Справа № 344/21128/19
Провадження № 1-кп/344/118/20
05 травня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.121 ч.1, ст.296 ч.2 КК України та ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України, суд -
Обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор в судовому засіданні подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, посилаючись на ризики визначені ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися та не відпали, зокрема, щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані в судовому засіданні.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_4 вважає, що клопотання прокурора є безпідставним та немотивованим, в задоволенні якого слід відмовити, просить змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт, звертає увагу суду на те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, на даний час відшкодував потерпілому завдану шкоду.
Інші учасники судового розгляду підтримують думку захисника.
Суд звертає увагу, що на даний час судове провадження ще не розглянуто.
За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.
Зокрема, при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину пов'язаного із застосуванням насильства щодо потерпілого, наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, зокрема щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, на переконання суду, виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Обставини, що слугували підставою застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.
Оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, суд вважає, що клопотання прокурора слід задоволити, запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою слід продовжити на строк до 60 днів.
Керуючись ст.177, ст.183, ст.331, ст.369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити термін тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 03 липня 2020 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику УВП №12.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Суддя ОСОБА_1