24.04.2020 Справа № 337/4175/19
Провадження № 2/337/157/2020
24 квітня 2020 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.
за участю секретаря Побережної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, , встановлення способу реалізації предмету іпотеки, стягнення судових витрат,
У вересні 2019 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому зазначає, що 22.04.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» ( з 21.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк», а з 26.11.2018 року АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 ( до зміни прізвища ОСОБА_4 ), укладено договір про надання споживчого кредиту №11337018000. Відповідно до умов кредитного договору, Банк надав позичальнику кредит в розмірі 25 200 доларів США в межах ліміту 52600 доларів США. Було укладено додаткові угоди: № 4- 12.05.2008 року, №5- 14.05.2008 року, №7-29.05.2008 року, № 6 - 26.05.2008 року, №8- 19.12.2008 року, №9- 30.12.2008 року. Позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі згідно з графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку не пізніше 23.04.2018 року та сплачувати проценти за користування у розмірі 9,5 % річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений строк, проценти в розмірі подвійної процентної ставки, відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору.
Згідно з п. 4.1 укладеного договору, у випадку порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту простроченого платежу , розрахованої за кожний день прострочення.
Всупереч умовам кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 неналежним чином здійснювала платежі для погашення сум по кредиту та нарахованим процентам, чим порушила взяті на себе договірні зобов'язання.
Станом на 05.09.2019 року заборгованість за кредитним договором та процентами становить 36762, 28 доларів США; пені- 279803 грн. 90 коп., з яких[: 23262,98 доларів США- заборгованість по кредиту, 7421,83 долара США- заборгованість по процентам, 6077,47 доларів США- заборгованість по процентам за користування кредитом, 212095 грн. 57 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 67708 грн. 34 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за період з 05.09.2018 року по 05.09.2019 року.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором, було укладено між Банком і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договір іпотеки № 11337018000 від 22.04.2008 року, за яким в іпотеку передано нерухоме майно- квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач просить у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки- квартиру, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження та стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26.09.2019 року позовна заява була залишена без руху для усунення її недоліків.
16.10.2019 року ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя за даним позовом у справі відкрито провадження, визначено про розгляд справи у загальному провадженні, призначено підготовче провадження.
20.11.2019 року від представника позивача- АТ «УкрСиббанк» до суду надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності представника банку ( а.с.86).
Ухвалою суду від 20.11.2019 року підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.
10.01.2020 року від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та представника відповідачів ОСОБА_5 , надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідачі просять відмовити позивачу у задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду. Відповідачі підтвердили наявність факту укладання кредитного договору та договору іпотеки. Також зазначили, що 15.08.2015 року АТ «УкрСиббанк» направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення грошових коштів, отриманих у кредит. У жовтні 2015 року банк звертався до Хортицького районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов було задоволено рішенням Хортицького районного суду від 25.12.2015 року. Судом було встановлено преюдиційну обставину настання строку повернення кредиту з 26.01.2015 року, початку обрахування строку позовної давності, що не підлягає доказуванню в силу ст.. 82 ЦПК України. Постановою Верховного Суду від 25.11.2019 року по справі № 201/13722/13-ц визначено про сплив строку позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо такий позов було подано більше ніж через три роки після подання позову про стягнення боргу з боржника.
31.01.2020 року АТ «УкрСиббанк» направив відповідь на відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що пропуск строку позовної давності за основним зобов'язанням, не є перешкодою для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, позов АТ «УкрСиббанк» просив задовольнити.
Ухвалою суду від 13.01.2020 року, суд зобов'язав АТ «УкрСиббанк» надати суду помісячний розрахунок заборгованості за кредитним договором сум: заборгованості за кредитним договором, процентів та пені, а також забезпечити явку у судове засідання представника позивача на 17.02.2020 року.
У судовому засіданні 17.02.2020 року представник позивача АТ «УкрСиббанк» позов підтримав. Суду пояснив, що 22.04.2008 року ОСОБА_1 отримала у банку за кредитним договором грошові кошти у сумі 25 200 доларів США. У забезпечення зобов'язання із ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки. Через неналежне виконання взятих на себе кредитним договором зобов'язань, виникла заборгованість зі сплати кредитних коштів, через що банк змушений був звернутися до суду з даним позовом. Також у 2015 році Хортицьким судом м.Запоріжжя було винесено рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 13.10.2015 року, але чи виконано рішення суду чи ні, йому не відомо. За який період позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором за даним позовом, пояснити не може, також не може пояснити чи враховано суми заборгованості, стягнуті за рішенням суду від 13.10.2015 року, у позовній заяві банку від 24.09.2019 року. По справі було оголошено перерву для надання представником позивача розрахунку ( помісячного), заборгованості за кредитним договором, відповідно до ухвали суду від 13.01.2020 року.
У подальшому, у жодне із призначених судових засідань, представник позивача АТ «УкрСиббанк» не з'явився, причину неявки суду не повідомив, витребуваний розрахунок суми заборгованості за кредитним договором, суду не надав.
У матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника АТ «УкрСиббанку» ( а.с. 86).
Відповідачі та представник відповідача у судове засідання не з'явилися.
03.02.2020 року від представник позивача АТ «УкрСиббанк» до суду надійшли письмові пояснення стосовно ухвали від 13.05.2020 року, у яких зазначено, що розрахунок заборгованості банком надано до позовної заяви, надати більш детальний розрахунок суми, не уявляється можливим.
Враховуючи вказане вище, суд вважає за можливе ухвалити по справі рішення на підставі документів, які наявні у матеріалах цивільної справи, у відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
22.04.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» ( з 21.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк», а з 26.11.2018 року АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 ( до зміни прізвища ОСОБА_4 ), було укладено договір про надання споживчого кредиту №11337018000. Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у сумі 52 600 доларів США у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати встановленого ліміту на строк до 23.04.2018 року. Було укладено додаткові угоди: № 4- 12.05.2008 року, №5- 14.05.2008 року, №7-29.05.2008 року, № 6 - 26.05.2008 року, №8- 19.12.2008 року, №9- 30.12.2008 року. 22 квітня 2008 року позичальник отримала кредит у сумі 25200 доларів США, що сторонами не оспорюється.
Позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі згідно з графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку не пізніше 23.04.2018 року та сплачувати проценти за користування у розмірі 9,5 % річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений строк, проценти в розмірі подвійної процентної ставки, відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору.
Згідно з п. 4..1 укладеного договору, у випадку порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту простроченого платежу, розрахованої за кожний день прострочення.
Позивач у позові зазначив, що всупереч умовам кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 неналежним чином здійснювала платежі для погашення сум по кредиту та нарахованим процентам, чим порушила взяті на себе договірні зобов'язання та станом на 05.09.2019 року заборгованість за кредитним договором та процентами становить 36762, 28 доларів США; пені- 279803 грн. 90 коп., з яких[: 23262,98 доларів США- заборгованість по кредиту, 7421,83 долара США- заборгованість по процентам, 6077,47 доларів США- заборгованість по процентам за користування кредитом, 212095 грн. 57 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 67708 грн. 34 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за період з 05.09.2018 року по 05.09.2019 року.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором, було укладено між Банком і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договір іпотеки № 11337018000 від 22.04.2008 року, за яким в іпотеку передано нерухоме майно- квартиру АДРЕСА_1 .
Судом установлено, що 22.04.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» ( з 21.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк», а з 26.11.2018 року АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 ( до зміни прізвища ОСОБА_4 ), було укладено договір про надання споживчого кредиту №11337018000, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25 200 доларів США в межах ліміту 52600 доларів США, строком до 23.04.2018 року.
Пунктом 1.1 договору визначено, що банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі 52600 дол. США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та умовах, зазначених у цьому договорі.
Згідно з умовами підпункту 1.2.2 договору позичальник зобов'язався повернути банку кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 23 квітня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника за зазначеним кредитним договором ОСОБА_1 ( до зміни прізвища ОСОБА_4 ), відповідно до договору іпотеки від 22.04. 2008 року № 11337018003/з від 22.04.2018 року передала в іпотеку нерухоме майнл- квартиру, загальною площею 51,46 кв. метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначений договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2255.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином умови договору про надання споживчого кредиту не виконувала, у зв'язку з чим у неї перед банком утворилась заборгованість, яка станом на станом на 13.10.2015 року становила 24 938,88 доларів США, пеня у розмірі 4772 грн. 40 коп.
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 25.12.2015 року було частково задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, за яким зі ОСОБА_1 на користь банку було стягнуто заборгованість по кредиту та процентам у загальній сумі 24 938,88 доларів США, станом на 13.10.2015 року, пеню у розмірі 4772 грн. 40 коп. та судові витрати.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що ОСОБА_1 має заборгованість перед банком станом на 05.09.2019 року за кредитним договором та процентами у сумі 36762, 28 доларів США; пені- 279803 грн. 90 коп., з яких: 23262,98 доларів США- заборгованість по кредиту, 7421,83 долара США- заборгованість по процентам, 6077,47 доларів США- заборгованість по процентам за користування кредитом, 212095 грн. 57 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 67708 грн. 34 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за період з 05.09.2018 року по 05.09.2019 року, але у позовній заяві позивач не вказав за який період ним розрахована сума заборгованості за кредитним договором, не надав помісячного розрахунку суми заборгованості, а лише зазначив період, за який розрахована сума пені - з 05.09.2018 року по 05.09.2019 року.
Крім того, звертаючись з позовом до суду, позивач не вказав про наявність рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 25.12.2015 року, яким було частково задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, за яким зі ОСОБА_1 на користь банку було стягнуто заборгованість по кредиту та процентам у загальній сумі 24 938,88 доларів США, станом на 13.10.2015 року, пеню у розмірі 4772 грн. 40 коп. та судові витрати.
У судовому засіданні 17.02.2020 року представник позивача АТ «УкрСиббанк» пояснив, що у 2015 році Хортицьким судом було винесено рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 13.10.2015 року, але чи виконано рішення суду чи ні, йому не відомо. За який період позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором за даним позовом, пояснити не може, також не може пояснити чи враховано суми заборгованості, стягнуті рішенням суду від 13.10.2015 року у позовній заяві банку від 24.09.2019 року.
У подальші призначені судові засідання представник позивача неодноразово до суду не з'явився, жодних пояснень з приводу розрахунку заборгованості, суду не надав ні у судовому засіданні ні у будь-який інший спосіб.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків тощо.
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з укладеного між ОСОБА_1 та Банком кредитного договору, строк дії договору визначено до 23.04.2018 року.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За правилом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У статті 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.
При цьому право вимагати повернення щомісячних прострочених платежів у кредитора виникає за обставин, якщо ним дотримано строк давності за вимогами про повернення кредиту в цілому.
Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
За статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 10.01. 2020 року звернулися із заявою про застосування позовної давності під час розгляду справи судом.
Також зазначили, що 05.08.2015 року, у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, банком було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту в порядку п.3.1.3 розділу 6 Кредитного договору.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, представник позивача даного факту у позовній заяві не зазначив, копії такого звернення суду не надав, що є суттєвим елементом при прийнятті рішення судом.
Також у судовому засіданні представник позивача про направлення такої вимоги, суд не повідомив, отримавши відзив на позов відповідачів, де зазначено про отримання вимоги щодо дострокового повернення кревних коштів, вищевказану відповідачами обставину не спростував ні у відгуку на відзив ні представник позивача безпосередньо у судовому засіданні.
Щодо позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення нарахованих відсотків, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до умов підпункту 6.1.2 договору, у разі порушення позичальником обов'язків, встановлених цим договором банк має право визначити термін повернення кредиту таким, що настав згідно з підпунктом 1.2.2 договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати відсотків, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.
Банк реалізував своє право та направивши 20 грудня 2012 року та 24 вересня 2013 року вимоги про повернення суми кредиту за договорами, згідно із якими у разі неусунення порушень умов договорів у 40-денний строк з дня направлення вимоги строк виконання зобов'язання з повернення суми кредиту вважається таким, що настав, тобто банк змінив строк виконання зобов'язання.
Банк реалізував своє право, направивши 05.08.2015 року вимогу про повернення суми кредиту за договорами, згідно із якою у разі неусунення порушень умов договорів у 40-денний строк з дня направлення вимоги строк виконання зобов'язання з повернення суми кредиту вважається таким, що настав, тобто банк змінив строк виконання зобов'язання.
Банк не спростував вказаної обставини.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд вважає, що у Банку відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом у цій цивільній справі з огляду на те, що 05.08.2015 року ПАТ «УкрСиббанк» пред'явив до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України про дострокове виконання кредитного зобов'язання.
Таким чином, в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення нарахованих відсотків, встановлення способу реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, позов банку підлягає залишенню без задоволення з підстав необґрунтованості.
Щодо застосування правил про позовну давність до інших вимог, варто зазначити наступне.
З даним позовом до Хортицького районного суду м.Запоріжжя АТ «УкрСиббанк» звернулося 29.09.2019 року.
Наведене дає підстави для висновку, що заявлений позов у цій справі про звернення стягнення на предмет іпотеки поданий із пропуском позовної давності, оскільки банк звернувся до суду 29 вересня 2019 року року.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, зокрема й факт невиконання відповідачем умов кредитного договору, суд вважає, що Банк звернувся з даним позовом до суду поза межами позовної давності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після пред'явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання в порядку частини другої статті 1050 ЦК України настав строк виконання зобов'язань за укладеним договором, а також у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення процентів, нарахованих, починаючи з 41 дня після відправлення вимоги про усунення порушень за кредитними договорами є необґрунтованими.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Таким чином, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову у частині звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення процентів та нарахованої на них неустойки, нарахованих після зміни строку виконання зобов'язання, за безпідставністю, у іншій частині позову - за спливом позовної давності.
Ухваюючи рішення, суд керується завданням та принципами цивільного судочинства.
Відповідно до правил статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у задоволенні позову необхідно відмвити у повному обсязі, то судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів на користь банку.
Керуючись Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-
Відмовити АТ «УКРСИББАНК» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, встановлення способу реалізації предмету іпотеки, стягнення судових витрат.
Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено судом 04.05.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини третьої Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби (COVID-19) строки щодо апеляційного оскарження рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя: Г.Є.Гнатик