Справа № 304/329/20 Провадження № 3/304/140/2020
05 травня 2020 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., за участю секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, громадянина України,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 216092 від 09 лютого 2020 року вбачається, що цього ж дня о 18.00 год. ОСОБА_1 по вул. Миру в с.Зарічево Перечинського району Закарпатської області керував транспортним засобом марки «Дейво Ланос», р/н НОМЕР_1 НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода та запах алкоголю з порожнини рота); від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У підтвердження вини ОСОБА_1 поліцейським СРПП № 3 Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшим сержантом поліції Волосом І.П. в якості доказів надано протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 216092 від 09 лютого 2020 року, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 720419 від 09 лютого 2020 року, відеозаписи з числовими назвами «VID-20200210-WA0007», «VID-20200210- НОМЕР_3 » та «VID-20200210- НОМЕР_4 » від 09 лютого 2020 року, а також письмові пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що ввечері 09 лютого 2020 року він знаходився біля воріт свого будинку та розмовляв із сусідом ОСОБА_4 . Його автомобіль був припаркований на вулиці поряд із будинком. Їхати кудись наміру у нього не було. Через деякий час приїхали поліцейські та попросили його пред'явити документи. Після цього, запросили сісти у їх автомобіль, проїхали у центр села, де склали відносно нього протокол. Вказані дії працівників поліції вважає безпідставними, так як за кермом не сидів взагалі, транспортним засобом не керував.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що ввечері 09 лютого 2020 року він вийшов на вулицю провести друзів, які у нього гостювали, оскільки у цей день у нього був День народження. Тоді ж із свого будинку на вулицю вийшов його сусід ОСОБА_1 , вони привіталися та стали розмовляти, будучи кожен на своєму подвір'ї. Автомобіль останнього був припаркований біля воріт домогосподарства. Через деякий час побачив транспортний засіб поліції із увімкненими синіми проблисковими маячками, що наближався до них. Під'їхавши, поліцейські почали спілкуватися із ОСОБА_1 , він пішов додому, тому що було далі йому не відомо.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Норма аналогічного змісту міститься також у пункті 6 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року.
Разом з цим, у матеріалах справи будь-яких доказів керування ОСОБА_1 09 лютого 2020 року о 18.00 год. по вул. Миру в с. Зарічево Перечинського району Закарпатської області транспортним засобом марки «Дейво Ланос», р/н НОМЕР_1 НОМЕР_2 , немає та у ході розгляду справи працівниками поліції такі не надані.
При цьому, допитай у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 ствердив, що під час приїзду працівників поліції ОСОБА_1 знаходився у своєму дворогосподарстві та розмовляв з ним, а наявні у матеріалах справи як письмові пояснення свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , так і відеозаписи з числовими назвами «VID-20200210-WA0007», «VID-20200210- НОМЕР_3 » та «VID-20200210- НОМЕР_4 » від 09 лютого 2020 року факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом не підтверджують.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 251 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, враховуючи вищенаведене та те, що вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях, а будь-які докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом у матеріалах справи відсутні, відтак таке поліцейськими не доведено, тому суд вважає, що в його діях відсутня об'єктивна сторона, а відтак і склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247 ч. 1 п. 1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, с у д д я, -
провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Ганько І. І.