Справа № 761/12307/20
Провадження № 2/761/5489/2020
про залишення заяви без руху
29 квітня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Так, положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час вивчення матеріалів вказаної позовної заяви було встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840, 80 грн.).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до матеріалів справи доказів сплати судового збору та подано клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його оплати.
Суд, дослідивши вивчивши подане клопотання, матеріали справи дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке.
Обґрунтовуючи подане клопотання, позивач вказує, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису приватним виконавцем накладено арешт та знято кошти на допомогу її багатодітній родині, оскільки позивач має трьох дітей та сама їх виховує. У зв'язку з арештом коштів позивач позбавлена можливості зняти кошти з належних їй рахунків. Крім того, у зв'язку з епідемією позивач позбавлена можливості надати до суду довідку про доходи, оскільки пенсійний фонд та фіскальна служба їх не видають. У зв'язку з вищевикладеним та на підставі ст. 136 ЦПК України позивач просить звільнити її від сплати судового збору за подання вказаного позову або відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення по справі.
Так, відповідно до положень ч.1, 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно з ч.1, 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З вказаних вище положень чинного законодавства вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору або надання відстрочки для його сплати є майновий стан заявника.
Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.).
Звертаючись до суду з даним клопотанням, позивачем не надано достатньо належних та допустимих доказів, які б підтверджували його неспроможність сплатити судовий збір по даній цивільній справі на момент подання позовної заяви, отже, відповідні докази у справі відсутні.
При цьому, копії свідоцтва про народження дітей, не підтверджують майновий стан позивача.
Доказів того, що позивачем вживались заходи щодо отримання довідки про доходи в органах пенсійного фонду чи державної фіскальної служби до матеріалів справи також не надано, а саме лише посилання позивача на епідемію не свідчить про поважність причин ненадання таких доказів.
Крім того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач має численні відкриті рахунки в банківських установах України, що підтверджується постановою про арешт коштів боржника від 23.01.2020, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Таким чином, враховуючи, що звільнення судом від сплати судового збору або відстрочка від його сплати є правом, а не обов'язком суду, при цьому в клопотанні не зазначено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджає останній сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі на момент подання позовної заяви, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору або відстрочку його сплати.
З врахуванням наведеного, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 840, 80 грн. за вимогу немайнового характеру та надати докази сплати судового збору (оригінали квитанцій) до суду.
Реквізити для сплати судового збору за подання заяв до Шевченківського районного суду м. Києва:
Отримувач коштівУК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37995466
Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО)899998
Рахунок отримувачаUA628999980313151206000026011
Код класифікації доходів бюджету22030101
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шевченківський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа)
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, у разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи вправі заявити відповідне клопотання про витребування доказів у відповідності до ст. 84 ЦПК України, якої визначені вимоги до клопотання про витребування доказів визначені ч. 2 ст. 84 ЦПК України, відповідно до яких у клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до матеріалів справи всіх наявних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому позивач в прохальній частині своєї позовної заяви просить витребувати від приватного нотаріуса документи щодо вчинення оскаржуваного виконавчого напису, разом з тим, оскільки останньою не дотримано вимог щодо форми та змісту клопотання про витребування доказів, суд позбавлений можливості розглянути зазначені вимоги по суті та прийняти відповідне рішення.
За таких обставин, позивачу необхідно або надати відповідні докази, або надати клопотання про їх витребування відповідно до вимог, визначених ст. 84 ЦПК України.
Згідно ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про необхідність усунення вищевказаних недоліків та надання позивачу строку для їх усунення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 27, 28, 175, 177, 185, 293, 315 ЦПК України, суддя,
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду. У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя: