Справа №463/3927/20
Провадження №2-а/463/103/20
06 травня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Гирич С. В.
за участю секретаря судового засідання Попович Х.І.
представника позивача Опаєць О.А.
перекладача Боднара О.В.
відповідача ОСОБА_1
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції,
розглянувши в залі суду адміністративну справу за позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Туніської Республіки ОСОБА_1 про примусове видворення іноземця за межі території України та його затримання з метою забезпечення примусового видворення, -
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, просить суд ухвалити рішення про примусове видворення та затримання громадянина Туніської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою видворення за межі території України.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач вчинив незаконне перетинання державного кордону із України в Республіку Польща, проте 05 березня 2020 року був затриманий Прикордонною вартою Республіки Польща. На підставі положень Закону України «Про реадмісію осіб» його було передано на територію України. 06 березня 2020 року Личаківським районним судом м. Львова прийнято рішення про його затримання з метою ідентифікації. 11 березня 2020 року Володимир-Волинським судом Волинської області відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП. Знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав незаконний спосіб досягнення своєї мети, усвідомлюючи, що при цьому він неодноразово буде грубо порушувати та ігнорувати законодавство України на своєму шляху. Відповідач не має документів, які дають право на виїзд з України, коштів достатніх для самостійного повернення до країни походження, українською мовою не володіє, родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження не має. Тому просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з наведених вище мотивів, пояснила, що мати відповідача на даний час перебуває у одній із європейських країн, він мав намір потрати на територію Європейського співтовариства. Тому у позивача є достатньо підстав вважати, що відповідач не виконуватиме рішення про повернення у свою країну і повторно вчинятиме спробу незаконного перетину кордону з метою виїзду в Європу.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав. Ствердив, що намагався незаконно потрапити в Францію, де проживає його мама, оскільки у видачі візхи йому відмовлено. Був затриманий прикордонною службою Польщі, на батьківщину наміру повертатись не має, хоче потрапити в Туреччину.
Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Як вбачається із матеріалів справи, Громадянин Туніської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи у складі групи осіб, вчинив незаконне, поза межами пунктів пропуску, перетинання державного кордону із України в Республіку Польща, на напрямку 899 прикордонного знаку, територія Устилузької об'єднаної територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області, внаслідок чого 05 березня 2020 року був затриманий Прикордонною вартою Республіки Польща.
На підставі ст.сг. 3, 5 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством «Про реадмісію осіб» о 16 год. 45 хв. 05 березня 2020 року даного громадянина було передано на територію України.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2020 року прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації.?
Як вбачається із копії постанови Володимир-Волинським судом Волинської області від 11 березня 2020 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту.
Відповідно до ч.3 ст.29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Судом встановлено, що відповідач документів для виїзду з території України не має та не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту; він затриманий прикордонною вартою Республіки Польща при перетині кордону з України в Республіку Польща, Україна для нього є транзитною країною для подальшого незаконного потрапляння до країн західної Європи. Обставин, передбачених ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в ході судового розгляду не встановлено.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України.
В ході судового розгляду встановлено, що існує ризик перешкоджання видворенню за межі території України, оскільки відповідач не має документів, які дають право на виїзд з України, коштів достатніх для самостійного повернення до країни походження, українською мовою не володіє, наміру повертатись до Туніської Республіки відповідач також не має. Крім цього, незаконний перетин ним державного кордону України в напрямку до країн Європейського Союзу свідчить про те, що останній порушив вимоги ст. ст. 4, 9, 16 згаданого вище Закону і відповідно до вимог ч.3 ст.29 цього ж Закону підлягає примусовому видворенню.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України, постанова суду в частині примусового видворення відповідача підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 12, 241, 244, 257, 246, 288, 289, 371 КАС України, ст. ст. 4, 9, 16, 29, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -
ухвалив:
позов задовольнити.
Примусово видворити громадянина Туніської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.
Затримати громадянина Туніської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу затримання, а саме з 05 березня 2020 року.
Рішення в частині примусового видворення громадянина Туніської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернути до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 288, 289, п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Гирич С. В.