Справа № 761/24097/15-ц
Провадження № 4-с/761/170/2019
02 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Мальцева Д.О.,
за участю секретаря Чугаєва І.В.
представник скаржника Кравченко
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на дії та бездіяльність державного виконавця, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - скаржник, боржник 1) звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва із скаргою на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамова Телята Рефатовича (далі по тексту - виконавець), стягувач - Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі по тексту - стягувач), інші боржники - ОСОБА_2 (далі по тексту - боржник 2), ОСОБА_3 (далі по тексту - боржник 3), ОСОБА_4 (далі по тексту - боржник 4), відповідно до якої просила скасувати постанови державного виконавця від 11.09.2018 про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника від 11.09.2018, винесені в межах виконавчого провадження № АСВП: 57143847.
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - Відділ) перебували матеріали виконавчого провадження ВП № 57143847, відкритого на підставі виконавчого листа від 31.05.2018, виданого Шевченківським районним судом м. Києва за заочним рішенням суду від 25.06.2016, винесеним по справі № 761/24097/15-ц за позовом КП «ЦОС Шевченківського району» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. В подальшому заочне рішення було скасоване ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.02.2019. У зв'язку з цим, виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, арешт, накладений постановами від 11.09.2018 на майно та кошти скаржника виконавцем скасований не був, хоча відповідні правові підстави відпали. Наявність вказаного арешту позбавляє можливості скаржника реалізувати своє право власності, та порушує його. З огляду на наведене, скаржник звернувся до суду з вказаною скаргою.
03.06.2019 ухвалою суду скаргу призначено до розгляду, витребувано у виконавця належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження.
04.11.2019 від державного виконавця надійшли матеріали виконавчого провадження.
Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі.
Інші учасники справи в судове засіданні не з'явились, судом вживались заходи щодо належного повідомлення останніх про дату, час та місце проведення судового засідання. Причини неявки суду не відомі.
В силу положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За таких обставин, суд вирішив продовжити розгляд справи за відсутності інших учасників справи.
Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали скарги, матеріали виконавчого провадження, дійшов наступного висновку.
При цьому, статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», визначено органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, згідно частини першої вказаної статті, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний:1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця перебували матеріали виконавчого провадження ВП № 57143847 з примусового виконання виконавчого листа №761/24097/15-ц, виданого 31.05.2018 р. Шевченківським районним судом м. Києва, боржник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 50 103, 91 грн.
Згідно із ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону).
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч. 2 ст. 56 Закону).
Так, виконавцем під час виконання зазначеного виконавчого листа постановою від 11.09.2018 накладено арешт на кошти боржника, ОСОБА_1 , відповідні відомості внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Крім того, постановою від 11.09.2018 виконавцем накладено арешт на все майно, яке належить боржнику, ОСОБА_1 .
16.11.2018 державним виконавцем Байрамовим Т.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавцем не було виявлено майна, на яке можливо звернути стягнення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (ч. 3 ст. 37 Закону).
Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Положеннями ч. 1 ст. 40 Закону визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 2 ст. 40 Закону).
При цьому, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем не було знято арешт з майна та коштів скаржника, відповідні відомості не були вказані в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.11.2018.
Так, згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Згідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналогічні положення містяться і в ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи все вище викладене, а також ту обставину, що виконавче провадження № 57143847 завершено, виконавчий лист не перебуває на виконанні у державного виконавця, суд дійшов висновку, що продовження існування арешту, накладеного постановами про арешт майна та коштів боржника від 11.09.2018 не відповідають меті його застосування, а саме: забезпечення реального виконання рішення, з огляду на ту обставину, що наразі вказане рішення суду не виконується, виконавчий лист за таким до органів ДВС повторно не пред'явлений.
За вимогами ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 353-355, 447 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на дії та бездіяльність державного виконавця - задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 11.09.2018р., по арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП 57143847.
Скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 11.09.2018р., по арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП 57143847
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Повний текст ухвали складено 21.12.2019.
Суддя: