Справа № 367/8010/19
Провадження №1-кс/367/520/2020
Іменем України
05 травня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
представника заявника ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту на майно,-
До суду надійшло вищевказане клопотання за змістом якого заявник просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28.11.2019 р. по справі 367/8010/19, в межах кримінального провадження № 42019111200000567 від 21.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, на земельну ділянку із кадастровим номером 3210900000:01:038:0206, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0455 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .
За змістом клопотання, встановлено, що 22.04.2020 р., ОСОБА_5 з відкритих джерел Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а в наступному і з Єдиного державного реєстру судових рішень, стало відомо про те, що на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:038:0206 (02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,0455 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ) Ірпінським міським судом Київської області 28.11.2019р. було накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування даним майном будь-яким особам.
Вказує, що оскільки вказана земельна ділянка була придбана матір'ю заявника, ОСОБА_6 (05.08.2019 р. ОСОБА_6 (мати заявника) придбала земельну ділянку площею 0,0745 га за адресою АДРЕСА_1 . Придбання вказаної земельної ділянки ОСОБА_6 було оформлено договором купівлі - продажу, що був посвідчений нотаріально. Під час посвідчення вказаного договору нотаріус, діючи у відповідності до Закону України «Про нотаріат» перевірив повноваження сторін угоди на її укладення, а також наявність достатнього обсягу цивільної дієздатності у продавця) і, в наступному, ця земельна ділянка поділені і подарована заявнику та її чоловіку. Відтак будь - яких, навіть потенційно найменших сумнівів щодо законності і добросовісності набуття права власності на вказану земельну ділянку у заявника не було і не могло бути з об'єктивних причин, оскільки мотиви і механізм набуття власності виключали і виключають будь - яку недобросовісність зі сторони попереднього власника цього майна.
Так само обставини і мета набуття права власності на майно попереднім власником (придбання за відплатним договором купівлі - продажу для наступного дарування власним дітям) виключають навіть найменший сумнів щодо незаконного недобросовісного набуття вказаної земельної ділянки ОСОБА_6 .
В наступному, оскільки головною метою придбання земельної ділянки площею 0,0745 га за адресою АДРЕСА_1 було наступне дарування вказаної земельної ділянки заявнику та її чоловіку ОСОБА_7 , задля уникнення будь - яких непорозумінь щодо питань недовіри між ними та її матір'ю (оскільки майно, набуте під час шлюбу шляхом прийняття в дар є особистою власністю того з подружжя, який отримав дар), її матір'ю було прийнято рішення про необхідність поділу земельної ділянки на дві окремі ділянки та їх передачу за окремими договорами дарування їй та її чоловіку.
Відтак поділ земельних ділянок з метою їх подальшого дарування обом членах подружжя мав чітку і зрозумілу мету - передати майно у власність подружжя шляхом дарування таким чином, щоб кожен з подружжя отримав у власність таке майно, як окремо визначене. Даний механізм дозволив зберегти заявнику та її чоловікові довірливі відносини в родині.
Земельна ділянка площею 0,0745 га була поділена на дві земельні ділянки виходячи з можливостей варіанту такого поділу. Поділ відбувся таким чином, щоб кожна земельна ділянка, що утворилась в результаті поділу, стала самодостатнім і повноцінним об'єктом цивільних правовідносин, можливим для їх окремого одна від одної використання.
З огляду на наведене вище, здійснений поділ відбувся і фактично і юридично. Поділ було оформлено у відповідності до чинного законодавства України, що підтверджується відповідною технічною документацією.
Одним із складових згаданої технічної документації, є акт встановлення меж та погодження таких меж із суміжними землевласниками.
Заявник вказує, що з огляду на наведене вище, припущення слідчого, висловлене в клопотанні про накладення арешту про те, що земельна ділянка площею 0,0745 га не поділена, дійсності не відповідає, що підтверджується відповідними доказами (зокрема технічною документацією, окремими правовстановлюючими документами (договорами дарування). Рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.
Все вказане підтверджує, що в результаті поділу майна, виникли два окремих і самодостатніх об'єкти цивільних правовідносин, що не є і ніколи не були предметом кримінального правопорушення, по факту якого розпочате досудове розслідування за ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки виникли вже після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а отже на момент вчинення дій, які слідчим кваліфікуються як кримінальне правопорушення, вказаних земельних ділянок не існувало.
Стверджує, що право власності на земельну ділянку нею набуте правомірно і добросовісно. Доказів зворотнього з ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 28.11.2019р. про накладення арешту на майно вона не вбачає.
З огляду на те, що договір дарування, на підставі якого заявником набуте право власності на земельну ділянку площею 0,0290 га недійсним у встановленому порядку не визнавався, підстав стверджувати про відсутність, або оспорюваність права власності заявника на земельну ділянку немає.
Станом на 23.04.2020 р. до заявника не пред'явлено позову про визнання договору недійсним, витребування майна, тощо, хоча як вбачається із ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 28.11.2019 р., про вказані в ухвалі події всім зацікавленим особам було відомо, ще в серпні 2019 р.
Заявник не є стороною в кримінальному провадженні № 42019111200000567.
Заявнику в межах вказаного кримінального провадження обвинувачення не пред'явлено. Заявника не визнано і потерпілим по вказаному кримінальному провадженню.
Заявнику протягом всього часу здійснення слідчим досудового розслідування жодного разу не повідомлялося про факт існування досудового розслідування, жодного разу не викликали на допит, тощо.
На земельній ділянці заявника, за період з моменту внесення відомостей про вказані в клопотання про накладення арешту обставини до ЄРДР (15.09.2019 р. до 23.04.2020 р.) жодних слідчих дій не проводилось.
Таким чином, потреба у арешті майна відпала, оскільки у слідчого було більше ніж достатньо часу для вчинення усіх необхідних процесуальних дій. Вказує, що жодних процесуальних дій із речовим доказом до цього часу не було вчинено. Слідство триває більше ніж пів року і весь цей час право власності заявника обтяжено у найбільш суворий спосіб. На її думку, майно не відповідає ст. 98 КПК України і не може бути предметом кримінального правопорушення чи майном, отриманим в результаті його вчинення, оскільки цього майна не існувало на момент вчинення кримінального правопорушення і не виникло за результатами його можливого вчинення.
Вказує, що з часу накладення арешту на майно, а саме з листопада 2019 року по квітень 2020 року арештований доказ не був оглянутий, відомості з земельної ділянки, що могли б мати доказове значення за весь період не зняті і не зафіксовані. Відтак наявні всі достатні підстави вважати, що потреба у накладенні арешту відпала.
В судовому засіданні представник заявника вказав, що органом досудового розслідування 12.11.2019 проводився огляд місця події, а саме: земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:038:0205 та 3210900000:01:038:0206, решту заявлених вимог підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
В судовому засідання прокурор проти задоволення клопотання заперечувала у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши матеріали кримінального провадження № 42019111200000567 від 21.08.2019, вважає клопотання таким, що не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні слідчого відділу Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне провадження № 42019111200000567 від 21.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Згідно витягу з ЄРДР № 42019111200000567 від 21.08.2019 встановлено, що до Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області надійшло звернення від ОСОБА_8 з якого вбачається, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та житловим будинком на вказаній земельній ділянці, яка належала його покійному братові ОСОБА_9 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 жовтня 2019 року у справі № 367/8010/19 клопотання слідчого СВ Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 про арешт майна - задоволено у повному обсязі. Накладено арешт у кримінальному провадженні № 42019111200000567 від 21.08.2019 на земельну ділянку із кадастровим номером 3210900000:01:038:0096 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0745 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування даним майном будь-яким особам.
Також встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_6 від 07.10.2019 внесені відомості про поділ вказаної земельної ділянки. Вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою № 187810618, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
В результаті поділу утворилося дві земельні ділянки із присвоєнням наступних кадастрових номерів: 3210900000:01:038:0205, площею 0,029 га. та 3210900000:01:038:0206, площею 0,0455 га.
Згідно Договору дарування земельної ділянки від 22 жовтня 2019 року ОСОБА_6 передала безоплатно у власність ОСОБА_5 , а остання прийняла у дар земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:038:0206, площею 0,0455 га.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 листопада 2019 року у справі № 367/8010/19 клопотання слідчого СВ Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 про арешт майна задоволено у повному обсязі. В межах кримінального провадження № 42019111200000567 від 21.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 3210900000:01:038:0206, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0455 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування даним майном будь-яким особам.
Відповідно до ч 2 ст. 174 КПК України «Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Окрім того, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що на даному етапі кримінального провадження потребу досудового розслідування виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не в праві оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України кримінальний процес являється змагальним і диспозитивним, що полягає у вільному подані учасниками процесу до суду доказів на підтвердження своєї позиції та захисту своїх інтересів.
В судовому засіданні було встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 3210900000:01:038:0206, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0455 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 була визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42019111200000567 від 21.08.2019.
Також встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні на даний час не закінчено.
При цьому, доводи клопотання про порушення розумних строків досудового розслідування, виходять за межі цього судового розгляду, не стосуються предмету доказування у даній категорії справ, оскільки не свідчать про настання правових підстав для скасування арешту майна. Доводи про відсутність у заявника процесуального статусу підозрюваного чи потерпілого також не мають правового значення у цій справі, оскільки в межах даного кримінального провадження та у відповідності до ст. 170 КПК України арешт може накладатись на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. З огляду на викладене, скасування арешту з майна до закінчення проведення досудового розслідування може зашкодити досягненню мети кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту слід відмовити, оскільки заявник не довів суду, що арешт накладено необґрунтовано, та відповідно не довів, що у застосуванні даного заходу забезпечення у кримінальному провадженні відпала потреба, оскільки відповідне нерухоме майно є обєктом кримінально-протиправних дій кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 26, 132, 170-173, 175 372, КПК України, слідчий суддя,-
ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42019111200000567 від 21.08.2019 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1