2/243/1206/2020
243/2130/20
04 травня 2020 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.
при секретарі Нікіфорової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 5 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, -
До Слов'янського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з вказаним позовом, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги тим, що з 01.08.2018 року по 31.10.2019 року вона працювала у ДП «СКРЦ «Слов'янський курорт». На момент її звільнення існувала заборгованість по заробітній платі у розмірі 25006,01 грн., яка станом на 29.02.2020 року їй не була виплачена. Вважає, що через невиконання відповідачем вимог законодавства щодо своєчасної виплати заробітної плати та остаточного розрахунку під час її звільнення, на її користь з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за вказаний період в сумі 25027,82 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просила суд вимоги задовольнити, справу слухати за її відсутності (а.с.21).
Представник відповідача про час та місце судового засідання, будучи повідомленим належним чином, до суду не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про поважність причин неявки суд не повідомив, тому суд, враховуючи згоду позивача, вважає можливим, відповідно до правил ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вирішити справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працювала у ДП «СКРЦ «Слов'янський курорт» з 01.08.2018 року по 31.10.2019 рік на посаді завідувача складу КЕС та була звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.8-9).
Відповідно до судових рішень Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19.08.2019 року 29.08.2019 року та від 15.11.2019 на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 25006,01 грн. (а.с.6-7)
Відомостей про виплату вказаної суми заборгованості по заробітної плати ОСОБА_1 суду не надано.
Відповідно до довідки про доходи, яка 18.02.2020 року видана ДП «СКРЦ «Слов'янський курорт» на ім'я ОСОБА_1 , середньоденна заробітна плата останньої складає 301,54 грн. (а.с.2).
На підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, це компенсаційна виплата порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, та є видом матеріальної відповідальності роботодавця. Підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника.
На відміну від кримінально-правової доктрини, цивільні правовідносини побудовані на принципу презумпції вини особи, яка завдала шкоди, тобто вона звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України). Обов'язок доказування відсутності вини покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Визначальним для встановлення наявності чи відсутності вини є не тільки ставлення роботодавця до своєї протиправної поведінки, скільки упущення (свідоме чи несвідоме, умисне чи необережне) контролю за своєю поведінкою. Для визначення цивільно-правової відповідальності роботодавця при відшкодуванні шкоди працівнику форма вини юридичного значення не має. Шкода, заподіяна роботодавцем своєму працівнику, умисними чи необережними діями підлягає відшкодуванню.
Отже, суд вважає, що оскільки відповідач перед позивачем мав заборгованість по заробітній платі на день звільнення позивача, дана невиплата була здійснена з вини відповідача, тому відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2019 року по 29.02.2020 року.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Суд, погоджується з наданою позивачем довідкою про доходи від 18.02.2020 року, з якої видно, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 301,54 грн.(а.с.2).
Тому, при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні, суд бере за основу середньоденну заробітну плату у розмірі 301,54 грн.,
За період з 31.10.2019 року по 29.02.2020 року за період затримки невиплаченої заробітної плати становить 83 дні.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку буде складати 25027,82 грн. (301.54 грн. х 83 дні).
Як видно з роз'яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до переконання, що зазначена вище сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 25027,82 грн., з якої підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі, повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, - задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», код ЄДРПОУ 30708792, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Пушкінська, 2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 25027,82 грн. (двадцять п'ять тисяч двадцять сім) грн. 82 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», код ЄДРПОУ 30708792, судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду Через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Д.В. Воронков