Справа 206/6608/19
Провадження 2/206/234/20
12 лютого 2020 року в залі суду у м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.,
за участю секретаря Панюшкіної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Самарської районної в м. Дніпрі ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
за участю представників:
позивача, адвоката Маркело В.О.,
третьої особи ОСОБА_3 ,
02 грудня 2019 року позивач звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Самарської районної в м. Дніпрі ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В прохальній частині позову позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі ј частини всіх видів її заробітної плати та інших доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачка ОСОБА_5 є особою, з якою її син ОСОБА_6 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2005 року. Від спільного проживання у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка безвідповідально ставилася до своєї сім'ї, вихованням дитини не займалася, не працювала, вела антисоціальний спосіб життя. На прохання змінити свою поведінку, займатися дитиною, відповідачка не реагувала, тому практично вихованням дитини та доглядом за дитиною з народження займалися позивачка, батько дитини, а також члени їхньої сім'ї. Влітку 2015 року відповідачка ОСОБА_5 залишила її сина ОСОБА_6 , дитину та пішла з квартири. Вона проживала в будинку своєї матері, в якому були такі умови, що проживати в будинку було неможливо. Дитиною відповідачка зовсім не цікавилася. В перший клас дитину не повела, не приймала участь в підготовці дитини до школи. Внаслідок своєї неправильної поведінки, зловживання спиртними напоями, невідомо при яких обставинах відповідачка була травмована. Але навіть при наявності хвороби вона не припинила зловживання спиртними напоями. ІНФОРМАЦІЯ_2 трагічно загинув її син ОСОБА_6 , після його смерті її онука ОСОБА_4 залишилася проживати з нею. Дитиною відповідачка не цікавиться, влаштовує своє особисте життя, в якому не було місця для дитини. Для того, щоб її онука на законних підставах могла проживати з нею, вона вимушена була слідкувати за тим, щоб відповідачка вчасно зверталася в лікарню для продовження групи інвалідності. Але зараз вона такої можливості не має, так як відповідачка уникає спілкування з нею, відмовляється звертатися в медичні установи. Крім того вона не бажає займатися вихованням своєї дочки, не має умов для проживання дитини, її онука зовсім байдужа до відповідачки, не має до неї ніяких почуттів. 06 листопада 2019 року відповідачка надала нотаріально посвідчену заяву, якою надала згоду на усиновлення позивачем її малолітньої доньки ОСОБА_4 . На підставі викладено просить задовольнити позовні вимоги (а.с. 1-3).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2019 було відкрито провадження по справі (а.с. 25).
28.01.2020 Самарським районним судом м. Дніпропетровська винесено ухвалу про витребування з Органу опіки та піклування виконкому Самарської районної в м. Дніпрі ради висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2020 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с. 33).
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили її задовольнити.
Відповідачка в судовому засіданні позов визнала в повному обсязі, також пояснила, що вона є інвалідом 2 групи, довіряє позивачці в повній мірі доглядати її дитину, проти позбавлення її батьківських прав не заперечувала.
Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпрі ради Воднєва Н.В. позов в частині позбавлення батьківських прав відповідачки підтримала в повному обсязі, щодо стягнення аліментів поклалася на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , про що Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області видано 21 лютого 2017 року повторно свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 4).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 13 жовтня 2017 року Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , зроблено актовий запис за № 1158 (а.с. 5).
Згідно довідки №6714 виданої 17 листопада 2019 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с. 6).
Рішенням Самарської районної у місті Дніпрі Ради від 17.11.2017 за №441 вирішено: надати малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 7,8).
Рішенням Самарської районної у місті Дніпрі Ради від 15.12.2017 за №485 вирішено: призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 опікуном над малолітньою онукою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою мешкання опікуна: АДРЕСА_2 (а.с. 9-11).
З наданої заяви від 06.11.2019 року посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., вбачається, що ОСОБА_2 надала згоду ОСОБА_1 на усиновлення її доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Відповідно до довідки №006216 серії 12 ААБ наданої Комунальним закладом «Обласний клінічний центр Медико-Соціальної експертизи «ДОР», вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи (а.с. 31).
11.02.2020 року Самарською районною у місті Дніпрі радою надано висновок за №2-17/119 відповідно до якого, вважають доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 36,37).
Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44 - ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.89 і ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.91, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 164 СК України обумовлює підстави позбавлення батьківських прав. Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до положень ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
З огляду на викладене, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини, суд приходить до висновку, що відповідачі свідомо ухилялися і ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків та навмисно не виконвали їх, що в відповідності до п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", є підставами для позбавлення їх батьківських прав.
Обставин, які перешкоджали б відповідачу виконувати свої батьківські обов'язки судом не встановлено.
Окрім цього відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.
Положеннями ст. 166 Сімейного кодексу України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Отже, закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років.
Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Прожитковий мінімум для дитини відповідного віку визначається кожного року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України».
Частиною 1 ст.183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідачки на утримання доньки, суд бере до уваги дійсні обставини справи, зокрема матеріальне становище, також враховується той факт, що відповідачка є інвалідом другої групи, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідачки аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.
На думку суду саме така сума стягнутих аліментів з відповідачки є достатньою на утримання малолітньої ОСОБА_4 , у задоволенні решти позовних вимог про стягнення аліментів слід відмовити.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах оплати платежу за один місяць.
Питання щодо розподілу судових витрат, суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 164-166, 181-184 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) стосовно ї малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення аліментів відмовити.
Стягнення аліментів здійснювати з 02 грудня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення аліментів у розмірі платежу за один місяць.
Судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 травня 2020 року.
Суддя А.О. Сухоруков