Справа № 333/3912/19
Провадження № 1-кп/333/441/20
Іменем України
06 травня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, українця, має вищу педагогічну освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, за обвинуваченням його у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.361 КК України, -
30 квітня 2019 року о 13 годині 14 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись у приміщені квартири АДРЕСА_3 , куди він був запрошений потерпілим ОСОБА_6 , використовуючи персональний комп'ютер, який належить останньому, діючи з прямим умислом, направленим на здійснення протиправних дій у сфері автоматизованих систем, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, маючи вільний доступ до всіх послуг інтернет-банкінгу «Ощад24/7», володіючи при цьому необхідними знаннями щодо здійснення банківських операцій, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою всесвітньої мережі «Internet» та вказаного інтернет-банкінгу, вирішив заволодіти грошовими коштами, які знаходяться на банківському рахунку потерпілого ОСОБА_6 та належать останньому.
Далі, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , використовуючи завідомо відомий йому номер банківської заробітної картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , яка оформлена та видана на ім'я потерпілого ОСОБА_6 та пароль від вказаної картки, використовуючи комп'ютер потерпілого, через мережу Інтернет, здійснив вхід до інтернет банкінгу «Ощад24/7» та незаконно отримав доступ до особистого банківського рахунку потерпілого № НОМЕР_2 . При цьому, ОСОБА_5 отримав можливість розпоряджатись коштами потерпілого на вказаному рахунку та доступ до всіх послуг, що пропонує інтернет-банкінг «Ощад24/7» та міг використовувати їх на власний розсуд, тим самим, несанкціоновано втрутився в роботу автоматизованої системи АТ «Ощадбанк», що призвело до підробки інформації.
Далі, ОСОБА_5 , шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальною техніки, за допомогою інтернет-банкінгу «Ощад24/7», перерахував з банківської заробітної картки потерпілого № НОМЕР_1 на свою банківську карту АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 12 000 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 без відома потерпілого, несанкціоновано втрутився у роботу дистанційної системи банківського обслуговування, тобто автоматизованої системи, що призвело до підробки інформації, що виразилася у необхідності здійснення перерахування грошових коштів з рахунку потерпілого на непідконтрольний ОСОБА_6 рахунок.
Також, 30 квітня 2019 року о 13 годині 14 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись у приміщені квартири АДРЕСА_3 , куди він був запрошений потерпілим ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю потерпілого, маючи доступ до комп'ютера ОСОБА_6 , через мережу Інтернет, використовуючи завідомо відомий йому номер банківської заробітної картки потерпілого № НОМЕР_1 та пароль від неї, виконав вхід до інтернет-банкінгу «Ощад24/7», тим самим отримав доступ до банківського рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 .
Далі, ОСОБА_5 таємно, перерахував через вказаний інтернет-банкінг «Ощад24/7» з банківської заробітної картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 на ім'я потерпілого, грошові кошти у сумі 12 000 грн. на свою банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_4 на рахунок № НОМЕР_5 , тим самим своїми умисними діями, ОСОБА_5 викрав вищевказані кошти, які належать потерпілому ОСОБА_6 .
Після цього, ОСОБА_5 покинув місце вчинення злочину, та у подальшому розпорядився викраденими коштами на власний розсуд, завдавши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків на загальну суму 12 000 гривень.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_5 як скоєння злочинів, передбачених:
- ч.1 ст.361 КК України за ознаками несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до підробки інформації;
- ч.1 ст.185 KK України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка).
Під час судового розгляду ОСОБА_5 визнав себе винуватим у повному обсязі у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.361, ч.1 ст.185 КК України. Обвинувачений пояснив, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказані злочини і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.
Дійсно, приблизно 28.04.2019 року він випадково зустрів знайомого ОСОБА_6 , з яким колись разом займалися греблею на байдарках. Останній запропонував піти до нього додому, на що він погодився. 30.04.2019 року, приблизно о 13-00 год., ОСОБА_6 вийшов на вулицю з метою придбання цигарок, а він залишився вдома у останнього. Так як перед цим ОСОБА_6 перераховував свої грошові кошти з зарплатної картки на кредитку, а він допомогав у цьому потерпілому, тому знав пароль доступу до банківської картки ОСОБА_6 . Враховуючи, що крім нього у квартирі була лише матір потерпілого похилого віку, він вирішив через комп'ютер потерпілого, який був підключений до мережі Інтернет, зайти на сайт «Ощад24/7», за допомогою паролю, який він знав, отримати доступ до банківської картки ОСОБА_6 та перевести грошові кошти останнього на свій рахунок, відкритий також в АТ «Ощадбанк». Володіючи навичками здійснення нескладними банківськими операціями, він вказаним способом перерахував з картки потерпілого на свою картку 12 000 грн., після чого відразу вийшов з квартири ОСОБА_6 , не чекаючи повернення останнього.
Після цього, він пішов до банкомату та зняв зі своєї картки 2 500 грн., тобто частину перерахованих з картки потерпілого, грошових коштів. Іншу суму він зняти не зміг, так як вона була заблокована банком. На його думку це було пов'язано з тим, що така велика сума поступила на його зарплатну картку не від основного джерела заробітної плати, тому банківська установа перевіряла джерело надходження грошових коштів.
У подальшому, коли його викрили у вчиненні злочину, він поповнював свою зарплатну картку на суму 2 500 грн. для того, щоб їх назад повернути ОСОБА_6 , але банк чомусь почав знімати з цієї суми пеню за користування кредитом. Під час досудового розслідування, на його картку було накладено арешт, тому переведені з картки потерпілого грошові кошти до цих пір знаходяться у нього на рахунку. Після зняття арешту він згоден їх відразу перевести на рахунок ОСОБА_6 . У скоєному щиросердно розкаюється та жалкує про вчинене.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.1 ст.361, ч.1 ст.185 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, відстуні цивільний позов від потерпілого ОСОБА_6 , приймаючи до уваги, що прокурор, потерпілий та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні послідовні і логічні, не суперечать показанням потерпілого ОСОБА_6 , а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин скоєних злочинів, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України».
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , який повністю підтвердив показання обвинуваченого щодо обставин скоєного злочину, дослідив матеріали кримінального провадження, що стосуються заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих на стадії досудового розслідування, а також, які характеризують особу обвинуваченого.
Частина 2 статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, його суспільну небезпечність, вік та здоров'я обвинуваченого (перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2018 року з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, канабіоїдів. Синдром залежності), характеризуючі особистість обвинуваченого обставини - раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрацію, не одружений, офіційно не працює, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджується його поведінкою під час досудового розслідування та судового розгляду. Обставин, обтяжуючі покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Враховуючи тяжкість скоєних ОСОБА_5 злочинів, дані про його особу, поведінку після вчинення злочинів (належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов'язки), суд з урахуванням вимог ст.75 КК України дійшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від покарання з випробуванням.
У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Судом встановлено, що постановою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.06.2019 року на грошові кошти, що зберігаються на банківському рахунку, оформленому на ОСОБА_5 , а саме: № НОМЕР_5 , відкритому в АТ «Ощадбанк», накладено арешт із забороною проведення видаткових операцій з грошовими коштами за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Враховуючи, що у кримінальному провадженні відсутній цивільний позов, покарання, що призначається обвинуваченому не пов'язане з конфіскацією майна, з метою можливості повернення грошових коштів потерпілому, що зберігаються на рахунку ОСОБА_5 , суд приймає рішення про скасування вказаного накладеного арешту.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 під час судового розгляду не застосовувався.
Керуючись ст. ст. 174, 349 ч.3, 366-368, 370-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.361, ч.1 ст.185 КК України.
Призначити ОСОБА_5 покарання:
- за ч.1 ст.361 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч.1 ст.185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно вимог ст.76 КК України, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Арешт, накладений постановою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.06.2019 року на грошові кошти, що зберігаються на банківському рахунку, оформленому на ОСОБА_5 , а саме: № НОМЕР_5 , відкритому в АТ «Ощадбанк» - скасувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1