Справа №538/491/20
Провадження по справі №2-а/538/17/20
29 квітня 2020 року м. Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - Бондарь В.А.
за участю секретаря судового засідання - Дробот О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиці Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві, 1 батальйон, 6 рота рядового поліції Лісовського Б.Б. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві, 1 батальйон, 6 рота рядового поліції Лісовського Б.Б. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 19.03.2020 року інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві, 1 батальйон, 6 рота рядового поліції Лісовського Б.Б. склав щодо нього постанову серіїЕАК № 2269350 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В постанові зазначено, що 19.03.2020 року о 15:44 годині в м. Київ на Чоколівському бульварі, 35, керуючи транспортним засобом BMW XЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , було порушено п. 17.1 ПДР - на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначені дорожнім знаком 5.8 або 5.11. На підставі цього інспектором Лісовським Б.Б. прийнято рішення застосувати до нього ч. 3 ст. 122 КУпАП, та оштрафувати на 510 грн. Вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, винних дій він не вчиняв, оскільки вимушено виїхав на смугу, призначену для руху маршрутних транспортних засобів при здійсненні повороту праворуч, та покинув цю смугу одразу як тільки з'явилася така можливість. Позивач пояснює, що він здійснив поворот праворуч для виїзду з вулиці Польової на Чоколівський бульвар, а виїхавши автоматично потрапив на смугу призначену для руху маршрутних транспортних засобів. Почавши рух по цій смузі він одразу увімкнув лівий поворот, на бульварі був жвавий рух і тому він не міг одразу повернути в смугу ліворуч для звільнення смуги для маршрутних транспортних засобів. У зв'язку з цим , щоб не створювати аварійної ситуації, набравши швидкості проїхав по цій смузі метрів 50-75, після цього його пропустили і він перестроївся в ліву смугу. До того ж зазначає, що під час вимушеного виїзду на вказану смугу, ані попереду нього ані позаду не було жодного тролейбуса чи маршрутки. Проїхавши у дозволеній смузі метрів 100-150 помітив, що поруч рухається поліцейський автомобіль з включеними проблисковим маячком червоного кольору. При повідомленні причин зупинки інспектор поліції Лісовський Б.Б. не взяв до уваги його пояснення. На прохання надати докази вчинення адміністративного правопорушення інспектор повідомив, що не може надати, але бачив порушення у дзеркало заднього виду, бо рухався попереду. У зв'язку з цим вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 3 КУпАП. Просить позов задоволити.
В судове засідання ОСОБА_1 , не з'явився, але надіслав до суду заяву в якій позов підтримує і просить справу розглядати без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином та в установлений строк був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи у суді. Позиція відповідача щодо даного позову суду не відома, оскільки він не скористався своїм правом надання відзиву на вказаний позов. Неподання відзиву відповідачем розцінюється судом як визнання позову.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, тому відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
Згідно ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 255 КУпАП органі внутрішніх справ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до матеріалів справи, постановою серія ЕАК № 2269350 від 19.03.2020 року інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві, 1 батальйон, 6 рота рядового поліції Лісовського Б.Б. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 3 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
У постанові зазначено, що 19 березня 2020 року о 15 год. 44 хв., ОСОБА_1 в м. Київ на Чоколівському бульварі 35, керуючи транспортним засобом BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив рух на смузі призначеній для маршрутних ТЗ, які позначено дорожнім знаком 5.11 та під час руху користувався пристроєм зв'язку тримаючи його в руці, чим порушив п. 17.1 ПДР України - на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначений дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших ТЗ на цій смузі за, що передбачена відповідальність за ст. 122 ч. 3 КУпАП, (а.с. 5).
Відповідно до п. 17.1 Правил дорожнього руху України: на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 Знак 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів" або 5.11 Знак 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів" забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В ст. 72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В ч. 1 ст. 77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Тобто, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень, обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення від 19.03.2020 року, за якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, однак всупереч встановленому КАС обов'язку доказування відповідачем не надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 122 КУпАП та правомірності його дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та як наслідок, не доведено факту порушення позивачем правил дорожнього руху.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ЕАК № 2269350 від 19.03.2020 року та не подано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а тому з цих підстав позовні вимоги необхідно задоволити та постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2269350 від 19.03.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП - визнати протиправною та скасувати.
Керуючись ст. ст. ст. 7, 9, 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 12, 72, 77, 90, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України,, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві, 1 батальйон, 6 рота рядового поліції Лісовського Б.Б. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі- задоволити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2269350 від 19 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП - визнати протиправною та скасувати.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії даного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги
всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Лохвицького районного суду
Полтавської області В.А. Бондарь