанні не був, в жовтні 2019 року була проведена бесіда з мамою учня, однак позитивних результатів вона не дала (а.с.4).
Крім того, в письмових поясненнях ОСОБА_1 власноручно зазначила, що вину у неналежному догляді за своїм сином вона визнає повністю (а.с.5).
Також, відповідно до направлення служби у справах дітей Локачинської РДА, батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 часто залишають дитину без догляду, внаслідок чого дитина систематично залишає місце постійного проживання та навчання (а.с.6).
Крім того, згідно ухвали Турійського районного суду Волинської області від 20 серпня 2019 року, до ОСОБА_3 застосовано заходи виховного характеру та передано його під нагляд батька ОСОБА_6 на строк два роки (а.с.7-11).
Однак ОСОБА_1 , будучи 01 листопада 2019 року притягнутою до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків (а.с.19) та перебуваючи під наглядом служби у справах дітей, на шлях виправлення не стала та не почала піклуватись про свого сина належним чином, продовжувала залишати його без належного нагляду, а тому така бездіяльність утворює склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП.
Висновок судді про те, що ОСОБА_1 недостатньо займається виконанням передбаченого законодавством обов'язку щодо забезпечення належних умов виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , а саме: ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов навчання своєму неповнолітньому сину ОСОБА_3 , 2004 р.н., який пропустив 150 навчальних днів у Локачинській філії Оваднівського професійного ліцею, є обґрунтованим.
Відповідно до санкції ч.2 ст.184 КУпАП за це правопорушення на особу накладається стягнення у вигляді штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, суд обґрунтовано, дослідивши матеріали адміністративної справи, давши оцінку всім обставинам по справі, застосував до ОСОБА_1 мінімальну міру адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.2 ст.184 КУпАП - штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, а саме те, що вона не знала про невідвідування її сином навчального закладу, жодними належними та допустимими доказами не підтверджені та розцінюється судом як намагання уникнути адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для скасування постанови суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Локачинського районного суду Волинської області від 03 березня 2020 року щодо неї - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.П. Денісов