Справа № 192/559/20
Провадження № 1-в/192/157/20
05 травня 2020 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» Міністерства юстиції України, засудженого вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2016 року за ч. 2 ст. 185, ст. ст. 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2016 року іспитовий строк скасований, направлений до місць позбавлення волі строком на 2 роки,
за участю учасників провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника СВК №21 - ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3 ,
Початок строку: 29.11.2018 року
Кінець строку: 29.11.2020 року
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення на підставі того, що він став на шлях виправлення, приймав активну участь у суспільних роботах в житті установи, більше року безоплатно працював нічним днювальним, має одне заохочення, має стійкі соціальні зв'язки, офіційно одружений, дружина потребує моральної, матеріальної та соціальної підтримки, а також у нього такі захворювання як гепатит, холіцестит та ВІЛ-інфекція, а тому він потребує кваліфікованого обстеження та стаціонарного комплексного лікування. У судовому засіданні просив клопотання задовольнити та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання, вважає, що своєю поведінкою довів своє виправлення.
Представник адміністрації ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» та прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, оскільки вважали, що засуджений не довів своє виправлення.
Суд, вислухавши засудженого, представника адміністрації Солонянської виправної колонії № 21, прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_3 в ДУ «Солонянська ВК (№21)» знаходиться з 27 грудня 2018 року, на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, на виробництві установи не працевлаштований за власним бажанням.
Згідно характеристики засуджений ОСОБА_3 не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, не бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, не прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, не бере участь у роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи (а.с.9).
Згідно довідки про заохочення та стягнення, на даний період часу ОСОБА_3 має одне заохочення у вигляді подяки, застосоване до нього 18 жовтня 2019 року за підсумками 3 кварталу 2019 року, порушень режиму утримання не допустив (а.с.10)
Суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання засудженого таким, що належно ставиться до праці, оскільки останній не працює за власним бажанням, та відповідно не має заохочень. Згідно наданих в судовому засіданні пояснень, ОСОБА_3 пояснив, що не працює у зв'язку з тим, що має певні захворювання. Однак, з досліджених матеріалів особової справи судом з'ясовано, що засуджений особисто відмовився від проходження лікування, про що написав відповідну заяву (а.с.66). Тому суд вважає, що у засудженого відсутнє належне ставлення до праці, яким би він міг довести своє виправлення.
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Згідно наявних в особовій справі характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризувався посередньо. Свою вину у вчиненому злочині визнав.
Комісією установи СВК № 21 - 03 квітня 2020 року було відмовлено у поданні до суду клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення засудженому ОСОБА_3 як особі, яка не довела свого виправлення, а також комісією установи засудженому було погоджено оцінку ступеню виправлення як такий, що не довів свого виправлення.
З урахуванням зазначених обставин, суд не може визнати поведінку засудженого як сумлінну, а ставленням до праці останній не довів своє виправлення, оскільки не працевлаштований. Відбуття засудженим певної частини покарання, перебування у офіційному шлюбі не надає безумовного права на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Наявність у засудженого певних захворювань не надає безумовного права на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та є лише підставою для вирішення питання про звільнення від покарання на підставі ст. 84 КК України.
Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Головуючий: суддя ОСОБА_1