Справа№2-51/2000
Провадження № 4-с/938/2/20
04 травня 2020 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,
з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,
скаржника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення заступника начальника Овідіопольского районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Захарової Брігіти Юріївни, -
скаржник звернувся до суду із скаргою на дії (рішення) заступника начальника Овідіопольского районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Захарової Брігіти Юріївни, у виконавчому провадженні №5935508 щодо винесення постанов: від 26.02.2019 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно; від 26.02.2019 про встановлення тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон; від 26.02.2019 про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання; від 26.02.2019 про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; від 26.02.2019 про обмеження у праві керування транспортними засобами. Просить визнати вказані постанови протиправними та скасувати.
Скаргу обґрунтовує тим, що йому стало відомо про те, що його внесено до Єдиного реєстру боржників Овідіопольским РВ ДВС Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) у зв'язку із наявною заборгованістю по сплаті аліментів на утримання дитини. Зазначає, що до цього йому не було відомо про його обов'язок щодо сплати аліментів на утримання дитини, будь-яких відомостей про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів та винесення щодо нього оскаржуваних постанов про встановлення обмежень, від державного виконавця він не отримував, що позбавило його можливості скористатися своїми правами як сторони виконавчого провадження. При цьому, зазначає, що він проживає за зареєстрованим місцем проживання в с.Розтоки Косівського району з часу реєстрації 2000 року, і жодним чином не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому в разі здійснення державним виконавцем встановлених законом заходів, державний виконавець міг встановити його місцезнаходження. Вказані обставини державним виконавцем не враховано, прийнято необґрунтовані та незаконні постанови. А тому просить скаргу задовольнити.
При цьому зазначає, що строк оскарження постанов державного виконавця ним не пропущено, оскільки із матеріалами виконавчого провадження він ознайомився 13.02.2020, коли отримав такі від державного виконавця, поштою.
Скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримав, просить скасувати винесені заступником начальника Овідіопольского РВ ДВС Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Захарової Б.Ю. постанови від 25.02.2020 та від 26.02.2020.
Державний виконавець в судове засідання не з'явилася, про розгляд скарги повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомила. 07.04.2020 представником Овідіопольского районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Захарової Б. Ю. надано суду відзив на скаргу на рішення державного виконавця та матеріали виконавчого провадження. Зазначає, що виконавче провадження державним виконавцем здійснено на примусове виконання рішення суду та із застосуванням усіх передбачених законом заходів щодо неупередженого, своєчасного та фактичного виконання рішення суду у межах повноважень та у спосіб встановлений законом. Просить в задоволенні скарги відмовити.
Стягувач за виконавчим листом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи наведене, та положенням ч.2 ст.450 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд скарги у відсутності учасників судового розгляду.
Дослідивши матеріали скарги, оглянувши матеріали цивільної справи №2-51/2000, суд постановляє ухвалу про наступне.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У пункті 7 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Положенням ст.ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язано виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Перелік прав та обов'язків державного виконавця визначенийст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», частиною 1 якої передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов'язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Судом встановлено, що на виконання виконавчого листа №2-51/2000 виданого Верховинським районним судом 26.01.2000 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частині всіх видів заробітку (а.с.22-23), 07.02.2000 державним виконавцем Овідіопольського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (за ініціативою суду).
В ході здійснення примусового виконання рішення суду, у виконавчому провадженні здійснювалися заходи щодо встановлення місця знаходження боржника, працевлаштування та наявності майна, однак такі виявилися безрезультатними. Згідно інформації Новоградківської сільської ради №144 від 17.06.2008 надано відповідь, що ОСОБА_1 знятий з реєстрації місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державним виконавцем 13.03.2010 винесено та направлено до суду подання про розшук боржника. 16.03.2010 Овідіопольським районним судом Одеської області винесено ухвалу про розшук боржника ОСОБА_1 . Ухвала про розшук боржника, яка згідно ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" була направлена на виконання за місцем проживання (знаходження) стягувача до Верховинського РВ УМВС. Однак, встановити місце перебування боржника, не виявилося можливим.
25.02.2019 державним виконавцем виконано розрахунок заборгованості по аліментам, заборгованість (за період з 01.12.2012 по 07.07.2015) склала 59805,51 гривень.
06.02.2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, в тому числі і Закон України «Про виконавче провадження». Зокрема посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування, з наданням відповідних повноважень державному виконавцю.
Так, відповідно до ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» у новій редакції за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Виходячи із змісту наведеної правової норми, у випадку виникнення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, закон зобов'язує державного виконавця виносити постанови про тимчасові обмеження зазначених прав боржника.
25.02.2019 заступником начальника Овідіопольского РВ ДВС Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Захаровою Б.Ю. винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої внесено відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників.
26.02.2019 державним виконавцем, в рамках виконавчого провадження №5935508 винесені постанови «Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; «Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання»; «Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охоложенною зброєю, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; «Про встановлення тимчасового обмеження боржника у виїзді за межі України».
Усі вищезазначені постанови обґрунтовані тим, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_2 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 25.02.2019 за період з 01.01.2012 по 04.04.2015 в сумі 59805, 51 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
13.09.2019 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та роз'яснено порядок його повторного пред'явлення до виконання.
Боржник ОСОБА_2 у скарзі посилається на те, що державним виконавцем незаконно винесено зазначені вище постанови, оскільки при винесенні оскаржуваних постанов державним виконавцем не було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме не було належним чином повідомлено його, як боржника, про існуюче виконавче провадження і не було надано можливості надати пояснення з приводу наявної у нього заборгованості зі сплати аліментів, а тому підстав для винесення зазначених вище постанов у державного виконавця не було.
Згідно ст.20 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Як вбачається з відомостей про боржника вказаних на виконавчому листі №2-51/2000, адреса боржника ОСОБА_1 зазначається, як с.Новоградівка, Овідіопольського району, Одеської області. З довідки Розтоківської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 19.02.2020 №166 (а.с.7), яку представив суду скаржник, також вбачається, що ОСОБА_1 прибув з с.Новоградівка, Овідіопольського району, Одеської області в с.Розтоки, Косівського району, Івано-Франківської області і був прописаний 06.07.2001, з чого випливає, що на час відкриття виконавчого провадження, боржник був зареєстрованим за місцем здійснення виконавчого провадження.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що державним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, а саме з моменту відкриття виконавчого провадження та до часу повернення виконавчого документу стягувачу, вживалися всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення місця проживання боржника ОСОБА_1 , дієве та ефективне виконання рішення суду.
При цьому, суд не враховує посилання скаржника на те, що він не ухилявся від сплати аліментів та впродовж 2016-2017 років був працевлаштованим водієм швидкої допомоги Обласного центру екстренної медичної допомоги і державний виконавець, в рахунок погашення заборгованості міг здійснювати відрахування із його заробітної плати, оскільки на підтвердження даних обставин ним не представлено суду жодних доказів. В той же час, з інформації наданої Державною фіскальною службоюУкраїни, Пенсійним фондом України, боржник ОСОБА_1 на обліках в органах ДПС не перебував, інформації щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.
За таких обставин, скаржником не представлено суду доказів, які свідчать про те, що на момент винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов, рішення суду від 20.01.2000 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частині всіх видів заробітку було виконаним в повному обсязі, заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 59805,51 грн. погашена, а тому рішення державного виконавця є законними та скасуванню не підлягають. А тому в скарзі слід відмовити за її безпідставністю.
Також суд враховує, що скарга на постанови заступника начальника Овідіопольского РВ ДВС Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Захарової Б.Ю., скаржником подана до Верховинського районного суду лише 24.02.2020, тобто в порушення десятиденного строку, визначеного п.а ч.1 ст.449 ЦПК України, однак, як вбачається з матеріалів справи такий підлягає поновленню судом, оскільки скаржник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та із змістом оскаржуваних постанов 13.02.2020.
Керуючись статтями 18, 141, 142, пункту 1 частини 1 статті 255, статтями 256, 258-261, 268, 354 ЦПК України, суд,-
поновити строк для подання скарги ОСОБА_1 на рішення заступника начальника Овідіопольского районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Захарової Брігіти Юріївни.
В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання незаконними дії заступника начальника Овідіопольского районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Захарової Брігіти Юріївни, у виконавчому провадженні №5935508 щодо винесення та скасування постанов: від 26.02.2019 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно; від 26.02.2019 про встановлення тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон; від 26.02.2019 про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання; від 26.02.2019 про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; від 26.02.2019 про обмеження у праві керування транспортними засобами, відмовити за її безпідставністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, однак може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 04 травня 2020 року.
Суддя: Бучинський А.Б.