Справа № 327/42/20
Провадження № 2/327/54/2020
29.04.2020 року смт.Розівка
Розівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Завіновської А.П.,
при секретарі судового засідання - Літвіновій Т.А.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення,
17.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із наведеним вище позовом, в обґрунтування якого зазначала наступне.
Їй на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2008 року, належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок зареєстровано в установленому законодавством порядку.
У вказаному будинку зареєстрована її дочка - ОСОБА_2 , але з 2008 року остання у вказаному будинку не проживає та заходів щодо утримання будинку не здійснює. Факт реєстрації ОСОБА_2 у вказаному житловому будинку позбавляє її можливості вільно розпорядитися своїм майном.
З огляду на вказане, ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 , 04.05.1978 ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Розівського районного суду Запорізької області від 17.03.2020 року у вказаній справі було відкрито провадження та її призначено до підготовчого судового засідання на 10 год. 30 хв. 02.04.2020 року (а.с. 23).
Ухвалою суду від 02.04.2020 року підготовче провадження у справі було закрито, та її призначено до судового розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 15.04.2020 року, яке в подальшому відкладено на 11 год. 00 хв. 29.04.2020 року (а.с. 29, 33).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, судова повістка, яка була направлена останній за зареєстрованим місцем проживання, повернулися до суду без вручення адресату із поміткою поштового відділення на конверті «адресат відсутній» (а.с. 31, 35-37).
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
З огляду на вказані норми закону, ОСОБА_2 , вважається такою, що була сповіщена про час, дату і місце розгляду справи. Відзив не подала.
Вимогами ч. 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За згодою позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснили, що вони проживають по сусідству із ОСОБА_1 . Донька останньої - ОСОБА_2 , не проживає у вказаному будинку приблизно з 2008 року.
Заслухавши позивача, свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2008 року, належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8).
Факт належності ОСОБА_1 вказаного майна також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Відповідно до довідки № 636 від 27.01.2020 року, виданої виконавчим комітетом Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу її сім'ї входить відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Виходячи з довідки, виданої виконавчим комітетом Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області за № 640 від 27.01.2020 року, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але за вказаною адресою не проживає (а.с. 11).
Згідно до вимог, викладених в статтях 16, 386 ЦК України, власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Виходячи зі статті 41 Конституції України, статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Отже, підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Виходячи з норм, викладених в ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 , тривалий час, з 2008 року не проживає у спірному будинку, не веде з позивачем ОСОБА_1 спільного господарства, то її реєстрація в даному будинку порушує право останньої на вільне розпорядження своїм майно.
За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , а тому задовольняє позов останньої.
В силу ч. 2 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Питання про розподіл судових витрат позивачкою не порушувалось.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 223, 259, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, - Розівським районним судом Запорізької області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції, - Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06 травня 2020 року.
Суддя: А.П. Завіновська